АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
27 квітня 2007 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі :
головуючого - Михайлишин Г.Я.,
суддів - Приколоти Ю.А., Голубицького С.С.,
за участю : прокурора - Гуменної І.Р.,
захисника - адвоката ОСОБА_1.,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженогоОСОБА_4. і його
захисника - адвоката ОСОБА_1. на вирок Яворівського районного суду
Львівської області від 22 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бердихів Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Яворівського районного суду Львівської області від 11 липня 2005 року за ч.1 ст.155 КК України до одного року і одного місяця позбавлення волі,
визнано винним та засуджено :
· по ч.2 ст. 152 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі;
· по ч.2 ст.15 ч.2 ст.153 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;
· по ч.2 ст.342 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.
Головуючий у першій інстанції - суддя Гоцко В.І. Справа №11 -а-339/2007
Доповідач - суддя Голубицький С.С. Категорія - ч.2 ст. 155
КК
Згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді б(шести) років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Цим же вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2. Стягнуто зОСОБА_4. на її користь 5000 грн. моральної шкоди заподіяної злочином.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком ОСОБА_4визнано винним у тому, що 23 квітня 2006 року біля 24 години він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неподалік від бару "Ірина", розташованого по вул. С. Бандери у м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, із застосуванням фізичної сили і психічного насильства затягнув потерпілу ОСОБА_2 в лісосмугу, що із східної сторони вул. Львівської м.Новояворівська, де продовжуючи застосовувати до неї фізичне та психічне насильство, зґвалтував її.
Після зґвалтування потерпілоїОСОБА_4застосовуючи фізичну силу намагався задоволити з нею свою статеву пристрасть неприродним способом, але поскільки ОСОБА_2 при цьому вчинила йому опір, то свого умислу він до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.
25 квітня 2006 року, близько 14 години, біля будинку №13 по вул.Львівській у м.Новояворівську, при затриманніОСОБА_4. працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочинів він вчинив опір дільничному інспектору Яворівського РВ УМВСУ у Львіській області ОСОБА_11. - наніс йому кілька ударів руками і ногами в голову, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Не погоджуючись із вироком засуджений та його захисник-адвокат ОСОБА_1 подали апеляції.
В своїй апеляції засудженийОСОБА_4вказує, що винесений судом відносно нього вирок вважає незаконним, необгрунтованим і несправедливим внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що не вчиняв злочинів, у вчиненні яких його було визнано винним і засуджено. На його думку суд обгрунтував докази його вини лише на підставі одного документу - явки з повинною від 25 квітня 2006 року, яку він написав під тиском працівників міліції у відсутності адвоката. На наступний день після зустрічі з адвокатом він подав скаргу прокурору про незаконність дій працівників міліції, проте вона не була розглянута належним чином.
Разом із цим визнає, що діючи із неприязних спонукань, за те, що ОСОБА_2 грубо обізвала його, наніс їй чотири удари долонею по щоці і через деякий час за вчинене перед нею вибачився. Однак ОСОБА_2 йому цього не пробачила і пообіцяла, що посадить, а згодом свідомо оговорила його звинувативши в її зґвалтуванні.
В той час коли, за показами потерпілої ОСОБА_2, відбувалося її зґвалтування, він перебував вдома у свого знайомого ОСОБА_5 де вони святкували його день народження, що підтвердив ОСОБА_5. при його допиті в суді, однак дані покази свідка суд до уваги не прийняв. Крім того суд проігнорував його клопотання про допит в суді в якості свідків інших осіб, що також перебували на дні народження і могли заявити про його непричетність до скоєння злочину.
Далі засуджений вказує, що в ході досудового слідства з ним не було проведено відтворення обстановки і обставин події під час якого він не зміг-би показати слідчому місце злочину, поскілький його не існує, так як не було самої події злочину.
Поскільки вирок суду йому було вручено до закінчення терміну подачі заяви про ознайомлення із протоколом судового засідання, то він не зміг подати письмове клопотання про його ознайомлення із протоколом судового засідання, чим, на його думку, судом були порушені вимоги ст.87 КПК України.
Зазначає, що в підтвердження доказів його вини у вчиненні злочинів суд у вироку послався на висновки експертів які не доводять, а навпаки, спростовують його причетність до них.
Також стверджує, що не чинив опір працівникам міліції при його затриманні, поскільки іхні дії оцінив як напад на нього цивільних осіб і оборонявся, а про те, що дані особи є працівниками міліції дізнався лише після його доставки в Новояворівський РВ УМВСУ.
На підставі цього просить апеляційний суд постановлений відносно нього вирок місцевого суду скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутністю складу злочину.
Адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції також зазначає, що вважає даний вирок незаконним і безпідставним, таким, що не відповідає матеріалам кримінальної справи. В підтвердження своїх доводів адвокат заявляє, що наявна в матеріалах справи явка з повинноюОСОБА_4. є ні чим іншим, як його формою захисту від насильства з боку працівників міліції факт застосування якого підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 152-2006 від 25 квітня 2006 року.
Незважаючи на те, що в ході досудового слідстваОСОБА_4стверджував, що на час зґвалтування ОСОБА_2 він перебував на дні народження у свого знайомого
ОСОБА_5 останній слідчим допитаний не був, а також не були допитані інші особи які того вечора були в гостях у ОСОБА_5. Будучи допитаним в суді ОСОБА_5. підтвердив алібі його підзахисного. Допит інших свідків які перебували на дні народження у ОСОБА_5 судом проведено не було.
Заяву потерпілої ОСОБА_2 про зґвалтування його підзахиснийОСОБА_4вважає наклепом і помстою за те, що того вечора він наніс їй чотири удари рукою по обличчю у відповідь на її образу.
Покази потерпілої ОСОБА_2 про тривалість процесу зґвалтування суперечать встановленим у суді обставинам справи. Згідно висновку експерта №203-2006-їм (а.с. 209) на одязі і нижній білизні ОСОБА_2 слідів, які-б вказували на причетністьОСОБА_4. до зґвалтування не виявлено. За висновком судово-цитологічної експертизи №92/2006ц від 18.05.06 р. (а.с. 222) на вилученому уОСОБА_4. одязі слідів його причетності до зґвалтування також не виявлено. Всі інші проведені у справі експертизи теж не дають відповіді про можливу причетністьОСОБА_4. до зґвалтування. Під час огляду місця події слідчим нічого не вилучалось. Не було зафіксовано слідів взуття чи іншого, що могло б слугувати доказом у справі. Після відібрання явки з повинною вОСОБА_4. органами слідства у справі не було проведено відтворення обстановки і обставин подій за його участю. Допитані по справі свідки не можуть підтвердити факт зґвалтування потерпілоїОСОБА_4., інших можливих свідків в справі не встановлено. А тому адвокат вважає, що крім показів потерпілої інших доказів по справі в підтвердження вини його підзахисного в її зґвалтуванні не здобуто.
Що стосується опору працівникам міліції при затриманні то, за свердженнями адвоката, із слівОСОБА_4. відомо, що особа яка його затримувала була в цивільному одягу і працівником міліції не представлялась, а тому, на його думку,ОСОБА_4не розумів, що порушує закон.
На підставі наведених доводів апеляції адвокат просить суд апеляційної інстанції вирок відносноОСОБА_4. скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміс вироку суду та зміст поданих апеляційних скарг, вислухавши виступ адвоката ОСОБА_1. в підтримку поданої апеляції, думку прокурора про відхилення апеляцій і залишення вироку суду без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню і при цьому виходить з наступного.
Суд першої інстанції у повному об'ємі дослідив зібрані по справі докази, дав вірну юридичну оцінку злочинним діямОСОБА_4., з врахуванням тяжкості скоєних злочинів і особи засудженого призначив йому міру кримінального
покарання та правильно розв'язав цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
Висновок суду про доведеність виниОСОБА_4. у вчиненні вказаних злочинів є обгрунтованим, базується на зібраних по справі і досліджених в суді доказах та сумнівів у своїй правильності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Всупереч доводів засудженого і його захисника-адвоката ОСОБА_1. в своїх апеляціях, його вина у вчиненні насильницьких статевих злочинів щодо ОСОБА_2 підтверджується не лише тільки показами потерпілої, а й даними в суді показами свідків ОСОБА_6 (а.с.333), ОСОБА_7 (а.с.347-348), ОСОБА_8 (а.с.348-349), а також оголошеними в суді показами свідка ОСОБА_9 (а.с.67-70, 351), які є логічними і послідовними, та у своїй сукупності повністю узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_2.
Крім того, покази потерпілої також узгоджуються із протоколом огляду місця події від 24 квітня 2006 року (а.с.6-10) та висновком судово-медичної експертизи від 24 квітня 2006 року №142/2006 (а.с.172-173), згідно якого на обличчі, голові, шиї, тулобі та в правій паховій ділянці ОСОБА_2 при огляді були виявлені чисельні садна і синці.
