Справа №11а-409/2007 Головуючий у І інстанції Заверуха О.Б.
Категорія ст. 309 ч.2
КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Пайонкевича Т.Т.
Суддів: Перетятька В.О., Голубицького С.С.
з участю прокурора: Гнатіва Я.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2007 р. та
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Норільськ Красноярського краю, росіянина по національності, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:
· 14.10.1980 року Франківським районним судом м. Львова за ст.ст.142 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України на 6 років позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбуття покарання;
· 25.09.1987 року Франківським районним судом м. Львова за ст.229-6 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбуття покарання;
· 29.11.1994 року Залізничним районним судом м. Львова за ст.ст.229-6 ч.2, 229-1 ч.1, 42 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбуття покарання;
· 26.12.1997 року Залізничним районним судом м. Львова за ст.229-6 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбуття покарання;
· 12.02.2001 року Залізничним районним судом м. Львова за ст. 229-6 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по кінцю строку відбуття покарання;
· 24.05.2004 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 309 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений згідно постанови Сихівського районного суду м. Львова від 8.02.2006 року умовно-достроково, невідбутий строк 8 місяців 6 днів -
засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Вирішено питання речових доказів.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 25.01.2007 року у невстановленому місці повторно, незаконно придбав (знайшов) біля смітників наркотичний засіб - макову солому в невисушеному стані вагою 152,6 гр., яку переніс до себе додому - у квартиру № 46 по вулиці Величковського, 6 у м. Львові, де незаконно зберігав без мети збуту для власного вживання, і яка наступного дня була виявлена та вилучена працівниками міліції.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить вирок суду змінити, покликається на те, що ні слідством, ні судом не встановлено які алкалоїди опію та яка саме їх маса в перерахунку на суху речовину міститься у вилученій в нього маковій соломі, не дано оцінку чи ця кількість є достатньою для притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, враховуючи його особисті зізнання у вчиненому, відсутність обтяжуючих обставин, наявність хвороби органів дихання, просить призначити більш м'яке покарання.
Державний обвинувач на апеляцію засудженого ОСОБА_1. подав заперечення, вважає, що така має бути залишена без задоволення, оскільки під час слухання даної кримінальної справи підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, дав визнавальні покази та не оспорював зібрані слідством докази, що викладені в обвинувальному висновку. З огляду на наведене, суд у відповідності до ч.3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, роз'яснивши підсудному ОСОБА_1, що він у даному випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, переконався у добровільності та істинності висловленої ним згоди щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню.
Вислухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Вивченням матеріалів кримінальної справи, зокрема протоколу судового засідання ( а.с. 107-108), встановлено, що при розгляді справи по суті суд у відповідності до ч.3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорювались ні підсудним ОСОБА_1., ні іншими учасниками судового розгляду.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, дав суду покази по суті пред'явленого обвинувачення, у вчиненому щиро розкаявся, та не оспорював зібрані слідством докази. Суд при цьому належно з'ясував, чи правильно розуміє підсудний зміст фактичних обставин справи, переконався у добровільності та істинності висловленої ним згоди щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню та роз'яснив підсудному ОСОБА_1, що він у даному випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку. А тому доводи апеляції засудженого ОСОБА_1. в частині покликання на те, що ні слідством, ні судом не встановлено які алкалоїди опію та яка саме їх маса в перерахунку на суху речовину міститься у вилученій в нього маковій соломі, що не дано оцінку, чи ця кількість є достатньою для притягнення його до кримінальної відповідальності, на підставі ч.1 ст. 365 КК України не можуть бути перевіреними апеляційним судом.
Дії засудженого судом вірно кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України.
Призначаючи ОСОБА_1 міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, характеристику з місця проживання, щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання, рецидив злочинів як обставину, яка обтяжує покарання і обрав таке у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При наведених обставинах підстав для задоволення апеляції і зміни вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2007 р. відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.