Справа №  2-а-3452/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 червня 2011 року  

17 червня 2011 року                                                                       м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплату йому як дитині війни доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 р. по дату ухвалення рішення з урахування проведених виплат, зобов’язати відповідача призначити довічно дану доплату в зазначеному розмірі і виплачувати її починаючи з 01.04.2011 р., зобов’язати відповідача утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії, а також стягнути з нього правову допомогу в розмірі 300,00 грн.

Відповідач надав заперечення проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволені, застосувати строк позовної давності та проводити розгляд справи без участі свого представника. Свої заперечення обґрунтовує прогалиною у законодавстві України, що полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися пенсії дітям війни, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, передбачений частиною 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно частини 3 зазначеної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Заповнення прогалин має здійснюватися виключно законодавцем, що підтверджується позицією Конституційного суду України, викладеною в Ухвалі від 19.05.2009 р. по справі № 2-25/2009. Тому законним та обґрунтованим є виплата надбавки до пенсії дітям війну в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530.

Ухвалою від 28.04.2011 р. позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії позивача за період з 01.01.2006 р. по 22.10.2010 р. залишені без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Суддя, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач як особа із статусом «дитина війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, набрав чинності з 01.01.2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З 2007 року розмір соціальної надбавки до пенсій «дітей війни», встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», корегувався Верховною Радою України шляхом внесення законами України про Державний бюджет України на відповідний рік змін до зазначеної норми. Своїми Рішеннями від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав такі зміни неконституційними, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, і стосується виключно встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби, тому такий закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. При цьому констатація неконституційності того чи іншого положення компетентним органом (Конституційним Судом України) є необов’язковою. Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” „...суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

Розглядаючи даний спір суддя виходить із правового принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами та, керуючись позицією Європейського Суду з прав людини (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, вважає за можливе для розрахунку підвищення до пенсії «дітям війни»застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як єдину норму, яка визначає в законодавстві України розмір мінімальної пенсії за віком. Слід також зазначити, що в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», що на думку судді не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії позивача з 23.10.2010 р. з підвищенням її на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовна вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 90 КАС України витратами на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають допомогу за договором. Із наведеного вбачається обов’язковість наявності договору на правову допомогу між особою, яка таку допомогу отримує, та адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. В матеріалах справи відсутній договір на надання позивачу правової допомоги. Натомість присутній акт прийому-передачі консультаційно-правових послуг, який, враховуючи положення глави 52 ЦК України не може вважатися договором. Крім того, слід зазначити, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем є необґрунтованим, оскільки визначений без урахування змісту п. 3 ст. 90 КАС України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 6, 17-19, 94, 102, 105, 158, 161, 162, 163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суддя

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії, задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 23.10.2010 р. до внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо розміру підвищення до пенсії дітям війни, з підвищенням його пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін прожиткового мінімуму, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік та з урахуванням раніш проведених виплат.

          В решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3,40 грн. державного мита.

          Допустити негайне виконання постанови в межах платежу за один місяць.

        Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через канцелярію суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

            Суддя: