Справа №2-158
РІШЕННЯ
іменем України
14 червня 2007р. м. Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі:
судді КотікТ.С.
секретаря Рудницької'С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого
комітету Житомирської міської ради, житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник» та
ОСОБА_3 про визнання дійсним ордеру та вселення, визнання недійсним
рішення загальних зборів, скасування частково свідоцтва про право власності на квартиру та
визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та відповідно до остаточних уточнень позовних вимог, зазначив, що під час перебування в шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2, він вступив до житлово-будівельного кооперативу та вони повністю внесли пайовий внесок. На його ім'я був виписаний ордер на отримання квартири АДРЕСА_1, однак він його не отримав, оскільки вимушений був тимчасово виїхати за межі України.
Відповідачка під час його відсутності визнала його безвісно відсутнім та за її заявою, його було виключено з членів кооперативу відповідно до рішення загальних зборів ЖБК «Трикотажник».
Позивач вважає, що вказане рішення порушує його права та просить визнати недійсним рішення загальних зборів від 25.05.2003 року в частині виключення його з членів кооперативу та зобов'язати кооператив поновити його в членах кооперативу.
У зв'язку з тим, що на ім'я позивача виписаний ордер на квартиру, однак йому відмовлено в його отриманні, позивач просить вважати вказаний ордер дійсним.
В послідуючому, 01.06.2004 року, позивачка одноособово отримала свідоцтво про право власності на квартиру, яке позивач просить визнати частково недійсним, оскільки вказує, що квартира є їх спільною сумісною власністю та просить визнати за ним право власності на 1Л частину квартири.
У зв'язку з тим, що позивачка не пускає його в квартиру, просить постановити рішення про його вселення в квартиру.
Під час розгляду справи в суді, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.06.2006 року, відповідачка продала квартиру, а тому позивач просить визнати недійсним і вказаний договір.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному об'ємі.
Представник відповідачки ОСОБА_2 в судових засіданнях позов не визнавав та пояснював, що право власності оформлено на відповідачку правомірно, оскільки саме вона вносила кошти за квартиру, з позивачем шлюб був розірваний та він не приймав участь у витратах по будівництву квартири. На засідання суду 03.04.2007 року, 23.04.2007 року та 15.05.2007 року відповідачка ОСОБА_2 та її представник не з'являлися та не з'являлися та з'являлися за отримувати за отриманням судових повісток, які направлялися рекомендованою кореспонденцією, а тому на 14.06.2007 року повідомлені про розгляд справи через засоби масової інформації.
Представник міськвиконкому в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до заяви, що направлена на адресу суду /а.с. 189/, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду та просить розглядати справу в його відсутність.
Представник ЖБК «Трикотажник» в судове засідання також не з'явився, відповідно до змісту заяв, що направлені на адресу суду, ЖБК, позовні вимоги не визнає та просить справу розглянути у відсутність їх представника.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи через засоби масової інформації, оскільки відмовляється від отримання судових повісток за місцем проживання, які направлялися рекомендованими листами та через телеграф.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 Закону України „Про власність" та ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям в шлюбі є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в шлюбі з 08.08.1981 року по 11.08.2000 року. Під час перебування в шлюбі, 17.03.1983 року, позивач був поставлений на чергу для отримання житла по кооперативному будівництву та з серпня 1993 року став членом ЖБК «Трикотажник» /а.с.8, 130/. Перший пайовий внесок сплачений сторонами 01.08.1992 року. Остаточний розрахунок проведений до 01.06.2002 року, про що свідчить зміст довідки ЖБК «Трикотажник» на а.с. 105.
14.02.2002 року, рішенням Житомирського міськвиконкому за №55 затверджений акт державної комісії по прийняттю в експлуатацію 76 квартирного житлового будинку по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1/а.с. 91/.
На підставі рішення загальних зборів членів ЖБК від 09.08.2000 року №5, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25.07.2002 року №413, на ім'я ОСОБА_1 з сім'єю 4 чоловіки виписаний ордер НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1.
Вказаний ордер не отриманий позивачем по справі у зв'язку з його від'їздом за межі України. На даний час ордер зберігається у виконавчому комітеті Житомирської міської ради.
Як вбачається з протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК від 25.05.2003 року та заяви ОСОБА_2 від 13.05.2003 року, ОСОБА_2 звернулася до кооперативу із заявою, щоб їй надали підтвердження того, що вона самостійно платила та платить всі внески по кооперативу, так як її чоловік знаходиться в розшуку, а вказане підтвердження їй необхідне для отримання ордеру. Також, позивачка просила виключити ОСОБА_1 з членів кооперативу та включити її до членів кооперативу.
Відповідно до рішення загальних зборів від 25.05.2003 року, відповідачці ОСОБА_2 надали відповідну довідку, яка підтверджує факт сплати нею пайових внесків та виключили ОСОБА_1 з членів кооперативу.
Рішення загальних зборів членів ЖБК «Трикотажник» від 25.05.2003 року, в частині виключення ОСОБА_1 з членів ЖБК, суд вважає незаконним та таким, що не відповідає вимогам ст.147 ЖК України та порушує права позивача, а тому визнає його недійсним. Визнаючи недійсним рішення про виключення позивача з членів ЖБК, рішення підлягає виконанню в частині поновлення вказаної особи в членах кооперативу і в праві на подальше користування жилим приміщенням, а тому після постановления судового рішення, відпадають підстави про додаткове вирішення вказаного питання через загальні збори.
