Справа № 11а-429/2007 Головуючий у 1 інстанції Тенета Р.В.
Категорія ст.185 ч.1 КК України Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року травня 04 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Перетятька В.О.
Суддів Валько Н.М., Танечника І.І,
з участю прокурора Сагатого О.О.
та адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією
засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2007 року
Цим вироком
ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженець м.Львова, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, несудимий, непрацюючий, проживаючий в мАДРЕСА_1
засуджений за ст.185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України зобов"язано засудженого ОСОБА_1 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 про стягнення 5.600 грн. матеріальних збитків залишено без розгляду.
Засуджений ОСОБА_1 знаходиться на підписці про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Засуджений ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він в середині квітня 2006 року по місцю свого проживання на АДРЕСА_2 таємно викрав із належної потерпілому ОСОБА_2 посилки спортивний велосипед іноземного виробництва вартістю 700 грн. та запчастини до нього - резинові покришки загальною вартістю 180 грн., запасні камери загальною вартістю 70 грн., ручний насос вартістю 90 грн., динамо і фару вартістю 125 грн., дві пляшки із кронштейнами загальною вартістю 100 грн., велосипедний дзвінок вартістю 40 грн., велосипедне дзеркало вартістю 55 грн., велосипедне сідло вартістю 300 грн., чохли на сідло вартістю 80 грн., резинові покришки до малого велосипеду вартістю 25 грн., запасне
гальмо вартістю 110 грн., запасні педалі вартістю 220 грн., запасні амортизатори вартістю 110 грн., підколінники вартістю 100 грн., а всього майна на суму 2.665 грн.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначав про те, що вирок є незаконним, внаслідок неповноти та однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, винесений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. Покликався на те, що під час досудового слідства та судового розгляду було порушено його право на захист, яке полягало у пред"явленні йому неконкретного обвинувачення. Разом з тим, суд не взяв цього до уваги, але й вийшов за межі пред"явленого обвинувачення, порушиш вимоги ст.ст. 275, 277 КПК України. Крім цього, на його думку, у вироку суд, зробивши висновок про викрадення ним ряду речей, не навів жодного доказу на підтвердження свого висновку. Вказував, що ні слідством, ні судом-ніхто не намагався витребувати від нього та потерпілого докумети на підтвердження передачі та отримання посилки, де знаходився велосипед та запчастини до нього. Представляв апеляційному суду копію митної декларації від 08.03.2003 року про перелік речей, які знаходилися в посилці, в тому числі і велосипед, де зазначена загальна вартість її в сумі 76,35 долара США, що в перерахунку на гривні дорівнює 385 грн.56 коп. (76,35x5,05). Вважав, що в його діях відсутній склад злочину, а в разі доведеності, такі могли кваліфікуватись як дрібна крадіжка, тобто як адміністративне правопорушення.
Просив вирок скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, зокрема, показаннями ОСОБА_1 в суді про те, що він повністю визнає свою винуватість у скоєному. З його показань вбачається, що ОСОБА_2 є братом його матері ОСОБА_3, який, перебуваючи на роботі в США, неодноразово надсилав їй посилки на зберігання, а коли приїхав на Україну, то їх забрав. В одній з посилок знаходився велосипед із запасними деталями, який зберігався в нього вдома в приміщенні ванної кімнати. В березні 2006 року він взяв кредит у КБ „Приватбанк" на придбання ліків і не мав змоги внести черговий кредит. Тоді він вирішив викрасти належний потерпілому велосипед і запчастини до нього, продати їх, а вирученими коштами погасити заборгованість перед банком. Що і зробив у середині квітня 2006 року, про давши викрадені речі за 900 грн. невідомій особі на Краківському ринку м.Львова. У скоєному каявся, просив суворо не карати, а свої дії розцінював як необдуманий вчинок.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєному підтверджується й іншими доказами, перевіреними судом у встановленому порядку:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що дійсно підсудний ОСОБА_1 викрав з його посилки велосипед і запчастини до нього на загальну суму 2.665 грн.;
- протоколом додаткового допиту від 22.12.2006 року (а.с.85), де потерпілий конкретно визначив вартість викраденого велосипеда в сумі 700 грн., та запчастини до нього - в сумі 1965 грн.;
- показаннями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні про те, що її син ОСОБА_1 тривалий час страждає психічним захворюванням, симптоми якого проявляються періодично у вигляді змін у поведінці. Крадіжку майна, належного її брату ОСОБА_2, вчинив син, який згодом зізнався у скоєному;
- явкою з повинною гр.. ОСОБА_1 від 25.10.2006 року про скоєння ним крадіжки майна гр.ОСОБА_2 (а.с.61).
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об"єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці).
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, підставно визнав його обмежено осудним, а тому остаточно призначив покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.
Колегія суддів не бере до уваги світлокопію - митної декларації від 08.03.2003 року, долученої до апеляції, оскільки митна вартість посилки не може свідчити про реальну вартість майна, яке в ній знаходилось.
Апеляційною інстанцією не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, тому при наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.