Справа № 2-а-4850/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 03 червня 2011 року                                                                         м.Тульчин

         Суддя  Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П.,  розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України ( далі –ПФУ України ) у Тульчинському районі Вінницької області про визнання його дій неправомірними та зобов”язання здійснити перерахунок пенсії,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 05.04.2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання його дій неправомірними, зобов”язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачка народилась 01.01.1944 року, і у відповідності зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року  є дитиною війни. Ст. 6 даного Закону   передбачено, що дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

      Статтями 77 та 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік ” і пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ” з урахуванням ст. 111, було зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” та на 2007 рік, дітям війни встановлені виплати у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

       Проте Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України „Про Конституційний Суд України ” визнав неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ” пункт 12 ст. 71, яким зупинено дію статті Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року  та п.3 положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ”  від 19.12.2006 року. Пункт 5 Рішення Конституційного Суду  в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. П. 6 Рішення Конституційного Суду є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

        Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року , державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України даного рішення почали діяти положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року  і було поновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Крім того, пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року , у зв”язку з чим ця стаття отримала нову редакцію: дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”) допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

         Зміни внесені пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані такими що не відповідають Конституції України. Тобто знову почала діяти попередня редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року.

         Таким чином, позивачка вважає, що відповідач мав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в період з .2007 року по  даний час у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, але останній виплачував позивачу таку допомогу у зазначений період лише у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Невиплата відповідачем позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України.

        Вказані обставини змусили позивачку звернутися до суду з даним позовом.

        Позивачка просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року . Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити нарахування та виплатити їй щомісячну державну соціальну 30-відсоткову доплату до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року  з 08.10.2010 року та виплачувати її щомісячного до дня втрати права на таку доплату.

До відкриття провадження у адміністративній справі 05.05.2010 року вона подала до суду додаткову позовну заяву, в якій просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України к Тульчинському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати їй додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст..ст.49,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Зобов»язати УПФ у Тульчинському районі нарахувати та виплачувати їй як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіологічного контролю, щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з шестимісячного строку зверненняя до суду, стягнувши заборгованість за минулий час з врахуванням раніше отриманих сум.

19.05.2011 року судом відкрито скорочене провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

  Відповідач 30.05.2011 року надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що доплата до пенсії позивачу виплачується відповідно до  Закону України «Про  і соціальний дітей війни». Після визнання неконституційними окремі положення законів, що стосувались обмежень у розмірах цих доплат, не були законодавчо врегульовані питання про розміри таких доплат,тому на їх виплату було відсутнє бюджетне фінансування. Щодо нарахування та виплати позивачці додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю відповідно до ст..ст.49,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»заперечень не надав.

01.06.2011 року постановою Тульчинського районного суду позов ОСОБА_1 був задоволений. Дії УПФ України у Тульчинському районі щодо відмови в нарахуванні та виплаті їй доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний          захист дітей війни»від 18.11.2004 року визнані протиправними. Зобов»язано УПФ України у Тульчинському районі  нарахувати ОСОБА_1 таку доплату з 08.10.2010 року та виплачувати щомісяця до дня втрати права на таку доплату, виплативши заборгованість з 08.10.2010 року по теперішній час.

01.06.2011 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки з приводу однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувались докази , не ухвалено рішення.

        Ознайомившись із заявою, вивчивши матеріали адміністративної справи вважаю, що заява позивачки про ухвалення додаткового рішення підлягає  задоволенню.

        Позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить його паспорт громадянина України серії АА №632939, виданий 08.12.1997 року Тульчинським РВ УМВС України  у Вінницькій області. Згідно пенсійного посвідчення серії № 136292, виданого 05.03.1999 року, позивачка пенсію отримує за віком з 01.01.1999 року.

        Позивачка ОСОБА_1проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року м.Тульчин Тульчинського району Вінницької області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням ст.111 цього Закону, визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

           Відповідно до  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” внесено зміни до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які рішенням  Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Положення п. 41 розділу ІІ „Про Державний бюджет України на 2008 року ” та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

        Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова відповідача у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.

        Згідно ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року  пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

        Позивач стверджує, що  підвищення до пенсії йому виплачувались в менших розмірах, ніж передбачено цією вимогою закону. В той час, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року , дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

          Ці обставини відповідачем гне спростовані.

         За таких обставин, виплата підвищення до пенсії позивачу в розмірах, менших, ніж визначено ст. 39 цього Закону, а також не виплата підвищення до пенсії передбачена ст. 39 даного Закону, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. ст. 39 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і її слід визнати протиправною.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

           Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

          Постановити у адміністративній справі № 2а- 4850/11 за її позовом до управління пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області  про визнання дій протиправними та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії додаткову постанову.

                     Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року  протиправними.

           Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року  та виплачувати його щомісячно, починаючи з 08.10.2010 року до втрати права на отримання такого підвищення, виплативши заборгованість за період з 08.10.2010 року по теперішній час.

            У відповідності з  ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає  негайному виконанню.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

           Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя::