Справа № 2-200/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

     І М Е Н Е М       У  К  Р  А  Ї Н И

05.01.2011

Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого судді  Клапоущак С.  Ю.,

при секретарі Гнасько Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона ОСОБА_1 з 02 жовтня 1970 року проживає та з 07 травня 1996 року зареєстрована в АДРЕСА_1 з разом із своїм чоловіком - ОСОБА_2 та сином - ОСОБА_3.

Вказана квартира була надана чоловіку позивачки, ОСОБА_2, на підставі рішення Вінницького міськвиконкому №665 від 17.09.70 року та був виданий ордер на житлове приміщення за № 2026 від 02.10.70 року. У вказаному ордері як члени сім'ї, які мають право на проживання у квартирі разом із основним квартиронаймачем, вказані: позивачка а також її син - ОСОБА_3 та покійна мати чоловіка позивачки - ОСОБА_4.

Наприкінці листопада 1989 року до сім’ї позивача з м. Приморськ - Ахтарська Краснодарського краю РФ на постійне місце проживання приїхав дядько, який є рідним братом матері позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6. ОСОБА_6 на той час було 79 років, він був одинокий, потребував стороннього догляду, позивачка являлася йому єдиною родичкою (оскільки її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року), тому 20 грудня 1989 року ОСОБА_6 зареєстрували за вищевказаною адресою в АДРЕСА_1.

29 червня 1995 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована чоловіком позивачки - ОСОБА_2, її сином - ОСОБА_3 та дядьком - ОСОБА_6 в рівних частках ( по 1/3 кожному). Місце реєстрації позивачки на час приватизації було зареєстровано в іншому місці. 07 травня 1996 року позивачка зареєструвала у вищевказаній квартирі своє місце проживання.

Сім’я позивачки з ОСОБА_6 проживали однією сім'єю, і стосунки між ними були родинні. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер у віці 93 років.

Після смерті ОСОБА_6  позивачка своєчасно не оформила нотаріально та не здійснила державної реєстрації прийняття спадщини, що складає 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, оскільки вважала, що на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

30 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до першої Вінницької державної
нотаріальної контори з заявою для оформлення спадщини, на яку отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій на підставі того, що в Спадковому реєстрі є інформація про заповіт від імені ОСОБА_6, посвідчений Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 20 грудня 1965року за реєстровим № 1-6448.

Позивач вважає, що відмова першої Вінницької державної нотаріальної контори у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом порушує її спадкові права та право власності на частку квартири, яку вона фактично прийняла після смерті спадкодавця, та позбавляє ОСОБА_1 можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд .

Факт родинних стосунків із спадкодавцем підтверджується рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці по справі № 2-о-36-2009р. від 17 лютого 2009 року, яким встановлено що ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, являється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 рідним дядьком.

Заповіт, зареєстрований в Спадковому реєстрі від імені ОСОБА_6, посвідчений Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 20 грудня 1965 року за реєстровим № 1-6448, складений іншим  ОСОБА_6, а не дядьком позивачки, оскільки дядько позивачки ОСОБА_6 ніколи в місті Дніпропетровську по вул. Артема 145/1 не проживав, дружини та дітей не мав й був одиноким. По причині вказаного дядько ОСОБА_6 на старості років переїхав жити до сім’ї племінниці. Те, що спадкодавець ОСОБА_6, який проживає в м. Дніпропетровську ще живий, підтверджується довідкою головного Управління юстиції у Дніпропетровській області №25-3/6417 від 29.06.10 року про те, що інформації щодо смерті ОСОБА_6, проживаючого в м. Дніпропетровську немає, спадкова справа, відповідно до вимог ст.1221 ЦК України, не заводилась.  

Позивач постійно з 07 травня 1996 року проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 Весь цей час вона користувалася та розпоряджалася житловими та підсобними приміщеннями квартири, вела домашнє господарство. Факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується даними реєстраційного запису місця проживання в належному ОСОБА_1 паспорті громадянина України, та довідкою МКП ЖЕК № 15 від 15.06.09 року за №2053.

На підставі вищевикладеного позивач просить встановити факт постійного проживання позивачки разом із спадкодавцем, ОСОБА_6, на час відкриття спадщини, що складається із 1/3 частки квартири АДРЕСА_1  і яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року після його смерті та визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

До судового розгляду представники позивача подали заяви, в яких вимоги підтримали та просили розглянути справу у їх відсутності.

Представник відповідача сторони ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, своєю заявою від 30.12.2010 року не заперечував проти вимог позову, при цьому поклався на думку  суду, просив справу розглянути у його відсутності.

Згідно ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

          Стаття 1222 Цивільного кодексу визначає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

          Стаття 1258 Цивільного кодексу вказує, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування  у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування,  неприйняття  ними  спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.370 та ч.2 ст.372 ЦК України з урахуванням положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»частка учасника спільної сумісної власності визначається при відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось із учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлене домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені  також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна  або припинення особистих  чи майнових прав фізичних  осіб , якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер у віці 93 років (а.с.18). Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, що складається з 1/3 частки АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцеві на підставі  свідоцтва про право спільної часткової власності та була зареєстрована в Вінницькому ОБТІ 04.09.2008 року  за №978/21569.

Позивач є спадкоємцем за законом, факт її родинних відносин зі спадкодавцем підтверджується рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.02.2009 року, а факт постійного проживання разом із спадкодавцем  - довідкою МКП ЖЕК № 15 від 15.06.09 року за №2053.

Суд не приймає до уваги  факту наявності в спадковому реєстрі заповіту від імені ОСОБА_6, посвідченого  Першою Дніпропетровською ДНК від 20.12.1965 року, як доказу наявності інших спадкоємців померлого дядька позивачки, ОСОБА_6, оскільки він спростовується довідкою головного Управління юстиції у Дніпропетровській області №25-3/6417 від 29.06.10 року про те, що інформації щодо смерті ОСОБА_6, проживаючого в м. Дніпропетровську немає, спадкова справа, відповідно до вимог ст.1221 ЦК України, не заводилась та вказує на те, що ОСОБА_6 проживаючий в м. Дніпропетровськ є іншою особою.

Суд, взявши до уваги обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, вважає, що заява ґрунтується на законі, доведена матеріалами справи, зокрема: копією паспорта ОСОБА_1, де на стор.11 її місце проживання зареєстровано в АДРЕСА_1 (а.с.6); копією свідоцтва про право власності від 29.06.1995 року та реєстраційного посвідчення (а.с.8, 9) про те, що членам сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в рівних частках ( по 1/3 кожному) належить на праві приватної, спільної часткової власності вищевказана квартира; копією рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.02.2009 року; довідкою МКП ЖЕК № 15 від 15.06.09 року за №2053 ; відповіддю головного Управління юстиції у Дніпропетровській області №25-3/6417 від 29.06.10 року, тощо, проти задоволення позову не заперечує представник відповідача, та  підлягає задоволенню.

Задоволення заяви не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

В судовому засіданні той факт, що ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 знайшов своє підтвердження.

При таких обставинах суд, враховуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст, ст. 319, 1222, 1268 ЦК України, ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ч. 6 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 6-14, 60, 256-258  ЦПК України -

В И Р І Ш И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 постійного проживала разом із спадкодавцем, ОСОБА_6, на час відкриття спадщини, що складається із 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, і яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року після його смерті.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці.  Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя:                                                                                          С.  Ю.   Клапоущак