Справа № 11а-402/2007 р. Головуючий у 1-ій інстанції - Гирич С.В.
Категорія: ст.ст. 185 ч.1, 187 ч.2, 191 ч.1 КК України Доповідач - Калиняк О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Макойди З.М.
суддів Калиняк О.М., Макарова Ю.М.
з участю прокурора Зданкевич І.С.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 191 КК України за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2006 року,
встановила :
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2006 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець м. Курахове Мар'їнського р-ну Донецької обл., раніше не судимий, тимчасово проживав у АДРЕСА_1,
засуджений за ч.1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ч.2 ст. 187 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч.1 ст. 191 КК України - на 1 (один) рік 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із збереженням матеріальних цінностей, на три роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточне покарання ОСОБА_1 визначено - 8 (вісім) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого, та з позбавленням права займати посади, пов'язані із збереженням матеріальних цінностей, на три роки.
Запобіжний захід - взяття під варту засудженому залишений без зміни.
Строк відбуття покарання засудженому рахується з 21 серпня 2006 року, з часу його фактичного затримання.
Вирішено цивільні позови. Стягнуто з засудженого на користь ТзОВ „Алло" 1710 грн. відшкодування майнової шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_2 - 500 грн. відшкодування майнової шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_3 - 835 грн. відшкодування майнової шкоди та 500 грн. відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він в першій половині травня 2006 року за місцем своєї роботи, в ТзОВ „Алло" по вул. Міцкевича, 6/7 у м. Львові, таємно викрав чуже майно - 10 мобільних телефонів загальною вартістю 12 314 грн.
ОСОБА_1 також визнаний винним у тому, що він, працюючи на посаді чергового адміністратора в ТзОВ „Алло" по вул. Міцкевича, 6/7 у м. Львові та будучи матеріально-відповідальною особою за договором від 01 червня 2006 року про повну матеріальну відповідальність, за місцем своєї роботи привласнив ввірене йому на збереження майно - 7 мобільних телефонів на загальну суму 11 793 грн.
ОСОБА_1 також визнаний винним у тому, що він 21 серпня 2006 року близько 10 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні магазину „Крамниця ювеліра" по вул. Личаківській,32 у м. Львові, з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на продавця-охоронця магазину ОСОБА_2, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров"я потерпілого. При цьому кухонним ножем наніс порізи на шиї потерпілого, наніс потерпілому декілька ударів по тілу, в тому числі пляшкою з-під шампанського по голові, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та викрав із сейфу майно приватного підприємця ОСОБА_3: золоті ювелірні вироби загальною вартістю 5 262 грн. 99 коп.
Засуджений подав апеляцію та доповнення до неї. Вважає, що суд постановив надто суворий вирок, при цьому не врахував передбачені п.1, п.5 ст. 66 КК України пом'якшуючі покарання обставини: те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, а розбій вчинив внаслідок збігу сімейних обстави - тяжкої хвороби матері та відсутності коштів на поїздку до неї. Суд не взяв до уваги, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, і не зважив на його прохання застосувати ст. 69 КК України. Не згідний з кваліфікацією його дій за ч.2 ст. 187 КК України, так як розбій він вчинив один і раніше за розбій чи бандитизм не судимий.
У судовому засіданні засуджений підтримав апеляцію. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України, при призначенні покарання за ч.1 ст. 187 КК України застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене йому остаточне покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку поданої апеляції, думку прокурора про необхідність зміни вироку, перекваліфікацію дій засудженого з ч.2 на ч.1 ст. 187 КК України, призначення покарання за ч.1 ст. 187 КК України в межах санкції статті та остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задоволити частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 191 КК України, вчинених за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Доведеність вини та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 191 КК України засудженим в апеляції не оспорюється.
Суд першої інстанції при кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 187 КК України допустив неправильне застосування кримінального закону, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 367, п.2 ч.1 ст. 373 КПК України тягне за собою зміну вироку.
Так, вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч.2 ст. 187 КК України.
Відповідно до закону розбій кваліфікується за ч.2 ст. 187 КК України лише тоді, коли він вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.
В даному випадку такі обтяжуючі розбій обставини відсутні, а тому дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, пом'якшуючої обставини - щирого каяття у вчиненому, колегія судців вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.1 ст. 187 КК України.
Підстав для призначення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 КК України більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.
За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, є правом, а не обов'язком суду і може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
Обставини, на які покликається засуджений в апеляції як на підставу призначення йому більш м'якого покарання, враховані. Однак з урахуванням усіх даних про особу засудженого та обставин справи (засуджений протягом незначного періоду, з травня по серпень 2006 року, вчинив три злочини проти власності, один з яких є тяжким; заподіяної шкоди не відшкодував) ці обставини не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування ст. 69 КК України.
Як на тяжку сімейну обставину, внаслідок якої він вчинив розбійний напад, засуджений покликається на хворобу матері та відсутність у нього коштів. Таке покликання засудженого колегія суддів до уваги не бере, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений для заволодіння чужим майном заздалегідь приготував та застосував до потерпілого кухонний ніж, приставивши ніж до шиї потерпілого та заподіявши порізи; наніс потерпілому удар по голові пляшкою з-під шампанського й заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, викрав ювелірні вироби на суму 5 262 грн. 99 коп.; незадовго до вчинення розбою двічі вчиняв злочини проти власності відповідно на суму 12 314 грн. та 11 793 грн.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин покликання засудженого на необхідність допомоги хворій матері шляхом вчинення розбою є таким, що суперечить принципам моралі, і зроблене лише з метою пом'якшення покарання. Тому колегія суддів не може зробити висновок про вчинення засудженим злочину саме внаслідок збігу тяжких сімейних обставин і вважає, що передбачена п.5 ч.1 ст. 66 КК України пом'якшуюча покарання обставина в даному випадку відсутня.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, п.2 ч.2 ст. 373 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити частково.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України.
Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 КК України покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Визначені судом покарання за ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 191 КК України залишити без зміни.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_1 визначити 5 (п'ять) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані із збереженням матеріальних цінностей, строком на три роки.
У решті вирок залишити без зміни.