Справа № 11-369/11 14.06.2011 14.06.2011 24.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 – 369/11 р. Категорія ст. 125 ч. 1 КК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Черніков В.І.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючої: Маркової Т.О.
Суддів: Губи О.О.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Коваль Н.М.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Добра Поляна Новобузького району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого слюсарем локомотивного депо Миколаїв Одеської залізниці, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1; -
- засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України на сто годин громадських робіт.
На підставі ч. 4 ст. 74 КК України засуджений ОСОБА_3 звільнений від призначеного покарання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за умисне спричинення потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень за таких обставин.
19.06.2010 року близько 19.00 год. у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 виникла сварка із - за належних потерпілій свиней, що випасалися у дворі будинку, з чим ОСОБА_3 не був згоден.
Під час сварки ОСОБА_3 вирвав з рук з потерпілої ОСОБА_5 дерев’яний стільчик та вдарив ним останню в область правого плеча, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на незаконність вироку суду.
Посилається на безпідставне не взяття судом до уваги свідчень очевидців сварки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і вважає, що вони давали правдиві та об’єктивні показання і не мають ніякої заінтересованості у справі. Водночас твердить про послання суду на свідчення доньки потерпілої - ОСОБА_10 та хрещениці - ОСОБА_11, які не були очевидцями сварки. Також твердить, що судово - медичний експерт ОСОБА_12 в суді підтвердив лише наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, але не дав категоричного висновку, що саме він (засуджений) вдарив потерпілу стільчиком по правій руці, і що саме від його удару виникли тілесні ушкодження.
Зазначає про безпідставність вказівки потерпілої ОСОБА_5 в своїй скарзі на очевидця сварки - свідка ОСОБА_13, оскільки той в судовому засіданні пояснив, що не був очевидцем сварки і нічого про це не знає.
Також твердить про безпідставність представленої потерпілою довідки з Новобузької ЦРЛ про отриману нею в 2006 році травму правої руки, посилаючись на те, що в ній не вказано, що ОСОБА_5 втратила повністю або частково працездатність правої руки, і вважає, що це свідчить про те, що ОСОБА_5 могла замахуватися на нього стільчиком та хотіла нанести йому удар.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляції; думку прокурора Коваль Н.М. про часткове задоволення апеляції та скасування вироку, оскільки судом не була призначена судово – медична експертиза для визначення тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої; вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою частковому задоволенню, але з інших підстав – з підстав істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Як вбачається з оскаржуваного вироку при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд не вказав, які саме були спричинені потерпілій тілесні ушкодження та їх локалізацію.
Таким чином, суд, порушив вищевказані вимоги закону і не виклав у вироку належним чином формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Вказане порушення допущено судом через залишені судом поза увагою недоліки скарги потерпілої, в якій точно не зазначено які саме були спричинені потерпілій тілесні ушкодження та їх локалізацію, оскільки, як вона зазначила в доповненнях, на руки акт СМО їй не видали.
Зазначені недоліки можуть бути усунені судом шляхом витребування у потерпілої доповнень до скарги із чітким зазначення у відповідності із даними вказаного акту СМО щодо конкретних спричинених потерпілій тілесні ушкоджень та їх локалізації та ступеню їх тяжкості.
До того ж, судом всупереч вимогам закону у справі постановлені дві постанови про порушення кримінальної справи від 12.08.2010 року (обидві – оригінали, один з яких написаний від руки, а інший – виготовлений друкованим способом на комп’ютері) (а. с. 15 – 16, 17 - 18).
Така ж сама ситуація склалася і з вироком суду, яких у справі також є наявними два, при чому обидва – також оригінали, один з яких написаний від руки, а інший – виготовлений друкованим способом на комп’ютері (а. с. 44 – 46, 47 - 50), що суперечить діючому кримінально – процесуальному законодавству, оскільки оригінал вироку може бути тільки один.
Крім того, на порушення вимог п. 2 ст. 76 КПК України щодо обов’язковості призначення судово – медичної експертизи для визначення ступеню тяжкості і характеру спричинених тілесних ушкоджень, суд в обґрунтування обвинувального вироку поклав акт судово – медичного освідування потерпілої, що в даному випадку не є належним доказом у справі через незгоду засудженого із пред’явленим йому обвинуваченням.
Як вбачається з матеріалів порушеної в порядку ст. 27 КПК України кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, суд всупереч цих вимог закону не призначив судово-медичну експертизу для визначення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5, хоча захисник ОСОБА_2 заявляв таке клопотання в судовому засіданні, яке залишилося взагалі нерозглянутим (а. с. 41 із звороту), а свої висновки про наявність у потерпілої легких тілесних ушкоджень обґрунтував даними акту судово-медичного освідування та показаннями в судовому засіданні судово - медичного експерта, що не має доказового значення, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 КПК України.
Вищезазначене, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, яке перешкодило суду прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі, а тому вирок суду безумовно підлягає скасуванню.
Крім того, суд не встановив належним чином особу засудженого, оскільки у вироку зазначив інше місце народження, ніж те, що зазначено у паспорті ОСОБА_3
Також з матеріалів справи вбачається, що судом не встановлено і точне місце проживання потерпілої ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_3, оскільки у протоколі судового засідання і у вироку суду зазначено, що і потерпіла і засуджений проживають в одному і тому ж багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.
Однак, у вступній частині вироку зазначено, що засуджений ОСОБА_3 проживає в с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області, що суперечить даним його паспорту про місце реєстрації; а в мотивувальній частині вироку зазначено, що подія сталася в дворі АДРЕСА_1, де він проживає, але в іншому селі - с. Полтавка Новобузького району Миколаївської області.
Такі ж саме неточності допущені судом і при допиті свідків у справі – сусідів по будинку потерпілої та засудженого, одні з яких заявили, що проживають в с. Полтавка, а другі - в с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області.
Зазначене свідчить про не встановлення судом належним чином особи кожного із учасників процесу та свідків у справі на підставі документів, які встановлюють особу кожного з них.
Оскільки вирок підлягає скасуванню у зв’язку з істотними порушеннями судом першої інстанції кримінально – процесуального закону, які виключали постановлення вироку (ч. 1 ст. 370 КПК України), всі інші доводи апеляції щодо доведеності обвинувачення, достовірності доказів, застосування кримінального закону і покарання і т.п., апеляційним судом не перевіряються.
Під час нового розгляду справи, суду необхідно суворо дотримуватися вимог діючого кримінально - процесуального законодавства, ретельно перевірити твердження та доводи сторін обвинувачення та захисту, в тому числі і заявлені ними в стадії апеляційного розгляду, а у разі необхідності додатково витребувати певні докази на підтвердження або спростування вищевказаних тверджень та доводів, надати належну оцінку всім доказам у справі і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, а у разі доведеності вини засудженого призначити йому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду зі стадії порушення кримінальної справи.
Головуюча:
Судді :