Справа 2а –3452-11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

( в порядку письмового провадження)

06 липня 2011 року                                                                                

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Пономарьова О.П.,

при секретарі: Дубогризова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання нарахування та виплати недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про поновлення пропущеного строку для звернення за захистом порушених прав та зобов»язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальних пенсій за віком.

          Позивач в обґрунтування позову зазначає, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків.

Позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, однак на підставі поданої заяви та доданих до неї документів суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Мар’їнському районі будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи у судове засідання свого представника не направив, заперечення на позов не надав.

За таких обставин і відповідно до ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.  

          Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.

          Закон України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ЙV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

          Позивач згідно паспорту серії ВЕ 732022, виданого Мар’їнським РВ УМВС України в Донецькій області 20 березня 2002 року, народився 01 листопада 1933 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому було менше 18 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням.

          Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було.

          Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

          Підпунктом 2 пункту 41 розділу ЙЙ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107 –VЙ, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ЙЙ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік»не вносились зміни до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

18 червня 2011 року набрав чинності Закон України  Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»відповідно до якого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно в розмірі 30%, а не 10% прожиткового мінімуму –є обґрунтованими, та порушені права підлягають захисту.

          Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

          Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві вимоги, тому враховуючи задоволення обох позовних вимог, сума судового збору, сплаченого за квитанцією складає 3 гривні 40 копійок.       

          Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 09 грудня 2010 року.

Вимоги позивача щодо поновлення йому строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає необхідним залишити без задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (зі змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 09 червня 2011 року за вх. № 8792\11, просить стягнути з відповідача соціальну допомогу з 03 листопада 2010 року та довічно. З огляду на вимоги статті 99 КАС України. шестимісячний строк, у який позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав до адміністративного суду, починається 09 грудня 2010 року. Тобто позивач пропустив 6-місячний строк звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 100, 159, 160, 161, 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про захист порушеного невизнаного права та зобов’язання нарахування та виплати недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»задовольнити частково.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі провести нарахування та виплати позивачці ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 09 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також при прийнятті постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя          

Дата документу 07.07.2011