Справа №11a-413 / 2007 р. Головуючий у І інстанції - Кондратів І.Ф.
Категорія - ст. 122 ч.1 КК України Доповідач - Гаврилов В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: Пайонкевича Т.Т.
суддів: Перетятька В.О., Гаврилова В.М.
з участю прокурора: Галісевич О.П.
адвоката потерпілого:ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2. на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 31 січня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя с. Стоянів Радехівського району Львівської області, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта середня, працюючого верстатником ТзОВ "Мебель-сервіс", військовозобов'язаного, раніше не судимого
засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у вигляді двох років виправних робіт по місцю роботи засудженого з відрахуванням в дохід держави 20 процентів заробітку щомісячно.
ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, уродженку та жительку с. Стоянів Радехівського району Львівської області, одружену, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, освіта вища, працююча у ТзОВ "Мебель-сервіс", раніше не судиму
засуджено за ч.1 ст.122 КК України до покарання у вигляді одного року виправних робіт по місцю роботи засудженої з відрахуванням в дохід держави 10 процентів заробітку щомісячно.
Міру запобіжного заходу обом підсудним залишено без змін - підписку про невиїзд.
Частково задоволено цивільний позов у справі. Постановлено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_2 10,7 грн. матеріальних збитків та 1000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_3 24.05.2006 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи на пасовищі поблизу вул. Ржищівська, що в с. Стоянів Радехівського району, на грунті неприязних стосунків під час суперечки умисно наніс декілька ударів руками та ногами по тілу ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав перелом дванадцятого ребра зліва, крововилив в поперековій ділянці спини і двох на ліві1й гомілці, дані тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня важкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
ОСОБА_424.05.2006 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи на пасовищі поблизу вул. Ржищівська, що в с Стоянів Радехівського району, на грунті неприязних стосунків під час суперечки умисно нанесла декілька ударів дерев'яною штахетою по голові ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав закриту черепно-мозкову травму, яка проявилася забоєм головного мозку середнього ступеню важкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що вирок місцевого суду є незаконним, оскільки призначене засудженим покарання є занадто м'яким і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, а сума визначеного судом розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди значно занижена. В обгрунтування своїх апеляційних вимог потерпілий вказує на те, що при постановленні вироку не враховано такі обтяжуючі вину засуджених обставини, як вчинення злочину групою осіб та погроза вбивством, завдана черепно-мозкова травма, в результаті якої апелянт втратив свідомість, була небезпечною для життя і за цією ознакою повинна бути визнана тяжким тілесним ушкодженням, нічого у вироку не зазначено й щодо перелому кісток, який спричинений побиттям, не відшкодовано в повному об'ємі матеріальну шкоду, хоча її розмір підтверджується поданими суду документами, нічого не відшкодовано лікувальним закладам за надане лікування, неправильно визначено й розмір завданої злочином моральної шкоди. З огляду на викладене, потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду змінити на більш суворий та відшкодувати йому матеріальну та майнову шкоду в повному об'ємі.
Заслухавши доповідача, доводи потерпілого ОСОБА_2 та в його інтересах адвокатаОСОБА_1, які з призначеним судом покаранням згідні, але просять позов задоволити в повному обсязі, міркування прокурора про законний та обгрунтований вирок суду, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду, при його постановленні як обтяжуючу вину обставину, крім вчинення злочину щодо особи похилого віку, враховано й таку обставину, як вчинення злочину за попередньою змовою в групі осіб (а.с.129). Що стосується погрози вбивством, то така не передбачена у ч.1 ст.67 КК України, як обставина, що обтяжує покарання. А у відповідності до ч.3 ст.67 КК України при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій названої статті.
Втрата особою свідомості сама по собі не свідчить про заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень, оскільки констатація факту наявності тілесних ушкоджень відповідного ступеня тяжкості здійснюється з урахуванням характеру реально заподіяних ушкоджень. Закрита черепно-мозкова травма, яка проявилася забоєм головного мозку середнього ступеню важкості, правильно віднесена експертом до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с.6-9).
Що стосується доводів апелянта про те, що суд не взяв до уваги завданих йому тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток і не навів дану обставину у вироку, не знаходять свого підтвердження. Так, описуючи у вироку фабулу вчиненого злочину в частині доведеного обвинувачення, суд зазначив, що потерпілому ОСОБА_2, окрім інших тілесних ушкоджень, заподіяно також перелом дванадцятого ребра зліва
(а.с.126). Інших переломів у потерпілого виявлено не було, що стверджується висновком судово-медичної експертизи від 06.06.2006 р. (а.с.6-9).
Дії підсудних правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.122 КК України, а покарання призначене у відповідності до вимог ст.65 КК України в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене діяння, з урахуванням думки самого потерпілого. Крім цього, обираючи вид та міру покарання, судом враховано те, що між родинами потерпілого і засуджених існують тривалі неприязні стосунки, які супроводжуються конфліктами, за що до них правоохоронними органами вживались відповідні заходи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у судовому засіданні визнали повністю, щиро покаялися, позитивно характеризуються за місцем проживання і роботи та мають на утриманні двох неповнолітніх дітей.
В судовому засіданні потерпілий не підтримав апеляцію в частині призначення більш суворого покарання.
Визначаючи розмір відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з розміру заявлених позовних вимог та матеріалів справи, які підтверджують їх розмір і підтримані потерпілим в судовому засіданні. У судових дебатах представник потерпілого ОСОБА_5 просив стягнути солідарно з підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду саме в сумі 107 грн. і моральну шкоду в сумі 5000 грн. (а.с.125). А тому рішення про стягнення із засуджених 107 грн. на відшкодування матеріальної шкоди є обгрунтованим. Мотивованим є також рішення про стягнення в користь потерпілого 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Приймаючи таке рішення, судом взято до уваги те, що заявлена вимога в розмірі 5000 грн. не відповідає тяжкості злочину та його наслідкам і є такою, яку підсудні неспроможні відшкодувати, оскільки в них на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей (а.с.129).
Питання відшкодування закладу охорони здоров'я витрат на стаціонарне лікування потерпілого не вирішувалось місцевим судом з огляду на те, що у відповідності до ч.1 ст.93 КПК України такі питання підлягають розгляду лише за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора. По справі такі позови не заявлялися.
Підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Радехівського районного суду Львівської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.