Так при розгляді вказаного питання, членами ЖБК не було прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі до листопада 2000 року. Зі змісту протоколу не вбачається, що членами ЖБК досліджувалися докази з приводу того, хто вносив пайові внески , з якого часу та в якому розмірі, так само, не досліджувалися й інші підстави, що дають право на виключення члена кооперативу.
Питання про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, не виносилося на голосування членів кооперативу, а тому не можливо встановити, чи проголосувало за його виключення не менше ЪА присутніх на зборах членів кооперативу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який з часу заснування кооперативу і до грудня 2002 року був головою кооперативу «Трикотажник» пояснив, що кошти за квартиру вносилися як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, однак членом кооперативу був ОСОБА_1 та саме на нього був виписаний ордер, оскільки він не був виключений з членів кооперативу.
На підставі викладеного, позовні вимоги про дійсність ордеру НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, який виписаний на ім'я ОСОБА_1 є також обгрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки вказаний ордер виписаний на підставі рішення загальних зборів кооперативу та затверджений виконавчим комітетом. У встановленому законом порядку, вказаний ордер не визнаний недійсним та на час видачі ордеру, ОСОБА_1 не був виключений з членів кооперативу.
Підлягають до задоволення і позовні вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 01.06.2004 року, яке видане на ім'я ОСОБА_2
Зі змісту довідки-характеристики від 19.05.2004 року, вартість квартири АДРЕСА_1 складає 41 125 гривень 50 коп.
З часу розірвання шлюбу, відповідачкою ОСОБА_2 сплачено пайових внесків за квартиру в сумі 2 458 гривень, що становить 5,98% від вартості квартири та на суму 758 гривень сплачені кошти за облаштування квартири газовим обладнанням та іншими пристроями, а отже стверджувати те, що відповідачка одноособово сплатила всю вартість квартири ні у членів кооперативу, ні у суду, не має підстав.
Квартира, по якій повністю сплачений пайовий внесок подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, є їх спільним майном та ОСОБА_1 має право на частку в праві власності на квартиру.
Відповідно до ст. 28 КпШС України, при поділі майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки подружжя є рівними, а тому позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на Vz частину квартири є також обгрунтованими, як і вимоги про вселення його в зазначену квартиру. Позивач вправі користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Однак відповідачка перешкоджає позивачу в користуванні вказаною квартирою, а тому його право підлягає відновленню.
При розгляді справи, судом застосовуються норми КпШС України, оскільки правовідносини, що є предметом розгляду в даному судовому засіданні виникли при дії вказаного кодексу.
Окрім того, при розгляді справи, судом не встановлено та не надано доказів того, що в кооперативі вирішувалося питання про вступ ОСОБА_2 до членів кооперативу відповідно до п.25 Статуту кооперативу «Трикотажник», оскільки саме вона мала переважне право на прийняття її в члени кооперативу.
Той факт, що позивачка не була прийнята в члени кооперативу, підтверджується і змістом протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК «Трикотажник» від 31.03.2004 року, з якого вбачається, що відповідачка зверталася про включення ОСОБА_1 в члени кооперативу, оскільки саме на нього виписаний ордер.
Так само, не надано доказів та не встановлено судом, що на ім'я відповідачки видавався ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
Під час розгляду справи в суді, відповідачкою ОСОБА_2 відчужена квартира АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 05.06.2006 року.
Вказаний договір укладений, однак станом на 21.12.2006 року не був зареєстрований в комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить зміст довідки, що надана підприємством /а.с.150/.
Відповідачка ОСОБА_2 продовжує проживати у вказаній квартирі та використовувати її на свій розсуд, про це свідчить той факт, що 05.06.2006 року, 17.07.2006 року та 22.11.2006 року відповідачкою, на адресу суду, направлялися заяви про перенесення розгляду справи та вказувалася адреса: АДРЕСА_1 /а.с. 36, 63, 101/.
21.06.2006 року, 01.07.2006 року, 25.07.2006 року, 22.08.2006 року, 07.02.2007 року та 28.04.2007 року ОСОБА_2 отримувала судові повістки саме за вказаною адресою, про що свідчать розписки на а.с. 47,58, 67, 72,177.
На підставі викладеного та враховуючи те, що судом визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі - продажу квартири від 05.06.2006 року також визнається недійсним, оскільки відповідачка не мала законних підстав одноособово розпоряджатися квартирою.
У зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд застосовує наслідки недійсності правочину та зобов'язує кожну із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, а саме: суд зобов'язує ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 41 125 гривень 50 коп. отриманих згідно договору купівлі-продажу від 05.06.2006 року. В свою чергу, суд зобов'язує ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 у власність квартиру у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 141, 147 ЖК України, ст.215, 216 ЦК України, ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України, Закону України „Про власність", ст. ст. 10,60,208,212 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним рішення загальних зборів житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник» від 25.05.2003 року в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.
Визнати дійсним ордер НОМЕР_1, який виписаний на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК «Трикотажник» від 09.08.2000 року за №5 та затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25.07.2002 року за №413.
Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 01.06.2004 року, яке видане виконавчим комітетом Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_2частково недійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину квартири АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 у вказане жиле приміщення.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.06.2006 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 41 125 гривень 50 коп.
Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.