АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Литвинова О.М.,
суддів Зозулі І.Є., Урдюк Т.М.
за участю прокурора Ходачкевича Ю.І.
потерпілої ОСОБА_1
захисника засудженогоОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3
засудженихОСОБА_2, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні 22 травня 2007 року у місті Львові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Личаківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2006 року, -
встановила:
зазначеним вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий - вироком Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2002 року за ст. 186 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
засуджений за ст. 189 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2006 року остаточно до 6 років 6 місяців позбавлення волі,
справа № 11а-400\2007 головуючий у І -й інстанції суддя Мартинишщин Я.М.
категорія ст.ст. 186, 189 КК України доповідач судія Литвинов О.М.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України не судимий, засуджений за ст. 189 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 2 роки, на підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально виконавчої системи,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки, на підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально виконавчої системи,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, не судимий, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, за ст. 185 ч.3 КК України 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 роки, на підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально виконавчої системи,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, раніше судимий - вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2005 року за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова, остаточно до 6 років позбавлення волі,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, не судимий, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 2 роки, на підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально виконавчої системи.
Підсудний ОСОБА_4, будучи раніше судимим згідно вироку Личаківського районного суду м.Львова від 03.06.2002 року за ст.186 ч.1 КК України, в період відбуття покарання із випробуванням, наприкінці червня 2002 року у денний час, знаходячись біля магазину "Соломія" по вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому гроші в сумі 50 грн. та на наступний день призначив зустріч, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи висловлені підсудним ОСОБА_4 погрози як реальні, на призначений день о 11.00 год. на куті вулиць Промислової та Б.Хмельницького у м.Львові передав підсудному ОСОБА_4. грошові кошти в сумі 50 грн..
Крім того, наприкінці червня 2002 року у денний час, зайшовши у квартируАДРЕСА_1 маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому гроші в сумі 75 грн., або на цю суму ювелірних виробів із золота. Однак потерпілий ОСОБА_1 категорично відмовився виконати незаконну вимогу підсудного ОСОБА_4, і останній вийшов із квартири на вулицю, де за попередньою змовою групою осіб із невстановленою слідством особою, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв, схопив двома руками за горло потерпілого ОСОБА_1, передати йому гроші, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози як реальні, передав належний його сестрі ОСОБА_1 браслет із золота вартістю 150 грн. підсудному ОСОБА_4.
Крім того, наприкінці червня 2002 року у денний час підсудний ОСОБА_4, знаходячись по вул. Б.Хмельницького в м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану
з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому гроші в сумі не менше 120-130 грн.. або на цю суму ювелірних виробів із золота. Однак потерпілий ОСОБА_1 категорично відмовився виконати незаконну вимогу підсудного ОСОБА_4, і останній вийшов із квартири на вулицю, де за попередньою змовою групою осіб із невстановленою слідством особою, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв, схопив двома руками за горло потерпілого ОСОБА_1 та завдав йому ударів в ділянку тулуба, передати йому гроші, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози як реальні, передав у призначеному йому місці на куті вулиць Промислової та Б.Хмельницького у м.Льові підсудному належний його матері ОСОБА_9. кільце із золота вартістю 900 грн.
Крім того, наприкінці червня 2002 року у денний час. підсудний ОСОБА_4, зайшовши у квартируАДРЕСА_1 маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому гроші в сумі 150 грн. і призначив зустріч через два дні на куті вулиць Промислової та Б.Хмельницького, в результаті чого, сприймаючи погрози як реальні, потерпілий ОСОБА_1 передав підсудному ОСОБА_4. гроші в сумі 150 грн.
Крім того, наприкінці липня 2002 року у денний час. підсудний ОСОБА_4, знаходячись в під'їзді будинку № 125 по вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зателефонувавши, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв, завдавши останньому декілька ударів в ділянку тулуба, до потерпілого ОСОБА_1 передати йому гроші в сумі 300 грн. або на цю суму ювелірних виробів із золота. Сприймаючи погрози як реальні, потерпілий ОСОБА_1 передав належне батькові ОСОБА_10 кільце вартістю 250 грн. та належне матері ОСОБА_9. кільце вартістю 550 грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_4 протягом серпня - вересня 2002 року, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, погрожуючи застосуванням насильства пред'являв незаконні вимоги передачі ОСОБА_1 йому грошових коштів. Потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози підсудного ОСОБА_4. як реальні, передавав останньому протягом даного періоду грошові кошти на загальну суму 300 грн.
