ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | Справа № 9/152 |
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ,04116
до відповідача ВАТ"Тисменицягаз" вул. Вісконта,3, м. Тисмениця,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400
про стягнення коштів в сумі 853047, 15 грн.
Cуддя Фанда Оксана Михайлівна
При секретарі Кіндрат Галина Романівна
Представники:
Від позивача: Мандригель Роман Сергійович, довіреність № 168/102 від 18.08.2006р.
СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення основного боргу за поставлений газ в сумі 91230, 34 грн. , 114420, 59 грн. - пені , 73 704, 42 грн. - втрат від інфляційних процесів, 57058, 59 грн. - 3 % річних.
Заявою про уточнення позовних вимог від 13.07.2006р. позивачем уточнено вимоги , оскільки попередньо вказана вимога, щодо стягнення основної заборгованості була помилково зазначена , як видно із змісту позовної заяви, борг становить 607863, 55 грн.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав.
Представник відповідача в судовових засіданнях та у відзиві на позов позов заперечив. В обгрунтування заперечень вказує на те, що позивачем не враховано тієї обставини , що розрахунки за газ здійснювались у відповідності до " Алгоритму " розподілу коштів , які надходять за використаний природний газ на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК " Нафтогаз України " за поставлений природній газ ", затвердженого Постановою НКРЕ від 12.07.2000р. № 759.
З огляду на встановлений порядок здійснення розрахунків відповідач вважає , що здійснював тільки посередницькі функції , які полягали у передачі газу від Товариства до споживачів, а сторони у справі фактично перебували у правоввідносинах , характерних для договору доручення.
Крім того , відповідач вказує, про нправомірність включення до позовних вимог вартості обсягів газу за комерційні втрати. Оскільки ВАТ " Тимсениця газ" здійснює постачання та транспортування природного газу , тільки за регульованим тарифом , яким не передбачається компенсація комерційний витрат , а питання відшкодування комерційних витрат газу з інших джерел не врегульовано на державному рівні то і відповідальність за їх відшкодування не може покладатись на Товариство.
Одночасно , відповідач , вказує на неправомірність заявленої до стягнення пені у зв"язку із тим , що позивачем пропущено термін позовної давності встановлений ст. 258 ЦК України. Також відповідач посилається на норму п. 6 ст. 232 ГК України та на ст. 5 Закону України " Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати плати за житлово - комунальні послуги ( газ)".
В судовому засіданні 13.09.2006р. оголошувалась перерва до 19.09.2006р.
Розглянувши матеріали справи , заслушавши пояснення представників сторін та додатково подані документи , суд, встановив, що на виконання умов договору №06/03-3061 від 24.12.03р. укладеного між сторонами в даній справі , позивач зобов"язувався передати у власність відповідачу в 2004р. природний газ для потреб населення з урахуванням можливих втрат газу, а відповідач зобов"язувався прйняти та оплатити природний на умовах вищевказаного договору.
Згідно п. п. 1 укладеного договору оплата за газ здяйснюється покупцем виключно грошовими коштами , шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки . Остаточний розрахунок за отриманий газ відповідачу належало здійснювати на підставі акту приймання передачі газу до 10 числа наступного за звітним місяцем. .
Крім того зхгідно п. 5. 1 1. Договору остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюється за підсумками року до 15. 01.2005р.
Згідно поданих в справу двостороніх актів передачі приймання природного газу загальна кількість поставленого газу становить 46681, 862 тис. куб. м. на загальну суму 4771774, 13 грн. При цьому у вказаних актах є розмежування кількості газу прийнятого і реалізованого при наявності газових лічильників , а також при їх відсутності , окремою графою значиться втрати газу ( відтоки - притоки ) їх кількість та вартість . Із матеріалів справи та пояснення представників сторін вбачається , що оплата прийнятого газу відповідачем проведена часткого. Неоплаченою залишишилась сума комерційних втрат газу в сумі 607863, 55 грн. .
Статтями 525, 526 Цивільного кодесу України передбачено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту , або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороня відмова від зобов"язання не допускається.
Відповідачем не подано доказів сплати вищевказаної заборгованості . За таких обставин , позовна вимога в частині стягнення заборгованості є обгрунтована та підлягає задоволенню. Посилання відповідача на не врегульованість на державному рівні питання , відшкодування вартості комерційних втрат газу судом неприймається , оскільки вказане питання врегуловане Договором , а саме п. 5. 1.1.
Вищевказана угода втановлює як строки оплати так і відповідальність за їх порушення В зв»язку із цим відповідачу нараховано пеню за період з з 13.06.05 по 13.06.06. в сумі 114420, 59 грн., Однак, вказана сума задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексуУкраїни , якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України , який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України , якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором , припиняється через шість місяців від дня , коли зобова"язання мало бути виконаним. Частина 2 ст. 258 ЦК України встановлює скорочений строк позовної давності в один рік , щодо стягнення пені . При цьому перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. ( ст. 261 ЦК України ) .
Згідно із умовами договору остаточна проплата за відтоки - притоки здійснюється до 15 січня 2005р. Таким чином, кінцевою датою виконання зобов"язання , є як вказує позивач 15.01.2005р. З даним позовом ДК " Газ України " звернувся 15.06.2006р, тобто позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені. Щодо посилання позивача на те , що договором встановлено нарахування пені протягом одного року , що передує моменту звернення з вимогою , претензією позовом , то вказанні положення Договору змінюють порядок обчислення позовної давності , що недопускається відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України. Позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені .
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Одночасно , відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3 % річних з простроченої суми. Отже, відповідачу належить сплатити 57058, 59 грн. відсотків річних та 73704, 42 грн. втрат від інфляційних процесів.
Судові витрати , відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 258, 260, 261, 267 , 525, 526, 625 ЦК України, ст. 223, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково .
Стягнути з відповідача комунального підприємства Тисменицьке водоканалізаційне підприємство , Тисменицький район, Івано-Франківська область, р/р 26002300502 в Ощадбанку № 7327 МФО 336655 , код ЄДРПОУ 25596420 на користь позивача ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"вул. Шолуденка, 1, м.Київ - 607863, 55 грн. - боргу за поставлений газ , 57058, 59 грн. відсотків річних та 73704, 42 грн. втрат від інфляційних процесів. 7386, 26 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Фанда Оксана Михайлівна
Рішення підписано 28.09.2006р.
Внесено в систему
"Діловодство " 28.09.2006р. Г.Р. Кіндрат