Справа № 2-358/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

25 червня 2011 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

                           головуючого судді                                                  Папариги В.А.,

при секретарі                                                            Курбаковій Ю.О.,

за участю

позивача                                                                  ОСОБА_1,

представника позивача                                          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди нікчемною та повернення сплачених грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 15.06.2010 року звернулася до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_3 про визнання нікчемною угоди та стягнення сплачених коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 10.08.2009 року  відповідач ОСОБА_3 надала розписку та нотаріально посвідчену заяву про те, що вона продала позивачеві  квартиру АДРЕСА_1. Також відповідач надала їй нотаріально завірену 10.08.2009 року довіреність на розпорядження вказаною квартирою та взяла на себе обов’язок не скасовувати вказану довіреність.  Укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири на той час вони не могли, оскільки в квартирі була проведена самовільна реконструкція, яка не узгоджена з органами місцевої влади. Вони з відповідачкою домовилися, що після того, як вона отримає  необхідні документи для узаконення самовільної реконструкції вони укладуть нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, але в червні 2010 року їй стало відомо, що відповідач скасувала довіреність, не узаконила самовільні реконструкції та відмовляється від укладання договору купівлі продажу квартири. В зв’язку з чим позивач вимушена звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та просила суд визнати нікчемною укладену між ними угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та  стягнути з відповідача на її користь 150000 гривень, 2500 гривень витрат на правову допомогу та сплачені нею судові витрати по справі.

          07.09.2010 року позивач позовні вимоги доповнила та просила суд стягнути з відповідача  передані їй кошти з урахуванням індексу інфляції  та 3% річних відповідно до вимог ст. 635 ЦПК України  в розмірі 164 983 гривень.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити визнавши договір купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нікчемним та стягнути з відповідача з врахуванням індексу інфляції та 3% річних 164 983 гривні та судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 1649 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень та витрат на правову допомогу 2500 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_4 будучи присутнім в судовому засіданні  18.04.2011 року позовні вимоги не визнав та просив позов залишити без задоволення, оскільки відповідач була вимушена скласти розписки та довіреність під впливом позивача грошові кошти не передавалися наміру на продаж квартири в неї не могло бути оскільки квартира знаходилася в іпотеці та просив суд викликати в судове засідання свідка ОСОБА_5.  Вказане клопотання представника судом було задоволено та відкладено розгляд справи для виклику свідка, однак в послідуючі судові засідання ні відповідач ні його представник не з’являлися, неодноразово через канцелярію суду надавали заяви про перенесення розгляду справи, в той час доказів поважності  не явки до суду не надавали. Крім того, відповідач неодноразово змінювала представників по справі, в зв’язку з чим судом також неодноразово відкладався розгляд справи. Такі дії відповідача ОСОБА_3 та її представника суд вважає такими, що направлені на затягування розгляду справи і вважає можливим продовжити розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, на підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1( а.с. 12 –копія витягу з реєстру прав власності). З наданих позивачем доказів вбачається, що  в серпні 2009 року сторони домовилися про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На підтвердження домовленостей 10.08.2009 року  відповідач ОСОБА_3 надала розписку та нотаріально посвідчену заяву про те, що вона одержала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150000 гривень за придбану в неї нерухомість,  а саме квартиру  АДРЕСА_1 (а.с. 5,6, 94, 95 –розписка та заява) . Також відповідач надала ОСОБА_1 нотаріально завірену 10.08.2009 року довіреність на розпорядження вказаною квартирою та взяла на себе обов’язок не скасовувати вказану довіреність (а.с. 7 –копія довіреності).  Нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, оскільки в квартирі була проведена самовільна реконструкція, яка не узгоджена з органами місцевої влади ( а.с. 10 –повідомлення БТІ).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства нотаріально завірений договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладався, однак на виконання усних домовленостей позивачем ОСОБА_1 були передані грошові кошти в розмірі 150000 гривень в рахунок укладання в майбутньому даного договору.

В диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначається, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки, договору купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, і попередній договір, як це передбачено  законом у  нотаріальної  конторі  не укладався, а лише було нотаріально зафіксовано факт отримання відповідачем коштів від позивача, то сплачена в рахунок виконання договору особою сума є авансом і повинна бути повернута в тому розмірі, в якому вона передавалась. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до відшкодування збитків, однак у разі відмови сторін від укладення основного договору купівлі продажу аванс повинен бути повернутий в тому розмірі, в якому він був сплачений.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3  150000 гривень  підлягають задоволенню, що стосується стягнення суми з врахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних вимоги позивача задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на законі.

Крім того, згідно з ст. 215 ч.2 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пояснення представника відповідача з приводу того, що відповідач грошові кошти від ОСОБА_1 не отримувала,  вимушена була скласти розписки та довіреність під впливом позивача, наміру на продаж квартири в неї не могло бути так як квартира знаходилася в іпотеці, судом не приймаються до уваги, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень, доказів своїх заперечень стороною відповідача суду надано не було. Обов'язок доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно ст. 88 ЦПК  України стороні, на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує  з  другої  сторони понесені  нею  і  документально підтверджені  судові витрати, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково,   з відповідача  на  користь позивача  підлягають   стягненню  судові  витрати, пов’язані зі  сплатою  судового збору в сумі 1500 грн., витрат на інформаційне -  технічне забезпечення  розгляду  справи 120 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2500 гривень.

Керуючись ст. 16, 22, 23, 215, 570  ЦК України, ст.ст. 10, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:   

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу 150000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень,  витрати по сплаті державного мита в сумі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень, витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень та понесені нею витрати на правову допомогу 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя:ОСОБА_6