2-332/11  

РІШЕННЯ

іменем України

03.06.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                                  Сеніна  В.Ю.

при секретарі                                                    Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на його користь майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.09.2009 у м. Києві на вул. Володимирській сталася дорожньо-транспортна подія за участю належного йому автомобіля "Бентлі", яким керував ОСОБА_3, та автомобіля "Тойота" під керуванням ОСОБА_2 Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2009 ОСОБА_2 було визнано винною у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

За заявою ОСОБА_3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча Компанія "Фаворит" було проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля "Бентлі", результатом якого став звіт № 56/4 від 04.09.2009 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, згідно з яким вартість матеріального збитку склала 31452,01 грн., а вартість оцінки склала 250 грн.

В подальшому автомобіль позивача було відремонтовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Віпкар". Вартість ремонту згідно із рахунком-фактурою № СФ09/09/19 від 04.09.2009 склала 37819,82 грн. та було оплачено позивачем.

Оскільки цивільно-правову відповідальність відповідачки було застраховано у ЗАТ "Страхова компанія "Статус", остання виплатила позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності ОСОБА_2 (з вирахуванням франшизи) в розмірі 24990 грн.

Отже, вважаючи, що невідшкодованими залишилися 12829,82 грн. (37819,82 грн. –24990 грн.), просить стягнути з відповідачки зазначену суму, 250 грн. витрат на проведення експертизи, 3000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, 3000 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідачки –ОСОБА_5 позов визнав частково, в розмірі 6462 грн., в іншій частині проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що перелік запчастин, матеріалів та найменування робіт, використаних для здійснення Товариством "Віпкар" відновлювального ремонту автомобіля позивача після ДТП значно ширший, ніж визначений у звіті № 56/4 від 04.09.2009.

Заслухавши представників, спеціаліста-оцінювача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2009 у м. Києві на вул. Володимирській сталася дорожньо-транспортна подія за участю належного позивачу автомобіля "Бентлі", яким керував ОСОБА_3, та автомобіля "Тойота" під керуванням ОСОБА_2

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2009 ОСОБА_2 було визнано винною у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

За заявою ОСОБА_3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча Компанія "Фаворит" було проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля "Бентлі", результатом якого став звіт № 56/4 від 04.09.2009 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (а.с.10-13), згідно з яким вартість матеріального збитку склала 31452,01 грн., а вартість оцінки склала 250 грн. (а.с.26).

В подальшому автомобіль позивача було відремонтовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Віпкар". Вартість ремонту згідно із рахунком-фактурою № СФ09/09/19 від 04.09.2009 склала 37819,82 грн. (а.с.28) та було оплачено позивачем (а.с.29).

Правовідносини між позивачем та відповідачкою регулюються згідно приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України, та інших нормативно –правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки цивільно-правову відповідальність відповідачки було застраховано у ЗАТ "Страхова компанія "Статус", остання виплатила позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності ОСОБА_2 (з вирахуванням франшизи) в розмірі 24990 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).  

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки зазначав, що перелік запчастин, матеріалів та найменування робіт, використаних для здійснення Товариством "Віпкар" відновлювального ремонту автомобіля позивача після ДТП значно ширший, ніж визначений у звіті № 56/4 від 04.09.2009, а отже визнав позов в частині відшкодування завданої позивачу шкоди в розмірі різниці між сумою визначеною у звіті та сплаченим страховою компанією "Статус" позивачу страховим відшкодуванням.

В судовому засіданні спеціаліст-оцінювач Гармідарова Ю.П. дала роз'яснення щодо складеного нею звіту № 56/4 та пояснила, що дійсно вона робила оцінку автомобіля "Бентлі" для вирішення питання про вартість матеріального збитку. При огляді автомобіля були присутні довірена особа позивача та представник СК "Статус". Претензій щодо якості огляду ніхто не висував, пошкоджень, не пов'язаних з ДТП, виявлено не було. Різницю у визначеній нею вартості ремонту та сумою фактично проведеного ремонту пояснила тим, що до деякі станції включають у вартість ті роботи, яких можна було б уникнути. Також зазначила, що складений нею звіт є вірним.  

Заперечуючи проти розміру відновлювального ремонту, що визначено ТОВ "Віпкар", представник відповідачки зазначав, що зазначеним Товариством до найменування матеріалів та робіт безпідставно включено: двері передні ліві (розборка-зборка), дзеркало ліве (розборка-зборка), повторний поворотник лівого дзеркала та фіксатор для дверей в кількості 4 шт., а також зазначив про безпідставність включення такого процесу, як мийка зовнішня вартістю 60 грн. Але зазначені заперечення суд вважає необґрунтованими з тих підстав, що представник відповідачки не є спеціалістом у цій галузі техніки, відповідною освітою та знаннями не володіє, а тому його висновки про зайвість зазначених вище робіт та матеріалів є лише його припущеннями. З клопотаннями щодо призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи сторони не зверталися.

Суд враховує той факт, що ТОВ "Віпкар" з 2006 року є єдиним ексклюзивним дилером автомобілів "Бентлі" в Україні, надає авторизований сервіс компанії "Бентлі", а отже визначений перелік робіт та використаних матеріалів суд вважає таким, що дійсно є необхідним для проведення ремонту автомобіля такого класу, а позов у цій частині –обґрунтованим.

Згідно із ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в стравах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з подальшими змінами), зокрема пунктом 4, визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.  

Позивач доказів, що підтверджують заподіяння йому діями відповідачки моральної шкоди, не навів, розмір такої шкоди не обґрунтував та жодних пояснень в судовому засіданні з цього приводу не надавав.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.   

По-перше, наявність цих витрат необхідно довести відповідними доказами. Для того, щоб їх визнати, необхідно дотримуватись таких вимог:

1) відшкодовуються не будь-які витрати на оплату допомоги адвоката, а лише ті, які сторона понесла у зв’язку з даною справою;

2) ці витрати мають бути підтверджені відповідними документами, а саме:

а) документи, які свідчать, що особа, яка надавала правову допомогу, має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, чи посвідчення адвоката);

б) договір про надання правової допомоги або ордер на представництво інтересів в суді;

в) документи, які свідчать про оплату наданих адвокатом послуг:

платіжне доручення про перерахування коштів адвокатові за надану допомогу;

квитанція про внесення відповідних сум як гонорару;

вексель, виданий в оплату за надані послуги тощо.

За вказаних обставин та враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що особа, яка надавала правову допомогу, має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, чи посвідчення адвоката), а також документальне підтвердження понесення витрат на правову допомогу в зазначеному позивачем розмірі, дана вимога задоволенню не підлягає.

За вказаних вище обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та пропорційно до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 129 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, згідно із квитанцією № 56 від 01.02.2010, позивачем проведено оплату визначення вартості матеріального збитку, завданого його автомобілю, в розмірі 250 грн. (а.с.26), що також підлягає стягненню з відповідачки за правилами ст. 22 ЦК України, оскільки ці витрати підтверджені документально та є витратами, що позивач здійснив для відновлення свого порушеного права.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 1194 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12829 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 82 коп. завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди, 250 грн., витрачених на проведення експертизи, а також 129 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя