Справа № 2-324/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 29.06.2011 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                                  Шестопалової Я.В.

при секретарі:                                                                                                                        Білоус А.С.

за участю

представника позивачки:                                                                                                     ОСОБА_1

представників відповідача:                                                                                               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, права власності в порядку спадкування за законом.

          В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.06.1999 року помер ОСОБА_6, після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності. Спадкоємців після смерті ОСОБА_6 не було, спадкоємцями другої черги є позивачка та ОСОБА_5 як рідні сестри померлого. У встановлений законом строк позивачка прийняла спадщину так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що виразилось у тому, що після смерті брата вона забрала свої речі, книги та почала розпоряджатись на праві власності. ОСОБА_5 спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняла оскільки у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась, фактично в управління та володіння спадковим майном не вступала. Через деякий час позивачка вирішила оформити спадкові права, звернулась до Сьомої Донецької державної нотаріальної контори однак нотаріус відмовив у прийнятті документів оскільки 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_4 Позивачка звернулась до правоохоронних органів та у відношенні нотаріуса ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 порушена кримінальна справа. Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002р. встановлено що 02.06.1999р. приватний нотаріус ОСОБА_7 на офіційному бланку виготовила, оформила та нотаріально посвідчила завідомо неправдивий заповіт датований 30.05.1999р. від імені ОСОБА_9 на ім.»я ОСОБА_4 Підпис на заповіті виконано ОСОБА_8 який є сином ОСОБА_4 ОСОБА_10 визнана винною у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 368 ч.1, 366 ч.2. 367 ч.1 КК України (2001р.), 165 ч.2 КК України (1960р.) і їй призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатись нотаріальною діяльністю протягом 3 років. ОСОБА_4, ОСОБА_8 були звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку з амністією. Таким чином свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.12.1999р. видане Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 є недійсним. У зв’язку з чим звернулась до суду та просить суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6. померлого 01.06.1999р., визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4 від 30.05.1999р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №280, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 за реєстровим №2-2802, визнати за  ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 померлого 01.06.1999р.

          Представник позивачки надала уточнення до позовної заяви згідно з якими просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4 від 30.05.1999р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №280 на офіційному бланку АВА 437887, поновивши строк позовної давнини, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 за реєстровим №2-2802, поновивши строк позовної давнини, встановити факт вступу у спадщину ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 померлого 01.06.1999р., визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, витребувати квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_4, виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 у Єдиною державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

          Представник відповідача –ОСОБА_4 надав до суду заперечення на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач пропустив трирічний строк позовної давнини у 3 роки, який слід обчислювати з 21.10.2002р., також у вироку Кіровського районного суду м. Донецька зазначено що цивільний позов не заявлено. Також позовна заява підписана не позивачкою ОСОБА_3 у зв’язку з чим не відповідає вимогам ЦПК України. Також зазначив, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження розпорядження майном ОСОБА_6, не доведено факту родинних відносин з ОСОБА_6 У зв’язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

          У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити у повному обсязі.

          У судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Енергобанк»у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.  

          Позивачка у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити у повному обсязі.

           Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

          Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.   

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01.06.1999 р. помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька, актовий запис №619. (а.с.12)

Відповідно до ст. 524 ЦК України (в ред.. 1963р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України (в ред.. 1963 р.) при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Позивачка ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 та оскільки спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 не залишилось, та наслідує спадщину як спадкоємиця другої черги.

Відповідно до ст. 549 ЦК України ( в ред.. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Позивачка фактично прийняла спадщину яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 534 ЦК України ( в ред.. 1963 р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно з заповітом від 30.05.1999р. ОСОБА_6 заповів майно ОСОБА_4 посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим  №280. (а.с.72)

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.12.1999р. ОСОБА_4 надано спадкове майно у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за реєстровим №2-2802.