Крім того, в грудні 2002 року підсудний ОСОБА_4, знаходячись у під'їзді будинку № 125 по вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел
на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб із підсудним ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пред'явили вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв, завдавши останньому декілька ударів в ділянку тулуба, до потерпілого ОСОБА_1 передати їм гроші в сумі в сумі 50 грн. Однак потерпілий ОСОБА_1 категорично відмовився виконати незаконну вимогу ОСОБА_6, який повторно погрожуючи застосуванням насильства наніс йому ногою удар по тулубу. Сприймаючи погрози як реальні, потерпілий ОСОБА_1 передав підсудним грошові кошти в сумі 50 грн.
Крім того, наприкінці березня 2003 року у денний час підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6, зайшовши до потерпілого ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб між собою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пред'явили вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати їм гроші в сумі в сумі 20 грн. Потерпілий ОСОБА_1 сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, як реальні, передав їм грошові кошти в сумі 20 грн.
Крім того, протягом наступних двох тижнів підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, двічі приходили до потерпілого ОСОБА_1, повторно, за попередньою змовою групою осіб між собою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пред'являли вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати їм гроші в сумі по 30 грн. Потерпілий ОСОБА_1 сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудних як реальні, передав їм грошові кошти в сумі по 30 грн. на загальну суму 60 грн.
Крім того, наприкінці квітня 2003 року підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6, зайшовши до будинку № 123 по вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб між собою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пред'явили вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати їм гроші в сумі 40 грн. Потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв як реальні, передав їм грошові кошти в сумі 40 грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_6 протягом травня 2003р. неодноразово приходив до потерпілого ОСОБА_1., маючи умисел на незаконне
заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пред"являв вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому грошові кошти. Потерпілий ОСОБА_1 сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудного ОСОБА_6 як реальні, передав останньому грошові кошти на загальну суму 150 грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_4 протягом-травня 2003р. неодноразово приходив до потерпілого ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'являв вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передати йому грошові кошти. Потерпілий ОСОБА_1 сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудного ОСОБА_4 як реальні, передав останньому грошові кошти на загальну суму 200 грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_6 в кінці червня 2003 року, знаходячись поблизу магазину "Соломія" по вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1, завдавши останньому ударів у ділянку тулуба, передати йому грошові кошти в сумі 200 грн. Потерпілий ОСОБА_1 сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудного ОСОБА_6 як реальні у призначений час приніс 200 грн., які передав останньому.
Крім того, в серпні 2003 року підсудний ОСОБА_6 у денний час, знаходячись на вул. Б.Хмельницького у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, пред'явив вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1, завдавши останньому ударів у ділянку тулуба, передати йому мобільний телефон. Коли потерпілий ОСОБА_1 відмовився передати йому мобільний телефон, підсудний ОСОБА_6 повторно пред'явив вимогу передати йому грошові кошти в сумі 100 грн. Потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв з боку підсудного ОСОБА_6 як реальні, передав йому 70 грн.
Крім того, на початку вересня 2003 року у денний час підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6, знаходячись на подвір'ї СШ № 20, повторно, за попередньою змовою групою осіб між собою та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, пред'явили вимогу поєднану з погрозою застосування насильства у вигляді нанесення побоїв до потерпілого ОСОБА_1 передавати їм гроші в сумі по 200 грн. щомісяця. Однак потерпілий ОСОБА_1 категорично відмовився виконати вимогу про сплату по 200 грн. щомісяця. Після цього, підсудний ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб із підсудним ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, повторно, погрожуючи застосуванням насильства, пред'явив незаконну вимогу передати їм 500 грн.. на що також згоди від потерпілого не отримав, після чого, повторно, погрожуючи застосуванням насильства у вигляді нанесення побоїв, пред"явив вимогу до потерпілого ОСОБА_1 передати йому через тиждень 300 грн. або на цю суму виробів із золота. Сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудних як реальні, потерпілийОСОБА_1. передав останнім грошові кошти в сумі 150 грн. та кільце із золота з чорним каменем вартістю 500 грн., що належить потерпілій ОСОБА_1
Після цього ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб із підсудним ОСОБА_4 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, повторно, погрожуючи застосуванням насильства, пред'явив незаконну вимогу передати їм ще якийсь виріб із золота. Потерпілий ОСОБА_1, сприймаючи погрози застосування до нього насильства у вигляді нанесення побоїв зі сторони підсудних як реальні, передав останньому перстень із золота з діамантом вартістю 4000 грн., що належить потерпілій ОСОБА_1, чим завдали їй цим значної матеріальної шкоди.
