Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді - Полюховича О.І. суддів –Баглика С.П., Матюхи Ю.В.
з участю: прокурора – Іванціва М.Р.
захисників-адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника потерпілої - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
засуджених - ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2011 року,
Цим вироком,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, раніше не судимий, не працюючий, військовозобов’язаний,
- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на дев’ять років позбавлення волі;
Судом стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1 750 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не судимий в порядку ст..89 КК України, не працюючий, військовозобов’язаний,
- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на дев’ять років позбавлення волі.
Судом стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1 750 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
За ч.2 ст. 296 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судом виправдані.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.
_______________________________________________________________________________________________________________ Справа №11-345/11 р. головуючий в 1-й інстанції – Бондаренко Н.В. Категорія: ч.2 ст. 121 КК України доповідач - Полюхович О.І.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 29 березня 2010 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на вул. Першотравневій в с. Витків Гощанського району Рівненської області,
неподалік магазину „Радміла”, умисно нанесли ОСОБА_8 не менше 34 ударів руками та ногами в різні ділянки тіла. Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень у вигляді: закритої травми живота з розривом селезінки та ушкодженнями лівих поперечних відростків 2,3 поперекових хребців, яка супроводжувалася вираженою внутрішньо-черевною та заочеревинною кровотечею і масивною крововтратою, що призвело до розвитку незворотного травматичного (геморагічного) шоку - ОСОБА_8 помер.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- захисник-адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч.2 ст.121 на ст..122 КК України і призначити покарання в межах санкції статті з врахуванням обставин, передбачених ст..ст.66, 67 КК України. В своїй апеляції захисник ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_6 наніс декілька ударів в обличчя та груди потерпілого ОСОБА_8, смерть ОСОБА_8 наступила не від тілесних ушкоджень , які спричинив ОСОБА_6 ОСОБА_1 просить цивільний позов задовольнити частково (т.3 а.с.204-206).
- засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на нове розслідування, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. В обґрунтування апеляції засуджений зазначив, що він не мав умислу на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, причиною побиття стала неправомірна поведінка самого потерпілого. Крім того, засуджений наголосив на тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи (т.3 а.с.190-194);
- захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_5 винним за ч.2 ст. 121 КК України скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 відмовити. Обґрунтовуючи свою апеляцію, ОСОБА_7 вказала, що тілесні ушкодження, які спричинив ОСОБА_5 не перебувають у причинному зв’язку із настанням смерті (т.3 а.с. 198-200);
Прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, свою апеляцію відкликав в порядку ст..355 КПК України.
Вирок в частині виправдування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ніким не оскаржений.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника , адвоката ОСОБА_2, які просять вирок скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування, пояснення засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_1, які просять вирок щодо ОСОБА_6 змінити, перекваліфікувавши його дії на ч.1 ст.122 КК України, думку прокурора про залишення судового рішення без зміни, а апеляцій –без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні решти апеляцій необхідно відмовити з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.
Доводи апеляцій про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спростовуються матеріалами справи .
Із висновку експерта №31 від 31 березня-30 квітня 2010 року слідує, що смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої тупої травми живота з розривом селезінки та ушкодженнями лівих поперечних відростків 2,3 поперекових хребців, яка супроводжувалася вираженою внутрішньо-черевною та за очеревинною кровотечею і масивною крововтратою, що призвело до розвитку незворотного травматичного (геморагічного) шоку, який і став безпосередньою причиною смерті. Спричинена ОСОБА_8 закрита тупа травма живота з ушкодженням селезінки та проекційно до неї розташованими травматичними змінами м’яких тканин і переломами відростків 2,3 поперекових хребців перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті потерпілого, розглядається в єдиному механізмі виникнення і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень (за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення) (т.2 а.с. 5-15).
Як в ході досудового слідства , так і під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України визнавав повністю (т.1 а.с.35, 87,88, 197-204, т.3 а.с.35, 157 зв). Під час проведення відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_5 детально показав механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8, характер та локалізацію поранень, поведінку потерпілого (т.1 а.с.197-204).
Крім особистого визнання вини ОСОБА_5 в ході досудового слідства, його вина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 (т.1 а.с.65, 163) ОСОБА_10 (т.1 а.с.67, 69, 177), ОСОБА_11 (т.1 а.с.70).
ОСОБА_5 просить скасувати судове рішення і повернути справу на нове розслідування, покликаючись на порушення права на захист , оскільки адвокат ОСОБА_12 належним чином не виконував своїх обов’язків щодо захисту ОСОБА_5 Засуджений вказує на необхідність проведення повторних слідчих дій, а саме –відтворення обстановки та обставин події.
Твердження ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_12 є адвокатом України, угода на захист засудженого укладалась батьком засудженого, ОСОБА_13, ОСОБА_12 був допущений в якості захисника, слідчі дії проводились з участю захисника, клопотань про відсторонення адвоката не надходило (т.1 а.с.82-85).
Під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, що в ході досудового слідства, чи в суді першої інстанції, були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку. Не встановлено також однобічності чи неповноти слідства , які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.
Захисник ОСОБА_1 в своїй апеляції просить перекваліфікувати дії ОСОБА_6 на ч.1 ст.122 КК України, оскільки тілесні ушкодження, які спричинив засуджений не перебувають у причинному зв’язку із смертю ОСОБА_8
Як в ході досудового слідства, так і під час розгляду в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказували, що ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_8 в різні частини тіла, в тому числі і живіт. ОСОБА_5 в ході досудового слідства дав показання аналогічні показанням свідків (т.1 а.с.87,88).
Не вірити цим показанням у суду не було жодних підстав, оскільки вони в деталях збігаються з показаннями, які вказані особи давали і в ході судового слідства.
Фактичні обставини справи, як вони викладені у вироку , встановлені правильно, відповідають матеріалам справи.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли спільно, спиралися у своїх діях один на одного , між їхніми діями був причинний зв'язок , засуджені усвідомлювали , що спільними діями вони вчиняють злочин і свідомо допускали настання суспільно небезпечних наслідків.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України є вірною, а тому в задоволенні апеляції щодо перекваліфікації дій останнього необхідно відмовити.
Не підлягає задоволенню також апеляція в частині відшкодування шкоди, оскільки судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_4, ступень вини ОСОБА_6, враховано вимоги розумності та справедливості.
Разом з тим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 не в повній мірі враховано особу винного та обставини, що пом’якшують його покарання.
ОСОБА_6 вчинив злочин вперше, кається у вчиненому, частково відшкодував заподіяні збитки, не працевлаштований, не одружений.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе задовольнити частково апеляцію захисника ОСОБА_1, призначивши ОСОБА_6 мінімальне покарання, яке передбачене санкцією частини другої ст..121 КК України, за якою кваліфіковані його дії.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2011 року щодо засудження ОСОБА_6 змінити .
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.121 КК України на сім років позбавлення волі.
В решті вирок Здолбунівського районного суду від 25 березня 2011 року щодо засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 –без задоволення.
С У Д Д І:
Полюхович О.І.(підпис) Баглик С.П. (підпис) Матюха Ю.В. (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.І.Полюхович