Справа №11-591   2007 р.                                                         Головуючий у 1 -й інстанції

Категорія 121 ч.1 КК Укр.                                                        Андрющенкео-Луценко С.В.

                                                                                                    Доповідач Захожай О.І.

УХВАЛА

Іменем України

2007 року травня місяця 30 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Ландар О.В.

суддів: Слєпухи О.Є., Захожай О.І.

з участю прокурора Деряги Л.М.

засудженої ОСОБА_1

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2007 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка м. Харкова, громадянка України, освіта середня спеціальна, одружена, утриманців не має, не працююча, мешканка АДРЕСА_1

засуджена за ст.. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

Цивільний  позов   прокурора  задоволено.   Стягнуто   із  засудженої  на користь: ФУ Миргородської райдержадміністрації 1569 грн. 56 коп. та Головного Фінансового Управління    Полтавської облдержадміністрації 22838 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Цивільний позов Страшко задоволено частково. Стягнуто на його користь із засудженої 3000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Згідно вироку суду 23 серпня 2006 року близько 21.00 години на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на грунті особливо неприязних стосунків, що тривали на протязі кількох років та були пов'язані з правомірними діями ОСОБА_3по затриманню її з викраденим майном, що потягло за собою її звільнення з роботи, з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_3один удар ножем в область верхньої частини спини справа, заподіявши

2

потерпілому, згідно висновку експертизи тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рани      плевральної порожнини      справа, правостороннього гемотораксу, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Апеляція прокурора, до початку розгляду справи, була ним відкликана на підставі ст. 355 КПК України. Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.

В апеляції захисника в інтересах засудженої ставиться питання про зміну вироку внаслідок того, що судом не вірно встановлені фактичні обставини справи, оскільки удар ножем потерпілому ОСОБА_1 спричинила захищаючи сина, який в цей час знаходився на землі і якого, сидячи на ньому, бив потерпілий з метою його затримання. Вважає, що в діях ОСОБА_1 мається склад злочину передбачений ст. 124 КК України. Не враховані судом в належній мірі і наявність у засудженої на утриманні пристарілої матері та тяжка хвороба сина.

Колегія суддів апеляційного суду заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала надану апеляцію, думку прокурора , яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим , перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції в її межах, приходить до висновку , що надана апеляція задоволенню не підлягає .

Суд вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у скоєнні злочину за який вона засуджена.

Винуватість ОСОБА_1 доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.

ОСОБА_1 факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3заподіяних ним за допомогою ножа, не оспорює.

Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку дій і відповідно їх кваліфікував за ст. 121 ч.1 КК України. Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально-процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни вироку, колегією суддів не встановлено.

Вказані події відбувалися ввечері , у людному місці, при значній кількості свідків. ОСОБА_1, як особа яка вживає наркотичні речовини, достовірно знала що потерпілий колишній працівник міліції, оскільки внаслідок виконання останнім своїх службових обов'язків була звільнена з роботи. Було їй відомо, як і всім мешканцям села, що ОСОБА_3на підставі громадського обов'язку здійснює допомогу дільничному інспектору по охороні громадського порядку на території сільської громади. Дії ОСОБА_3були здійснені після вчинення засудженою та її сином погроз на адресу ОСОБА_4, під час яких    ОСОБА_1  в

3

підтвердження дійсності своїх намірів фактично демонструвала ніж , який поправляла у шкарпетці, так щоб це бачила ОСОБА_4. Остання розповсюджувала ганебні чутки про чоловіка засудженої , який відбуває покарання в містах позбавлення волі.

Опасаючись за своє життя, внаслідок реальних погроз, ОСОБА_4 і звернулась до потерпілого за безпосередньою та терміновою допомогою по захисту свого життя, по вказірці отриманої нею від працівників міліції чергової частини.

ОСОБА_3з метою запобіганню можливості скоєння тяжкого злочину, намагався затримати засуджену та її сина до приїзду працівників міліції. Долаючи опір ОСОБА_5, потерпілий майже надів на сина засудженої спеціальний засіб у вигляді наручників. Але, не вірно оцінивши на місті небезпечність кожної із вказаної особи, хибно вирішив першочерговість їх затримання, внаслідок чого і отримав удар ножем в спину здійснений засудженою. ОСОБА_1 носила ніж при собі , виключно для спричинення тілесних ушкоджень в конфліктних випадках, відповідно до її показань. Ні якої дійсної загрози життю чи здоров'ю засудженій та її сину на момент скоєння злочину не існувала. Під час судового слідства було достовірно встановлено, що легкі тілесні ушкодження син засудженої отримав , уже після скоєного злочину.

Таким чином згідно обставин які передували скоєнню злочину, взаємовідносин потерпілої та засудженої до настання скоєного злочину, дії кожного із вказаних осіб, причини припинення дій з боку винної особи та її відношення до скоєного,, спосіб та знаряддя вчинення злочину, характер та локалізацію спричинених тілесних ушкоджень потерпілому колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 в стані необхідної оборони не перебувала і її меж, відповідно не перевищувала.

Апеляційні вимоги захисника засудженого колегія суддів розцінює як метод захисту з метою уникнення покарання за скоєний злочин.

При обранні покарання ОСОБА_1 суд вірно та відповідно до вимог закону врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину та його тяжкість, конкретні обставини справи, позитивні дані про особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом першої інстанції під час судового слідства досліджувались документи, які позитивно характеризують ОСОБА_1, наявність на утриманні престарілої матері. Врахувавши зазначене, суд відповідно до матеріалів справи врахував також тяжкість та обставини скоєного ОСОБА_1 злочину, а саме механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та фактичну безпідставність завдання засудженою удару ножем потерпілому та дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевиховання та виправлення засудженої можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

4

Таким чином обране засудженій покарання є мінімальним, відповідає вчиненому та даним про особу ОСОБА_1 і є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів.

Колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку і задоволення апеляції захисника засудженої, згідно її меж, оскільки вирок суду відповідно до вказаного, є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайсуду Полтавської області від 28 березня 2007 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.