ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" січня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18730/07

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів:  Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 8 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 23 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.  

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 2003 році управлінням Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя їй було призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника її чоловіка - ОСОБА_2, який працював на посаді голови Василівського районного суду Запорізької області та був звільнений з посади  у зв’язку з виходом у відставку. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 було підвищено заробітну плату суддів, у зв’язку з чим ОСОБА_1, отримавши довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 18 травня 2006 року № 08/03-292 про розмір заробітної плати працюючого голови суду станом на 1 січня 2006 року, звернулася до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя із заявою про перерахунок пенсії. Відповідачем був проведений перерахунок пенсії          з 1 січня 2006 року та в серпні 2006 року позивач одержала недоплачену суму пенсії за січень-травень 2006 року. Проте з вересня 2006 року відповідач почав знову виплачувати пенсію у попередньому розмірі, встановленому до 1 січня 2006 року. Просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя незаконними, зобов’язати відповідача перерахувати пенсію на підставі зазначеної довідки про заробітну плату працюючого голови суду, стягнути з відповідача недоплачену суму пенсії в розмірі 18 215,64 грн.

Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 8 травня           2007 року позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя перерахувати пенсію  ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 18 травня 2006 року № 08/03-292, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів»від 3 вересня 2005 року № 865. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на користь ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 18 215,64 грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 23 серпня 2007 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя було залишено без задоволення, а постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 8 травня 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1 серпня 2003 року ОСОБА_1 було призначено пенсію в розмірі 1784,18 грн. в зв'язку з втратою годувальника –її чоловіка ОСОБА_2 Відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 18 травня 2006 року № 08/03-292 ОСОБА_2 працював на посаді голови Василівського районного суду Запорізької області  та станом на 1 січня 2006 року розмір заробітної плати працюючого голови суду становив 4864,10 грн. Управлінням Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя за заявою ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії з 1 січня 2006 року.                В серпні 2006 року позивач отримала недоплачену суму пенсії за січень-травень 2006 року. Проте з вересня 2006 року відповідач почав знову виплачувати пенсію у попередньому розмірі, встановленому до 1 січня 2006 року.

          Державною судовою адміністрацією України було підвищено розміри посадових окладів суддів з 1 січня 2006 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів»від 3 вересня 2005 року №865.

          Згідно зі статтею 37-1 Закону України «Про державну службу»у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеної пенсії, при цьому перерахунок здійснюється виходячи з сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

          Враховуючи, що відповідно до вимог частини 8 статті 37 Закону України «Про державну службу»пенсія в зв'язку з втратою годувальника призначається в залежності від суми заробітної плати померлого годувальника, а розмір заробітної плати працюючого голови суду фактично було підвищено з 1 січня 2006 року саме на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів»від                    3 вересня 2005 року № 865, то дії управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя щодо виплати пенсії з 1 вересня 2006 року у попередньому розмірі, встановленому до підвищення розміру заробітної плати суддям, не можна визнати правомірними та обґрунтованими.

          Посилання відповідача на те, що постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів»від 3 вересня 2005 року № 865 чинності не набрала, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки, як це встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заробітна плата працюючого голови районного суду з 1 січня 2006 року нараховувалась відповідно до положень зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, на підставі чого й було видано позивачу відповідну довідку про заробітну плату для проведення перерахунку пенсії.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином встановили обставини справи, дали відповідну оцінку дослідженим у судових засіданнях доказам у справі, та прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Поряд з цим суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача сплачене нею державне мито у розмірі 3,40 грн., оскільки відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

При цьому відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м.Севастополя від 23 серпня 2007 року скасувати.

Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 8 травня 2007 року змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини постанови у такій редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені нею судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита, у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України».

У решті постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 8 травня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.  

Головуючий                                                           Юрченко В.В.                                                                                     

Судді                                                                        Амєлін С.Є.                                                                                        

                                                                                 Кобилянський М.Г.  

                                                                                 Стародуб О.П.  

                                                                                 Тракало В.В.