У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  17 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року.

         Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 липня 2007 року

         ОСОБА_1, 1979 року народження,

          уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, відповідно до ст.89

         КК України такого, що не має судимості

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого вирок у касаційному порядку не оскаржено.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні таких злочинів.

         Наприкінці січня 2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , знаходячись у с. Кушугум Запорізького району Запорізької області у садовому товаристві “Сантехнік”, з території дачної ділянки 38 таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму 875 грн..

         На початку березня 2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з території дачної ділянки № АДРЕСА_1 у смт. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, таємно викрав майно ОСОБА_4. на суму 890 грн..

         У першій декаді 2006 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою з території дачної ділянки №АДРЕСА_2, що розташоване у смт. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, таємно викрав майно ОСОБА_5. на суму 1300грн..

         Наприкінці 2006 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою в тому ж селищі у садовому товаристві “Ізискатель”з території дачної ділянки №1 таємно викрав майно ОСОБА_6. на суму 930 грн..

         Вироком апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року задоволено апеляцію прокурора і названий вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч.2 ст.185 КК України скасовано. Його дії за цим законом кваліфіковано за ознаками таємного викрадення чужого майна повторно за попередньою змовою групою осіб. В решті вирок залишено без зміни.

          У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, йдеться про скасування вироку апеляційного суду з посиланням на істотні порушення кримінально-процесуального закону, які було допущено при його постановленні. Зокрема, на  те, що вирок не відповідає вимогам ст.ст.332-335 КПК України, оскільки в його резолютивній частині не зазначено покарання , яке має понести засуджений за вчинені злочини.

         Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Кривов`яза Я.І., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню.

         Згідно з ч.3 ст.378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам ст.ст.332-335 КПК України. Крім того,  у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення. За змістом ч.1 ст.378 КПК України вирок суду апеляційної інстанції постановляється тільки у випадках необхідності будь-якого погіршення становища засудженого, але не обов`язково йдеться про скасування всього вироку, іноді зміни вносяться тільки до його незначної частини. Таким чином, слід визнати, що закон передбачає  , що вирок апеляційного суду за своїм змістом і формою  має відповідати не тільки тим нормам КПК України, що стосуються судового вироку, а й ухвали апеляційного суду, і , крім того, допускає існування в одній і тій же справі  щодо однієї і тієї ж особи двох вироків. В той же час, цю норму закону слід застосовувати у сукупності з іншими нормами, які регулюють апеляційну перевірку судових рішень. Зокрема , необхідно враховувати, що згідно зі ст.365 КПК України судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляції. Як убачається з апеляції прокурора та змінам до неї , в ній ставилося питання тільки про неправильне виключення з кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст.185 КК України ознаки повторності. Тому, перевіривши справу в межах апеляції, суд вірно прийняв рішення про включення до кваліфікуючих ознак за названим законом ознаки повторності. Оскільки в даному випадку судом не вирішувалися питання про зміну норми кримінального закону, за яким кваліфікуються дії засудженого, він не повинен був повторно призначати покарання і дублювати в цій частині вирок суду першої інстанції. Таким чином, доводи касаційного подання  про істотне порушення кримінально-процесуального закону не можна визнати переконливими.

         Керуючись ст.ст.395,396 КПК України, колегія суддів

                                                у х в а л и л а :

         Вирок апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора - без задоволення.

                                                        Судді:

         Шевченко Т.В.                 Селівон О.Ф.                           Кузьменко О.Т.