КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа№ 2-а-2236/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2011  року          

           Київський районний суд м. Одеси в складі:

                    головуючого –судді                                      Петренка В.С.

                    при секретарі –                                              Сушко М.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси

про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну допомогу «Дітям війни» противоправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2011року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в якому просить визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –противоправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити йому виплату за періоди з 01 травня 2010 року та в подальшому.

З посиланням на приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує його законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України»на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни. Однак рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»також визнано неконституційними.

У 2009-2010 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки не обмежувався розмір виплат державної соціальної допомоги дітям війни. Тому позивач стверджує, що йому не доплачено за період з 01 травня 2010 року по дату винесення рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2011 року позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси в частині визнання відмови відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –противоправною, та нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати за періоди з 01 травня 2010 року по 04 листопада 2010року включно –залишено без розгляду.

При цьому решта позовних вимог щодо захисту порушених прав ОСОБА_2 в межах встановленого статтею 100 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду підлягає розгляду за правилами КАС України.

У судове засідання 17.06.2011року позивач не з’явився, але надав до канцелярії суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду України у Київському  районі м. Одеси в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, надав заперечення у якому просив залишити позов ОСОБА_2 без розгляду з посиланням на ст. 100 КАС України щодо пропущення строку звернення до суду і просив розглянути дану справу у його відсутність.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.  

          Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами України.

Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Суд приймає до уваги, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів щодо невиплати чи неповноти виплати державної соціальної дороги дитини війни 05.05.2011 року.

З урахуванням постановлення судом ухвали від 17.06.2011 року про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси в частині визнання відмови відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –противоправною, та нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати за періоди з 01 травня 2010 року по 04 листопада 2010року включно без розгляду, захисту підлягають права позивача за період з 05.11.2010року по 05.05.2011року, а також вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»при нарахуванні пенсії, виходячи з розміру 30% від мінімальної пенсії за віком –тобто за шість місяців до дати звернення до суду позивача з адміністративним позовом.

Суд враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати      ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач має право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сплаченої ОСОБА_2 додаткової виплати у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 19.04.2011 року у нарахуванні і виплаті ОСОБА_2 державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 05.11.2010року по 05.05.2011року з урахуванням виплачених сум.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що слід зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 05.11.2010 року по 05.05.2011 року та з 05.05.2011р. до 17.06.2011р., тобто до моменту прийняття судом постанови у цій справі з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, зі змісту наведеної імперативної норми вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справи та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, вимоги позивача відносно прийняття судом рішення щодо захисту його прав та інтересів на майбутнє –після прийняття судом постанови, зокрема шляхом зобов'язання відповідача у подальшому призначити та виплачувати державну соціальну допомогу «Дітям війни», є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 1 п. 1. 256 КАС України  негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з державного бюджету України або позабюджетних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ст. 94, ч. 1 ст. 256 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з положень цих норм, на користь позивача слід стягнути з державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у сумі 3 гривні 40 копійок.

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст.  22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року,   ст.ст. 7, 9, 11, 13, 41, 128, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання  відмови у виплаті державної соціальної допомоги протиправною, зобов’язання нарахувати і виплатити невиплачену державну  соціальну допомогу –задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо виплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги дитини війни за період з 05.11.2010 року по 05.05.2011 року та з 05.05.2011р. до 17.06.2011р.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 05.11.2010 року по 05.05.2011 року та з 05.05.2011р. до 17.06.2011р., з урахуванням вже виплачених сум за даний період.

          Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

           Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом  частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                      Петренко В.  С.