Ствердження засудженого про те, що його явка з повинною в якій він зізнається в зґвалтуванні ОСОБА_2 була написана під фізичним і психічним тиском з боку працівників міліції спростовуються матеріалами справи. Зокрема, в своїй явці з повинною (а.с.38)ОСОБА_4вказав, що вона написана ним власноручно та без фізичного і психічного тиску з боку працівників міліції. Що стосується походження наявних у нього легких тілесних ушкоджень у вигляді саден та синців на обличчі, голові, грудях і спині, підтверджених висновком судово-медичної експертизи №152/2006 від 25 квітня 2006 року (а.с. 181-182), то, як вбачається із матеріалів службового розслідування (а.с.240-248) проведеного на вимогу прокурора за заявою захисника-адвоката ОСОБА_1., дані тілесні ушкодження були отриманіОСОБА_4. під час його затримання працівниками міліції за підозрою у скоєнні злочину 25 квітня 2006 року, коли він вчинив їм фізичний опір, і ніякого відношення до написання ним явки з повинною не мають.
Безпідставними є також і доводи адвоката та засудженого в апеляціях про те, що в ході досудового слідства зОСОБА_4. слідчим не проводилось відтворення обстановки і обставин події, адже дана слідча дія проводиться з метою закріплення і уточнення показів особи щодо обставин які мають відношення до скоєного злочину, та є законодавчо закріпленою процедурою збирання доказів у справі. Тож, поскільки в ході досудового слідстваОСОБА_4категорично заперечував свою причетність до злочинів, то у органів слідства не було потреби в проведенні даної слідчої дії, адже в своїх показах під час допиту він ніколи не заявляв про вчинення злочину, його обставини та місце.
Висновки судових експертиз по справі не мають наперед встановленої сили і мають оцінюватися судом у сукупності з іншими зібраними по справі доказами. Висновки судово-імунологічної (а.с.209-214) і судово-цитологічної (а.с.222-226)
експертиз, на яких наголошують в своїх апеляціях засудженийОСОБА_4і його захисник-адвокат ОСОБА_1, водночас не підтверджують і не заперечують причетностіОСОБА_4. до зґвалтування потерпілої ОСОБА_2, однак в справі зібрано достатньо інших доказів, які вказують на вчинення цього злочинуОСОБА_4. та були предметом дослідження в суді.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5, поскільки він є знайомимОСОБА_4. і особою зацікавленою у вирішенні справи на його користь. Крім того, його покази повністю спростовуються доказами зібраними по справі.
З огляду на це колегія вважає надуманими доводи засудженого про його оговір потерпілою з метою помститися за нанесені тілесні ушкодження і розцінює їх, як його спробу ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Надуманим є також і ствердженняОСОБА_4. про те, що при його затриманні 25 квітня 2006 року він сприйняв співробітника міліції ОСОБА_11 за цивільну особу, а спробу ним затримати його за напад, адже як вбачається із показів свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві (а.с.145-148) переховуючись в нього вдомаОСОБА_4через вікно спостерігав за працівниками міліції, які чергували біля будинку і знав, що вони чергують біля будинку з метою його затримання за скоєний злочин. А потерпілийОСОБА_11 в суді заявив, що перед затриманнямОСОБА_4. він попередив його, що є співробітником міліції та запропонував здатися, проте той вчинив опір - накинувся на нього і почав наносити удари руками і ногами в різні частини тіла (а.с.340-341).
Заяви засудженого про те, що суд не надав йому можливості ознайомитись із протоколом судового засідання є безпідставними. Відповідно до вимог ст.88 КПК України учасники процесу (до яких відноситься і засуджений) протягом трьох діб з моменту проголошення вироку чи іншого судового рішення мають право подати письмове клопотання про їх ознайомлення з протоколом судового засідання. При цьому закон не пов'язує можливість подачі такого клопотання учасниками процесу із часом отримання ними копії судового рішення. Як вбачається із протоколу судового засідання (а.с.355) порядок та строки подачи письмового клопотання про ознайомлення із протоколом судового засідання судом засудженому були роз'яснені, проте після проголошення вироку він із таким клопотанням до суду не звертався. Тож, поскільки клопотання про його ознайомлення із протоколом засуджений не заявляв, то суд і не ознайомлював його із протоколом судового засідання по справі, бо для цього не було підстав. У даному випадку будь-які порушення закону з боку суду відсутні.
За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для скасування вироку, в зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність залишити подані апеляції без задоволення, а сам вирок - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України судова колегія -
ухвалила:
Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2006 року яким ОСОБА_4 було визнано винним і засуджено за ст.152 ч.2, ст.15 ч.2 ст.153 ч.2, ст.342 ч.2 КК України - залишити без змін, а апеляції засудженого і його захисника-адвоката ОСОБА_1. - без задоволення.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.