П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі

          головуючого судді                                    Василевича В.С.,

          суддів                                              Демянчук С.В., Шимківа С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, зобов”язання вчинити певні дії,

                                                             ВСТАНОВИЛА :

          Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу  недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

             Стягнуто з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1426 грн. 13 коп.

           В іншій частині позовних вимог відмовлено.

            Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 15,90 грн.

В поданій апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржувану постанову вважає незаконною, так як вона винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити повністю.          

          Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

           Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

            При цьому місцевий суд обгрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр 2008 визнано неконституційними зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 .

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          З урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів , які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" до кінця року  відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

         Окрім того, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до ч.7 ст. 9 КАС застосував аналогію закону і примінив до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

           У той же час колегія суддів вважає помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачу.

           З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

           Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, місцевий суд повинен був визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахуванні та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

           Враховуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно в конкретно визначеній сумі підлягає скасуванню з винесенням в цій частині нової  постанови.

Щодо вимог за період з 09 липня по 15 грудня  2007 року, то вони підлягають залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час винесення постанови) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, застосовує наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому вимоги позивача, що виходять за межі річного строку звернення, згідно вимог  ст. 100 КАС України,  залишає  без розгляду, оскільки підстав для поновлення такого строку не вбачає.

           Керуючись ст. 183-2, ст. ст. 197, 198, 202, 207,254 КАС України, колегія суддів

                                                                         ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну  скаргу управління Пенсійного Фонду України в Костопільському районі  Рівненської області задовольнити частково.

          Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року скасувати.          

           Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 16 грудня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року підвищення  до пенсії  в розмірі , визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із 16 грудня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року включно підвищення до пенсії  в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням виплачених  надбавок до пенсії , як дитині війни.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позов ОСОБА_1   про стягнення надбавок за період з 09 липня по 15 грудня 2007 року включно залишити без розгляду.          

Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

          Головуючий

          Судді :