Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №  2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                22 червня 2011 року    Тарутинський райсуд Одеської області у складі:               головуючого судді                                             Тончева Н. М.                

при секретарі                                                      Влад Н.Г.

розглянувши   судовому засіданні в залі суду смт.Тарутине цивільну справу за          

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання правочинів дійсними та  визнання права власності на квартири № 1 та №2 в будинку № 23, який розташовано по вул. Центральній в с. Красне, Тарутинського району Одеської області.  В позові вказала, що свого часу позивачка та відповідачі отримали квартири які розташовані в будинку № 23 який розташовано по вул. Центральній в с. Красне, Тарутинського району Одеської області. Після приватизації квартир кожен з них став власником зазначених вище квартир, а саме позивачка стала власником квартири № 3, ОСОБА_2 стала власником  квартири № 1, ОСОБА_3 стала власником квартири № 2. Позивачка зазначила, що у вересні 2009року між нею та відповідачами була досягнута домовленість про те ,що вони продадуть їй свої квартири, того ж місяця позивачка сплатила ОСОБА_2 1000гривень за продажу квартири №1 та ОСОБА_3 сплатила 800гривень за продажу квартири № 2. Відповідачки пообіцяли найближчим часом належним чином укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартир. Але до теперішнього часу до нотаріальної кантори не звернулись, на неодноразові прохання про звернення до нотаріальної кантори та укладення договору купівлі-продажу квартир відповідачі ухиляються. Тому, позивачка вимушена звернутися до суду.

В судове засідання позивач не з’явилась, надавши заяву про підтримання свого позову та розгляд справи без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання також не з’явилися, надавши заяви про розгляд справи без їх участі, у якій (заяві) позов визнали повністю.   

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у  справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. З цих підстав подані сторонами заяви про розгляд справи без їх участі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши позов позивача, докази, що є у справі, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону і не порушує прав і інтересів сторін та третіх осіб, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України вважає можливим позов задовольнити у повному обсязі з таких підстав.          

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, поряд з іншими,  є договори та інші правочини.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до п.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 10 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 належну їй квартиру № 1 в будинку № 23 який розташований по вул.. Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області. На підтвердження вказаної угоди сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач сплатила відповідачеві обумовлену вартість квартири в сумі 1000 грн., а та, у свою чергу, прийняв гроші та передав позивачеві будинок і документи на нього, які позивач також прийняла. Та, 10 вересня 2009року позивач ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 належну їй квартиру № 2 в будинку № 23 який розташований по вул. Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області. На підтвердження вказаної угоди сторони у простій письмовій формі уклали угоду (розписку), домовившись у подальшому укласти письмовий договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчити. На виконання вказаного правочину позивач сплатила відповідачеві обумовлену вартість квартири в сумі 800 грн., а та, у свою чергу, прийняв гроші та передав позивачеві будинок і документи на нього, які позивач також прийняла.

   Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення угоди купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обов’язки.               

Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ч.2 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом (або іншою посадовою особою,  яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії) у відповідності до закону України „Про нотаріат” шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відповідно до ст.210 ЦК проводиться згідно з законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Невиконання цих умов відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України може бути підставою для визнання договору  нікчемним.

Проте, відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.    

Відповідно до ст.658 ЦК право продажу майна належить його власнику. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником спірної квартири № 1 загальною площею 64кв.м., підстава набуття  підтверджується укладеним 08.06.1993року договором куплі-продажу між совгоспом  « Красний» та ОСОБА_2 ( а.с.8).  Також, відповідач ОСОБА_3П .є власником спірної квартири № 2, загальною площею 33,1кв.м.,в будинку №23 по вулиці Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області( а.с.7).  Отже, на підставі вказаних відомостей суд приходить до висновку про наявність у відповідачів, як у власників квартир, на момент укладення даного правочину права його відчуження.     

Згідно ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, є необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони досягнуто згоди.             

Судом встановлено, що  сторони правочину - продавці і покупець - досягли згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу вказаних квартир, зокрема –погодили сам факт купівлі-продажу квартир, визначили їх ціну, позивач передала продавцям грошові кошти в сумі 1000 грн. та 800грн., що підтверджується письмовими розписками, наявною у справі, та прийняла майно у своє володіння, а продавці прийняли грошові кошти за вказані квартири  та передали квартири № 1 та №2 і правовстановлюючі документи на них позивачеві, що свідчить про виконання сторонами вказаного правочину.   

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ такої категорії суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.           

Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обов’язки сторін виникають в момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснені між сторонами правочини відповідали вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення та державної реєстрації перешкоджає неподолана обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема злісне ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов’язань.     

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна.            Отже суд, встановивши законні підстави придбання позивачем вказаних квартир  приходить до висновку про необхідність визнання за нею права власності на них.       

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 202, 203, 209, 220, 328, 390, 638 ЦК України, ст.ст.174, 213-215, 218 ЦПК України, суд                

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів  та визнання права власності на квартири задовольнити.    

 Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № 1 в будинку № 23 який розташований по вулиці Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 вересня 2009року.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № 2 в будинку № 23 який розташований по вулиці Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 22 вересня 2009року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 1 що у будинку № 23, що  розташований  по вул. Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області  загальною площею 64 кв.м., яка належала ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 2 що у будинку № 23, що розташований по вул. Центральній в с. Красне Тарутинського району Одеської області  загальною площею 33,1 кв.м., яка належала ОСОБА_3.

               Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні,  протягом  10  днів з дня отримання його  копії.

          Суддя:                                                                 Н.  М.  Тончева