Справа № 11-475/2007                          Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Категорія:   ст.186 ч.2 КК                                               Доповідач: Танечник І.І.

України

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року травня 15 дня Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Пайонкевича Т.Т.

Суддів: Зазулі І.Є., Танечника І.І.

З участю: прокурора Гуменної І.Р.

та адвокатів -

розглянули у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за

апеляцією засудженого ОСОБА_1

на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 25 грудня 2006 року. Цим вироком

ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий - останній раз 25.03.2004 року Бориславським міським судом за ст.ст.15, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, проживаючий АДРЕСА_1

засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 знаходився на підписці про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 12 червня 2006 року біля 19 години на вул. Шевченка в м. Бориславі підійшов до потерпілого ОСОБА_2, у якого відкрито викрав мобільний телефон марки „Самсунг С-100" вартістю 560 грн. та стартовий пакет оператора „Київ Стар" вартістю 20 грн., а всього викрав чужого майна на загальну суму 580 грн.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначив про те, що вирок відносно нього є незаконним, оскільки постановлений із порушенням норм матеріального кримінального права. Вказував в доводах апеляції, що його дії безпідставно кваліфіковано слідством та судом за ст.186 ч.2 КК України, оскільки з потерпілим він знайомий і той добровільно передав йому в користування мобільний телефон. Вважає, що його дії підпадають під ознаки ст. 192 КК України (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), але йому

таке   обвинувачення   не   пред'являлось.   Просив   вирок   скасувати,   а   справу повернути прокурору для додаткового розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає. Матеріалами справи, зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, зокрема його визнавальними показами. З них вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2006 року біля 18 години прийшов до своєї співмешканки ОСОБА_3, яка проживає АДРЕСА_2 та побачив, що в її квартирі знаходиться ОСОБА_2, якого він до того не знав і який був випивший. Порозмовлявши, він з ОСОБА_2 через деякий час вийшли на вулицю і пішли на автобусну зупинку, яка знаходилась неподалік. Там він попросив ОСОБА_2 дати йому свій мобільний телефон щоб зателефонувати до мами. На що потерпілий погодився та дав йому свій мобільний телефон марки „Самсунг С-100" Він, взявши телефон, відійшов трохи вбік і побачив, що ОСОБА_2 нагнувся і не звертає на нього уваги. Саме в цей момент у нього виникла думка викрасти цей телефон і він почав втікати з ним. При цьому він не чув щоб за ним хтось кричав, також йому невідомо чи хтось за ним біг, так як він назад не оглядався. Викрадений таким чином мобільний телефон він продав невідомому мужчин; за 100 грн., які витратив на власні потреби.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 стверджується й іншими доказами по справі, перевіреними судом у встановленому порядку:

показами потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що 12.06.2006 року біля 19 години він повертався додому з роботи та чекав на маршрутне таксі на зупинці по вул. Шевченка в м. Бориславі. В певний момент до нього підійшов ОСОБА_1. який попросив дати йому мобільний телефон, так як йому терміново потрібно зателефонувати. Він погодився та дав ОСОБА_1 свій мобільний телефон марки „Самсунг С-100". Коли ОСОБА_1 отримав від нього мобільний телефон, то одразу ж почав втікати по вул. Шевченка в напрямок центру м. Борислава. Він одразу не зрозумів що трапилось, а потім почав кричати щоб ОСОБА_1 повернув йому телефон, однак той не реагував і продовжував втікати. Дії підсудного змусило його побігти за ним, але той не реагував і продовжував втікати, що змусило його побігти за ним, однак наздогнати ОСОБА_1, який звернув в провулок і зник з його поля зору, йому не вдалося. Мобільний телефон йому не повернуто, заподіяна злочином шкода не відшкодована;

оголошеною в судовому засіданні довідкою про вартість мобільного телефону марки „Самсунг С-100" в сумі 560 грн. та про вартість стартового пакету мобільного оператора „Київ стар" -20 грн. (а.с.8).

Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об'єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно.

Доводи апеляції засудженого правильних висновків суду не спростовують. стосуються способу відкритого викрадення чужого майна засудженим ОСОБА_1, тому його дії вірно кваліфіковано за ст. 186 ч.2 КК України.

При обранні покарання ОСОБА_1 місцевим судом належним чином враховано характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який раніше засуджувався за вчинення аналогічного злочину, тому йому призначене покарання необхідне та достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів. Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що засудженому ОСОБА_1 призначене покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.

При наведених обставинах підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 25 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.