Крім того, наприкінці березня 2004 року у денний час. підсудний ОСОБА_4 знаходячись на куті вулиць Промислової та Б.Хмельницького у м.Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб із особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, відкрито викрав гроші потерпілого ОСОБА_1 в сумі 500 ЄВРО що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становило 3291,642 грн., чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди.
Крім того, підсудний ОСОБА_4 на початку червня 2004 року, знаходячись біля СШ № 20 у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, відкрито викрав належний потерпілому ОСОБА_1 мобільний телефон марки "Сіменс" вартістю 600 грн.
Крім того, підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_5 07.02.2005р., близько 19 год. 30 хв.,
знаходячись на вул. Житомирській у м. Львові неподалік магазину «Продукти», маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб між собою, відкрито викрали мобільний телефон потерпілої ОСОБА_11 „Сіменс С-45„ вартістю 600 грн., сім-карткою „Київстар" вартістю 50 грн., з рахунком 4 грн., загальною вартістю 654 грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_2 17.03.2005 року близько 09.30 год., знаходячись у приміщенні СШ-20 по вул.Скидана в м Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою осіб разом з підсудним ОСОБА_7, відкрито в присутності учнів, зі столу викладача викрав належний потерпілому ОСОБА_12 мобільний телефоном «Соні-Еріксон» вартістю 450 грн.
Крім того, 06.05.2005 року близько 17.00 год. підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_7, повторно, за попередньою змовою гругюю осіб між собою та двома невстановленими слідством особами, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, відкрито із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровая потерпілої, викрали належний потерпілій ОСОБА_13 мобільний телефон «Флай» вартістю 900 грн.
Крім того, 06.05.2005 року близько 17.00 год., підсудний ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є неповнолітнім, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_7, якого втягнув у злочинну діяльність - вчинення відкритого викрадення із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, належного потерпілій ОСОБА_13 мобільного телефону «Флай».
Крім того, 01.09.05р. в період часу з 21.30год. до 22.00год. підсудний ОСОБА_2, знаходячись неподалік клубу „Міленіум", що на пр.Чорновола в м.Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб з підсудним ОСОБА_8, відкрито з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також застосовуючи таке насильство, що виразилось в нанесенні кількох ударів потерпілому ОСОБА_14, викрали майно потерпілого ОСОБА_15., а саме: гроші в сумі 5гривень та майно потерпілого ОСОБА_14, а саме: мобільний телефон „Соні-Еріксон" вартістю 700грн. з телефонною карткою вартістю 100грн. та грошима в сумі 2грн., а всього викрали у нього майна на загальну суму 802грн.
Крім того, підсудний ОСОБА_8, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, погодився на його участь у вчиненні злочину, а саме пограбуванні потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15., що мало місце 01.09.05р. на пр.Чорновола в м.Львові, втягнувши неповнолітньогоОСОБА_2 у злочинну діяльність.
Крім того, підсудний ОСОБА_7 22.09.2005р. в період часу з 18.30год. до 19.00год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, проник у квартиру по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_16 гроші в сумі 2600 грн.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_4 висловлює незгоду з вироком вважає, що суд безпідставно визнав його винним по епізодам вимагання у ОСОБА_1, щодо кваліфікації його дій за ст. 186 ч.2 КК України то він також незгодний з рішенням суду тому як ніякого фізичного насильства не застосовував. Вважає, що при призначенні покарання суд необгрунтовано не застосував ст. 69 КК України;
- засуджений ОСОБА_2 в апеляції посилається на надто сувору міру покарання, на його думку, суд призначив покарання без врахування його неповнолітнього віку, стану здоров'я матері. Просить про пом'якшення покарання;
- захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 ставить питання про закриття справи по епізодах щодо потерпілих ОСОБА_15., ОСОБА_17, ОСОБА_12 у зв'язку з тим, що по цих епізодах вина ОСОБА_2 не доведена. Просить про призначення ОСОБА_2 покарання 5 років позбавлення волі зі звільненням його від покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4,ОСОБА_2, які підтримали апеляції, потерпілу ОСОБА_1 НІ., яка заперечували проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_4, прокурора Ходачкевича Ю.І., який висловив незгоду з вимогами апелянтів пославшись на їх безпідставність, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляціях, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляції захисника ОСОБА_3 та задоволенні апеляції засудженогоОСОБА_2 з пом'якшенням покарання останньому, а в задоволенні апеляції ОСОБА_4. вважає за необхідне відмовити, з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні ним при викладених обставинах злочинів щодо вимагання майна ОСОБА_1 - грунтується на зібраних та досліджених у ході судового слідства доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_1, як на досудовому слідстві так і в суді зазначав, що з кінця червня 2002 року ОСОБА_4, погрожуючи застосуванням насильства у вигляді нанесення побоїв, вимагав у нього грошові кошти в сумі 50 грн., і він сприймаючи дані погрози як реальні, передав останньому грошові кошти в сумі 50 грн. Таким же способом ОСОБА_4 спочатку сам, а потім зі своїми спільниками вимагав та отримував на свою вимогу кошти та цінності.
