УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого судді Суржка А.В.,
суддів Сахна Р.І., Швеця В.А.,
з участю прокурора Матюшевої О.В.,
потерпілого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2010 року.
Вироком Бородянського районного суду Київської області
від 13 травня 2010 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ст. 304 КК України до обмеження волі строком на чотири роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і покладено на неї обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і покладено на неї обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і покладено на неї обов’язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2010 року вирок залишено без зміни.
25 серпня 2005 року ОСОБА_2, маючи намір побити свого співмешканця ОСОБА_5, будучи обізнаною, що ОСОБА_3 є неповнолітньою, ІНФОРМАЦІЯ_2, запропонувала останній та ОСОБА_4 прийняти в цьому участь, на що ті погодилися.
Того ж дня, близько 21 години ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1, під час бійки, яку спровокувала ОСОБА_4 після розпиття з ОСОБА_5 горілки, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, а також ОСОБА_6, відносно якого за вчинення даного діяння застосовані примусові заходи медичного характеру, нанесли ОСОБА_5 численні удари по різним частинам тіла, заподіявши йому при цьому тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких ОСОБА_5 помер.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вказаних судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених через м’якість. Вважає, що суд без достатніх обґрунтованих підстав застосував до засуджених ст. ст. 69, 75 КК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом, детально викладені у вироку, та в касаційній скарзі прокурора не оскаржується.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного засудженим покарання, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65, 69, 75 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу за цей злочин, а у разі, коли дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування цього покарання з випробуванням. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд першої інстанції відповідно до вказаних вимог закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особи засуджених, які до кримінальної відповідальності притягуються вперше та характеризуються посередньо, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття засуджених, а відносно ОСОБА_3 – вчинення злочину в неповнолітньому віці, а також визнав, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, як обставину, що пом’якшує покарання засуджених – систематичні неправомірні дії ОСОБА_5, тобто вчинення насильства в сім’ї щодо ОСОБА_2 та її дітей, обставину, що обтяжує покарання засуджених ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 – вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння, та з врахуванням думки прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і в судовому засіданні просив призначити засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, призначив засудженим покарання відповідно до вимог закону.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вироком Макарівського районного суду Київської області від 27 лютого 2006 року було засуджено:
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки; за ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років і звільнено від відбування покарання з випробуванням;
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на три роки і звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки;
ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на сім років.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2006 року за апеляцією заступника прокурора Макарівського району, зазначений вирок скасовано, а справу повернуто прокурору Макарівського району Київської області для проведення додаткового розслідування. Підставою для скасування вироку апеляційний суд визнав порушення вимог ст. ст. 49, 370 КПК України.
Про те, що вирок цей скасовано в зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин та у зв’язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, в ухвалі апеляційного суду не зазначено.
При новому судовому розгляді справи вироком Бородянського районного суду Київської області від 16 березня 2009 року було засуджено:
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на сім років; за ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років;
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на сім років кожній.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 грудня 2009 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначений вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Підставою для скасування вироку апеляційний суд визнав те, що судом першої інстанції під час розгляду справи були допущені порушення вимог кримінально – процесуального законодавства, зокрема, порушено вимоги ст. ст. 323, 375 КПК України.
Про те, що вирок цей скасовано в зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин та у зв’язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, також в ухвалі апеляційного суду не зазначено.
Тому, згідно з ч. 2 ст. 375 КПК України при новому судовому розгляді суд не мав можливості призначити засудженим більш суворе покарання ніж воно було призначено за вироком Макарівського районного суду Київської області від 27 лютого 2006 року, що було враховано судом при постановленні нового вироку.
Разом з тим, доводи прокурора про те, що суд, в порушення вимог
ч. 3 ст. 61 КК України, призначив покарання ОСОБА_2 за ст. 304 КК України у виді обмеження волі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є особою, що досягла пенсійного віку, а тому суд не мав права призначити їй покарання у виді обмеження волі.
Не виправив цієї помилки і суд апеляційної інстанції, а тому судові рішення щодо ОСОБА_2 в цій частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Бородянського районного суду Київської області
від 13 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області
від 03 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В решті вирок залишити без зміни.
с у д д і:
Суржок А.В. Сахно Р.І. Швець В.А.