Коли позивачка звернулась до Сьомої Донецької державної нотаріальної контори з приводу оформлення прав на спадщину, державний нотаріус повідомила їй що ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Для захисту свого порушеного права позивачка звернулась до правоохоронних органів для проведення перевірки законності заповіту ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 21.10.2002 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 368 ч.1, 366 ч.2. 367 ч.1 КК України (2001р.), 165 ч.2 КК України (1960р.) і їй призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатись нотаріальною діяльністю протягом 3 років оскільки вона приватний нотаріус ОСОБА_7 на офіційному бланку виготовила, оформила та нотаріально посвідчила завідомо неправдивий заповіт датований 30.05.1999р. від імені ОСОБА_9 на ім’я ОСОБА_4, підпис на заповіті виконано ОСОБА_8 який є сином ОСОБА_4 (а.с.15-20)

          Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача щодо пропущення позивачкою строку позовної давнини для звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила  Цивільного  кодексу  України про позовну давність застосовуються до позовів,  строк пред'явлення яких,  встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і  про  застосування  наслідків  недійсності нікчемного правочину, право  на  пред'явлення  якого  виникло  до  1  січня  2004  року, застосовується   позовна  давність,  встановлена  для  відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 71 ЦК України (в ред.. 1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оскільки позивачка вважала, що вироком суду винні особи притягнуті до кримінальної відповідальності, то вважала що вироком суду будуть відмінені всі незаконні документи, а також з огляду на те, що позивачка проживає в Російській Федерації та не має можливості часто відвідувати м. Донецьк, а відповідачі продовжують порушувати права позивачки, вона тільки 01.10.2010 року звернулась до суду з вказаним позовом. У зв’язку з чим суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку позовної давнини поважними та відновити позивачці строк позовної давнини для звернення до суду.

Відповідно до ст. 541 ЦК України (в ред.. 1963р.) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Факт того, що заповіт ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4 від 30.05.1999р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №280 на офіційному бланку АВА 437887 не відповідає вимогам ст. 541 ЦК України встановлений вироком Кіровського районного суду м. Донецька.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

Відповідно до ст. 48 ЦК України (в ред.. 1963 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону,в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За таких підстав суд вважає за необхідне визнати заповіт ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4 від 30.05.1999р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №280 на офіційному бланку АВА 437887 недійсним.

Відповідно до ст. 545 ЦК України (в ред.. 1963р.) якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

У зв’язку з чим суд вважає за необхідне визнати також недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 за реєстровим №2-2802.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 та оскільки спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 не залишилось, то позивачка наслідує спадщину як спадкоємиця другої черги оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України ( в ред.. 1963 р.) фактично прийняла спадщину яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 К України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд. Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник  має  право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно  повернути майно  особі,  яка  має  на  нього  право власності або інше право відповідно  до  договору  або  закону,  або  яка  є  добросовісним володільцем   цього  майна.  У  разі  невиконання  недобросовісним володільцем  цього  обов'язку  заінтересована  особа   має   право пред'явити позов про витребування цього майна.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 незаконно володіє квартирою №39 у будинку №17 по пр. Ленінському у м. Донецьку оскільки судом визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 за реєстровим №2-2802 на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ОСОБА_3 належить право власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у вказаній квартирі, що перешкоджає власникові здійснювати його права.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 05.10.2010 року накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 03.12.1999р. виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст. 154 ч.6 ЦПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення або після цього може постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

За таких підстав суд вважає за необхідне виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 у Єдиною державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У зв’язку з чим при постановленні судового рішення по вказаній цивільній справі суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 03.12.1999р. виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 203,27 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.

           На підставі викладеного та керуючись п.п.4,6,7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 48,71,524,530,534,541,545,549 ЦК України (в ред.. 1963р.), ст.ст. 317,387,400,391 ЦК України  та ст. ст. 10,11,60,154,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, права власності в порядку спадкування за законом –задовольнити у повному обсязі.

          Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4 від 30.05.1999р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим №280 на офіційному бланку АВА 437887.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 03.12.1999р. Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою  на ім’я ОСОБА_4 за реєстровим №2-2802 на квартиру АДРЕСА_1.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 померлого 01.06.1999р., як спадкоємцем першої черги.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 у Єдиною державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 03.12.1999р. виданого Сьомою Донецькою державною нотаріальною конторою.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                Я. В. Шестопалова