Потерпілий ОСОБА_10, вказував на те, що з дружиною та дочкою було виявлено пропажу цінностей на що ОСОБА_1 розповів, що протягом двох років його на вулиці били хлопці та вимагали у нього гроші та золоті вироби,
які він під впливом цих погроз виносив з дому та передавав їм. Так він розповів, що всі золоті вироби, які пропали в них з дружиною та дочки ОСОБА_18, він передав вимагачам, серед яких називав і ОСОБА_4
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_9. дали аналогічні покази.
Свідок ОСОБА_19 показав, що в грудні 2003 року ОСОБА_6 подарував їй золоте кільце із каменем темно-коричневого кольору та повідомив, що купив його разом із її матір'ю у двох хлопців, в кого саме, не знає. Свідок ОСОБА_20 показав, що на початку грудня 2003 року до неї на роботу прийшли підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ще один хлопець, хто саме не бачила, та сказав, що продається золотий перстень, і він хоче купити його для її дочки ОСОБА_21, з якою зустрічається, але йому на цю покупку не вистачає грошей. Тоді вона запитала, чи даний перстень не крадений, і почувши, що ні, погодилась і дала підсудному ОСОБА_6 гроші в сумі 15 грн., хоча точної суми пригадати не може.
ОСОБА_22., допитаний у якості свідка в ході судового слідства зазначав, що до нього додому два чи три рази приходив підсудний ОСОБА_4, який просив викликати до нього з дому ОСОБА_1, на що він погоджувався. Після того як він сказав ОСОБА_1 вийти у двір, то одразу йшов додому і ніколи не чув, про що вони розмовляють. Ті рази, коли підсудний ОСОБА_4 приходив до потерпілого, він був сам і чекав його у дворі будинку на лавці.
Відповідно до протоколів ставки віч-на-віч між потерпілим ОСОБА_1 та підсудним ОСОБА_4 (Т.1 а.с.248-252), між підсудним ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_1 (T.1 а.с.238-241), між підсудним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_23 (Т.2 а.с.82-83), між підсудним ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_23 (т.2 а.с. 84-85), між підсудним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_20 (Т.2 а.с. 116-117), між потерпілим ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_20 (Т.2 а.с.118), в ході якої учасники слідчої дії ствердили раніше дані покази.
Проаналізувавши зазначені докази суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 189 ч.2 КК України та обґрунтовано встановив, що зазначені злочини ОСОБА_4 почав вчинювати саме наприкінці червня 2002 року. У зв'язку з тим, що судом першої інстанції було встановлено, що злочинні дії ОСОБА_4 розпочав наприкінці червня 2002 року, тобто в перебіг іспитового строку, встановленого вироком Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2002 року то при визначенні остаточного покарання ОСОБА_4 місцевий суд ґрунтовно застосував ст. 71 КК України.
Наведеним спростовуються доводи апеляції ОСОБА_4 щодо його безпідставного засудження за ст. 189 ч.2 КК України та застосування ст. 71 КК України.
Безпідставними є твердження ОСОБА_4 стосовно його непричетності до вчинення пограбування ОСОБА_13 Так, в ході досудового слідства та в суді було встановлено, що ОСОБА_4 при відкритому заволодінні мобільного телефону ОСОБА_13 діяв саме за попереднім зговором в групі осіб. Про це свідчить як позиція неповнолітнього ОСОБА_7, якого ОСОБА_4 втягнув у злочинну діяльність і саме по цьому епізоду його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 304 КК України.
Суд першої інстанції не знайшов обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь та тяжкість вчинених ним злочинів тому обґрунтовано не застосував, при призначенні ОСОБА_4 покарання, ст. 69 КК України.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає апеляцію ОСОБА_4 такою, що не підлягає задоволенню.
При перевірці доводів апеляцій засудженого ОСОБА_2 та його захисника -адвоката ОСОБА_3 колегія суддів дійшла до такого.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним при викладених у вироку обставинах злочинів, в тому числі і по епізодах відкритого викрадення майна ОСОБА_15., ОСОБА_14, ОСОБА_12 ґрунтується на зібраних та досліджених у ході судового слідства доказах.
Так потерпілий ОСОБА_14 показав, що вимагали в нього телефон спочатку ОСОБА_8, а потім до нього приєднався ОСОБА_2. Вони продовжували вимагати в нього телефон та при цьому погрожували його побити, кілька разів вдарили у груди, після чого забрали телефон Коли він витягував телефон, з кишені випало дві гривні, які одразу забрав разом з його мобільним телефоном підсудний ОСОБА_8
Потерпілий ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_2. вимагав в нього гроші, погрожуючи насильством, на що він вимушений був віддати ОСОБА_2 5 грн. Пізніше до нього прийшов ОСОБА_14 та повідомив, що ОСОБА_2. та його знайомий ОСОБА_8 забрали в нього гроші в сумі 2грн. та мобільний телефон.
СвідокОСОБА_24 бачила, як ОСОБА_2 в стороні розмовляв із ОСОБА_15, а ОСОБА_14 розмовляв із ОСОБА_8, та між ними була якась суперечка. Вона підійшла до ОСОБА_14 та ОСОБА_8 та побачила у руках останнього мобільний телефон „Еріксон". Вона сказала йому
повернути телефон, бо вони йдуть додому, у свою чергу ОСОБА_8 відмовився повертати.
Свідок ОСОБА_25. показав, що від ОСОБА_14 йому відмом про пограбування його двома, один з яких був ОСОБА_2.
При проведенні очних ставок з ОСОБА_2та ОСОБА_8 потерпілі підтвердили свої покази, (т.4 а.с.41-42, 47, 48-49,56)
Потерпілий ОСОБА_12 показав, що під час уроку на свій робочий стіл вчителя він поклав мобільний телефон, вийшовши до директора з класу, він свій телефон залишив на робочому столі. Повернувся у клас приблизно через 15-20 хвилин, тоді йому учні повідомили, що невідомий хлопець зайшов у клас та на їхніх очах викрав його мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_26 показав, що після того, як ОСОБА_12 вийшов у клас заглянув ОСОБА_7, який запитав його, чий мобільний телефон знаходиться на столі, на що він відповів, що це телефон вчителя. Через привідкриті двері він також побачив, що на сходах стояв його знайомий ОСОБА_2 ОСОБА_7 зайшов у клас та викрав мобільний телефон вчителя ОСОБА_12 зі стола і разом з ОСОБА_2. втекли.
Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події (т.1 ас. 140-142), з якого вбачається, що підсудний ОСОБА_7 показав на місці обставини вчинення ним разом з підсудним ОСОБА_2. відкритого викрадення мобільного телефону з класу трудового навчання СШ-20, який належав ОСОБА_12
В ході судового слідства ОСОБА_7 підтвердив свої покази при цьому наголосив, що саме ОСОБА_2 сказав йому взяти телефон.
Наведеним спростовуються ствердження захисту про безпідставність визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. 186 ч.2 КК України.
Що стосується призначення ОСОБА_2 остаточного покарання - колегія суддів вважає, що при застосуванні остаточного покарання суд в достатній мірі не врахував дані про його особу, а саме сімейний стан ОСОБА_2 виховувався в неповній багатодітній родині, мати на момент постановлення вироку була тяжко хворою, а 16 лютого 2007 року - померла.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне при застосуванні ст. 71 КК України знизити ОСОБА_2 остаточне покарання до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
З огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив низку корисливих злочинів, втому числі з погрозою застосування насильства що є небезпечним для здоров'я потерпілих, в час перебігу іспитового строку, колегія суддів не знаходить обставин, які б свідчили про молитивість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання тому вимога захисника про застосування ст. 75 КК України зі звільненням ОСОБА_2 від покарання з випробуванням є безпідставною.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляцію захисникаОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію засудженогоОСОБА_2 - повністю.
Вирок Личаківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2005 року остаточно вважатиОСОБА_2 засудженим до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців
позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.