2-772/11

                                           Р І Ш Е Н Н Я

                        І м е н е м                      У к р а ї н и

26.04.2011 року  Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим, в складі:

головуючого –                    судді Хотянової В.В.

при секретарі  -                            Мельниковій А.М.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алушті цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, вселення в квартиру ,

                                    В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, вселення в квартиру АДРЕСА_1.

          Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2009 року вона є власником 1\2 частки квартири АДРЕСА_1. Іншим власником 1\2 частки зазначеної квартири є ОСОБА_3, який подарував свою частку ОСОБА_2, яка на теперішній час є з позивачем співвласником зазначеної квартири. Позивач зазначає, що на теперішній час відповідач повністю захопила всю квартиру, користуються туалетом, кухнею, ванною і прихожою, до який не пускають позивача. Таким чином позивач вважає, що відповідач позбавляє її права користування і розпорядження власністю, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, просить  визначити порядок користування квартирою  та виділити в її користування кімнату  площею 9, 6 кв.м, балкон площею 6, 0 кв.м, а ОСОБА_2 жилу кімнату площею 16, 8 кв.м, кухню, туалет, ванну кімнату, балкон, коридор, вбудовану шафу залишити у спільному користуванні, вселити в квартиру.

          Представник позивача,  а також сам позивач у судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та просить її задовольнити.

          Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги  визнала частково, не заперечує проти того, щоб позивачка користувалась кімнатою розміром 9, 6 кв.м, а вона кімнатою ромвром 16, 8 кв. М та половиною балкону розміром 6, 0 кв.м, який примикає до цієї кімнати. Не заперечує проти вселення позивачки в квартиру, хоча пояснює, що у  ОСОБА_1 є ключі від вхіжних дверей, та вона користується кімнатою розміром 9, 6 кв.м.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази надані сторонами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

На підставі наданих суду доказів встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ? частка квартири АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 Інша ? частина зазначеної квартири належала ОСОБА_3, який відповідно до договору дарування, укладеного 26.10.2009 року подарував цю частку відповідачу по справі ОСОБА_2

Згідно плану квартири та даних БТІ зазначена квартира складається з 2-х кімнат, загальною площею 42,0 кв.м.м, житловою площею 26.5 кв.м. Кімнати між собою розділені, мають окремі входи, які ізольовані один від одного, одна з кімнат має площу 16,8 кв.м., друга кімната 9,7 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 6,0 кв.м., та лоджією, площею 6,0 кв.м. (а.с.7).

Позивач в своїй позовній заяві просить визначити порядок користування квартирою, та виділити їй у власність кімнату площею 9,6 кв.м., балкон площею 6,0 кв.м., а відповідачу ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,8 кв.м.

Кухню, уборну, ванну кімнату, балкон, коридор, шафу залишити в спільному користуванні.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах про захист прав власності»квартира, яка є у загальній власності на вимогу учасника  цієї часткової власності підлягає розділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлові чи інші приміщення з самостійними виходами, які можуть бути використані як окремі квартири, чи їх можливо переобладнувати у також квартири.

В іншому випадку може бути визначено порядок коритуваання приміщенням квартири, якщо про це буде заявлено позов.

З цього питання експертизу проведено не було, так як позивачі клопттання про призначення експерттизи у судовому засіданні не підтримали. А виділення у користування кімнат за варіантом, запропонованим позивачем на думку суду може порушити житлові права та інтереси співвласників квартири. Кожному із співвласників у спірній евартирі необхідно виділити по 13, 25 кв.м. ( 26, 5 кв.м, : 2) жилої площі та по ?  підсобних приміщень, але кімнат  такої площі в квартирі немає.  В  протилежному випадку порушуються права кожного із співвласників, оскільки виділенням у користування  відповідачу кімнати площею 16, 8 кв.м буде перевищувати її ідеальну частку майже на  4 кв.м.( 3, 55 кв.м.) Разом з тим, виділення  у користування позивачу кімнати площею 9, 7  квюм. Буде зменшено її право на ідеальну частку майже на  4 кв ( 3, 55 кв.м).

В судовому засіданні позивач пояснила, що вселитися в квартиру вона не може, але ключі від вхідних дверей в неї є, вона закриває  кімнату розміром 9, 7 кв.м своїми ключами, але  відповідачка не дає дозволу на користування шафою, яку вона зайняла своїми речами, ку4хнею, туплетом.

На порушення вимог ст.ст.10.11,60 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду доказів, про те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні майном, а тому пояснення позивача з цього питання відповідно до ст.ст.57,58 ЦПК України не є різновидом доказів, а тому судом не приймаються до уваги.

Матеріали справи свідчать про те, що квартира, яка є предметом спору, відповідно зі статтею 356 ЦК України належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Тобто позивач і відповідач мають ті ж самі права стосовно користування зазначеною квартирою, та як власник житлової квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї та інших осіб.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.321 ЦК України встановлено, що позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні можливо лише  у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тому будь яке позбавлення особи права володіти, користуватись, або розпоряджатися належною йому часткою є таким, що не відповідає вимогам закону.

На підставі наведеного, та керуючись ст. 10,11,61,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст.358, 367, 383, 391  ЦК України,  суд  

                                       В И Р І Ш И  В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, вселення в квартиру  АДРЕСА_1 –відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд, шляхом подачі  в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час  проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя