Справа № 1-210/2011р.

                                          В  И  Р  О  К

                                                            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 року                                                                                            м. Прилуки     

 Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі :    

головуючого судді Білокур В.І.,

при секретарі Сірій І.В.,

            з участю прокурора Трохиченко Р.М.,

            захисника-адвоката ОСОБА_1,

            потерпілого ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                             підсудного ОСОБА_5,                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Прилуки кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, що народився 12 жовтня 1969 року в с. Мульчиці Володимерецького району Ровенської області, українець, гр-н України,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   одружений, тимчасово не працює, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,    за ст. 121ч.1 КК України, --

                                                                В С Т А Н О В И В :

          20 липня 2010 року близько 10 години ОСОБА_6, перебуваючи поблизу господарства по вул. Центральна,буд.29 в с. Білошапки Прилуцького району, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень на грунті виниклої сварки з ОСОБА_7, наніс останньому удари кулаком руки та дерев”яною палицею в  ліву частину грудей та інші удари по різним частинам тіла, унаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді: тупої травми грудної клітки з пошкодженням лівої легені, гемоторакс, синці в області VІІ-Х ребер зліва по лопатковій лінії, а також інші легкі тілесні ушкодження.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 повністю визнав себе винним у пред”явленому йому обвинуваченні за ст. 121 ч.1 КК України і суду пояснив, що 20.07.2010року він дійсно заподіяв вищеназвані тяжкі тілесні ушкодження односельчанину - потерпілому ОСОБА_7, що причиною таких дій була його особиста нестриманість коли з”ясував особисті стосунки з останнім, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині, попросив вибачення у потерпілого та добровільно відшкодував йому заподіяну матеріальну і моральну шкоду, просить суд не застосовувати суворої міри покарання.

          Винність підсудного ОСОБА_6 у скоєнні вищеуказаного тяжкого злочину підтверджується наступними доказами, що досліджені в судовому засіданні :

          Так, потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що з підсудним ОСОБА_6 він мав хороші відносини, як односельці, але 20.07.2010 року близько 10 години ранку в с. Білошапки при з”ясуванні особистих стосунків, ОСОБА_6 умисне заподіяв йому кулаками та дерев”яною палицею вищеназвані тяжкі тілесні ушкодження, а також інші легкі тілесні ушкодження. Потерпілий вказує, що на цей час підсудний попросив вибачення за свої дії та добровільно відшкодував йому заподіяну злочином матеріальну і моральну шкоду, а тому, він просить суд не застосовувати суворої міри покарання підсудному, а також залишити без розгляду поданий ним цивільний позов до ОСОБА_9.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні дали відповідні пояснення про те, що 20.07.2010 року дійсно підсудний ОСОБА_6 в ході виниклого особистого конфлікту наносив удари кулаками та палицею по тілу потерпілого ОСОБА_7, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Окрім показань вищеназваних свідків, винність підсудного ОСОБА_6 в умисній формі вини при заподіянні ним 20.07.2010 року тяжкого тілессного ушкодження потерпілому ОСОБА_7,  підтверджується іншими доказами по матеріалах кримінальної справи, що досліджені в судовому засіданні :

          Заявою потерпілого ОСОБА_7 до правоохоронних органів про вчинення даного злочину (а.с.6).

          Висновком судово-медичного експерта за №60 від 26.01.2011 року, з якого вбачається, що 20.07.2010 року потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді: тупої травми грудної клітки з пошкодженням лівої легені, гемоторакс, синці в області VІІ-Х ребер зліва по лопатковій лінії, а також інші легкі тілесні ушкодження (а.с.31-32).

          Суд, оцінивши всі вищенаведені докази в їх сукупності приходить до висновку, що  дії підсудного ОСОБА_6, які мали місце 20.07.2010 року при заподіянні ним тяжкого тілесного                     пошкодження потерпілому ОСОБА_7, характеризуються умисною виною, тобто, підсудний усвідомлював про можливість заподіяння тяжкої шкоди здоров”ю потерпілого і свідомо бажав її настання, а тому суд приходить до висновку, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_6 за ст. 121 ч.1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для  життя в момент заподіяння,  за що підсудний і повинен нести кримінальну відповідальність.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_6, суд за правилами ст. ст. 66, 67 КК України вважає обставинами які пом”якшують його покарання: щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому. Обставин, які-б обтяжували покарання підсудного у справі відсутні.

При цьому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до числа тяжких та особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності і позитивно характеризується за місцем проживання, відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_7, який також просив суд призначити покарання підсудному не пов”язаного з позбавленням волі, а тому суд вважає  необхідним призначити покарання ОСОБА_6 у вигляді позбавлення волі із звільненням від  відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку.

                    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - залишити без розгляду в суді, на підставі поданої ним заяви про добровільне і повне вішкодування заподіяної шкоди.

                     Речові докази та судові витрати даній справі - відсутні.

               На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

                                                                 З  А  С  У  Д  И  В  :

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 121  ч. 1  КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п”яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання за даним вироком з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, зобов”язати його не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з”являтися в цей орган для реєстрації.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну залишити попередньою – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

                  Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - залишити без розгляду, згідно поданої ним заяви.

          На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний  суд на протязі 15 діб з дня його проголошення.

          Головуючий суддя                                                                                            Білокур В.І.