Справа №  2-1090/11

  Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.06.2011  р.                                  Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

в складі : головуючого, судді-                          Демиденка Ю.Ю.                  

                при секретарі-                                  Кошеленко Ю.Г.

                            за участю  

                            позивача -                                         ОСОБА_1

                            представника позивача -                 ОСОБА_2

                             третьої особи -                                 НПГУ ВАТ «Північний ГЗК»

                            відповідача -                                     ПАТ «Північний ГЗК»

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в  м.Кривому Розі в залі №3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

                                                                    ВСТАНОВИВ :

01.09.2010 р. та уточнено 17.12.2010 р. а.с.29-30 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство „Північний гірничо-збагачувальний комбінат»/далі ПАТ/, про про визнання незаконними наказів та розпорядження про зміни в організації виробництва та праці, та наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді слюсаря чергового з ремонту устаткування рудозбагачувальної фабрики №1 /РЗФ №1/; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 100000 грн. Вказує що наказом №81-к від 02.08.2010 р. його було звільнено на підставі ст.36 п.6 КЗпП у зв»язку з відмовою від продовження роботи в зв»язку зі зміною істотних умов праці.

Звільнення вважає незаконним оскільки:

- зміни по режиму роботи, неповному робочому тижню, відповідач ввів довільно, це не викликалося виробничою необхідністю, можливістю збереження існуючих умов праці, неможливістю продовження роботи в «старих»умовах, фактично відбулося скорочення чисельності та штатів, що свідчить про незаконність наказу №2053 від 27.11.2009 р. «Про зміну в організації виробництва та праці  РЗФ №1 та зміну істотних умов праці»та незаконність розпорядження №453 від 04.12.2009 р. «Про зміни істотних умов праці працівників РЗФ-1»;

- він відмовився від переведення на інше підприємство з яким було укладено договір підряду, та не відмовлявся від роботи в змінених умовах, жодних актів не підписував;

- звільнення відбулося без його попередження про зміни істотних умов праці завчасно за 2 місяці та без погодження з профспілкового органу НПГУ ВАТ «Північний ГЗК»;

- відповідач порушив порядок звільнення, після попередження про зміни неодноразово переносив термін звільнення наказами №473 від 24.03.2010 р. та №1170 від 26.05.2010 р. не ознайомивши з наказами, та порушивши його права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, вказує що позивач ознайомився з розпорядженням про майбутні зміни, дав свою згоду на роботу в нових умовах, але все одно був звільнений.

Представник третьої особи Незалежної профспілки гірників України ВАТ «Північний ГЗК» ОСОБА_3 надав суду заяву про підтримання позову та розгляд справи в свою відсутність.

Представник відповідача ПАТ ОСОБА_4 проти позову заперечував, вважав позов безпідставним, звільнення позивача законним. Нові умови праці були погоджені та затверджені Спільною постановою генерального директора та профспілкових комітетів від 12.10.2009 р. №27/5, відповідно до Колективного договору, тому іншого погодження з профспілкою НПГУ було не потрібно. На підприємстві відбулася зміна істотних умов праці працівників, з 02.08.2010 р. ПАТ керуючись ст.ст.44, 64 Господарського Кодексу України уклало договір підряду №1137 з ТОВ «Промремонт»на технічне обслуговування та ремонт обладнання в тому числі РЗФ №1 де працював позивач слюсарем. Наказом від 27.11.2009 р. №2053 були здійснені зміни в організації виробництва і праці, що призвели до зміни істотних умов слюсарів РЗФ №1, яким було встановлено однозмінний робочий тиждень в кожну середу тривалістю 2 години. Розпорядженням №453-к від 04.12.2009 р. працівників, що займають зазначені посади було повідомлено про зміну істотних умов праці згідно ст.32 ч.3 КЗпП  не пізніше ніж за два місяці. ОСОБА_1 ознайомився з розпорядженням про зміну істотних умов праці, дав свою згоду що засвідчив підписом на листі –ознайомлення. Дійсно після попередження позивача в грудні 2009 р. , ПАТ неодноразово переносило зміни в організації виробництва, та відповідно і термін звільнення наказами від 04.02.2010 р., 24.03.2010 р. та від 25.06.2010 р., але це не порушує права ОСОБА_1 для якого звільнення відбулося в строк який значно перевищує 2 місяці з дня попередження. Після дачі згоди при ознайомленні з розпорядженням  - ОСОБА_1 продовжив роботу на своїй посаді та на тих же умовах аж до звільнення 02.08.2010 р., та змінив свою думку, відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, що підтверджується актами від 29.07.2010 р. та 31.07.2010 р., та поясненнями свідків які знайомили позивача з розпорядженням та наказом. Також позивач відмовився від переведення на ТОВ «Промремонт»за своєю спеціальністю, та був звільнений наказом від 02.08.2010 р. №81-к з дотриманням встановленого законодавством порядку.

Вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає що в позові необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

            Згідно ст.10, 60 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено поясненнями представників сторін, наказом від 02.08.2010 р. №81-к а.с.58, що ОСОБА_1 звільнено з 31.07.2010 р. з посади слюсаря чергового та з ремонту устаткування РЗФ №1 ВАТ «Північний ГЗК»за ст.36 п.6 КЗпП України у зв’язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Згідно листа ознайомлення з розпорядженням №453-к від 04.12.2009 р. «Про зміни істотних умов праці працівникам рудозбагачувальної фабрики №1»а.с.56-57 позивач ОСОБА_1 був згоден на роботу в нових умовах праці, поставив свій підпис на написавши «согласен»09.12.2009 р. Після попередження про зміни та згоди на роботу в нових умовах ОСОБА_1 продовжив працювати, але як виявилося змінив свою думку, та відмовився від роботи в нових умовах що було встановлено роботодавцем до звільнення, та підтверджено в судовому засіданні. Відмова позивача від продовження роботи в нових умовах праці підтверджується актами від 29.07.2010 р. та від 31.07.2010 р. а.с.36-37 згідно яких ОСОБА_1 та інші працівники його зміни відмовилися від роботи в нових умовах праці.

Крім зазначених актів відмова підтверджується поясненнями свідків, так свідок ОСОБА_5 –інженер з кадрів пояснила що 29.07.2010 р. після зміни ОСОБА_1 та інші працівники його зміни були запрошені в кабінет начальника РЗФ №1 ОСОБА_6 який роз’яснював зміни істотних умов, роз’яснював наслідки які тягнуть звільнення в разі відмови від роботи в змінених умовах, можливість переведення, позивач та інші робітники знайомилися з наказом про переведення та гарантійними листами про перехід до ТОВ «Промремонт», але відмовилися підписувати наказ, відмовилися від продовження роботи в змінених умовах. Залишалася одна робоча зміна, та вони вирішили ще раз вмовити працівників, 31.07.2010 р. в суботу вони вийшли на роботу, начальник РЗФ №1 ОСОБА_6, вона та начальник бюро по організації праці ОСОБА_7 прийшли зранку в приміщення нарядної де були працівники зміни в тому числі і ОСОБА_1, вдруге відбулася розмова, крім того працівникам як і 29.07.2010 р. були видані накази про переведення на нові умови праці, де лише потрібно було поставити підпис, а також гарантійні листи про переведення на ТОВ «Промремонт». Але ОСОБА_1 як і інші категорично відмовився, поклав документи на стіл, та покинув приміщення. У вказаний день вони чекали працівників до 16.00 год., але жоден з них не з’явився, тоді було складено акт про відмову, та всі зазначені працівники були звільнені.

Аналогічні пояснення стосовно подій 29.07.2010 р. та 31.07.2010 р. дала свідок ОСОБА_7 Вказані обставини підтверджується і заготовленим заздалегідь наказом про переведення на нові умови праці з підписами відповідальних осіб, де відсутній підпис позивача а.с.39.

Таким чином роботодавцем вірно було зроблено висновок про відмову позивача від роботи в нових умовах праці, давши згоду 09.12.2009 р., позивач змінив свою думку 29.07.2010 р. і 31.07.2010 р. за декілька днів до звільнення, та в дійсності відмовився від продовження роботи згідно акту та пояснення свідків.

Згідно ст.36 п.6 КЗпП України –підставами припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв»язку із зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці регулюється ст.32 ч.3, 4 КЗпП України, згідно якої - у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці працівника, при продовженні ним роботи за тією ж спеціальністю чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення неповного робочого часу - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 ст.36 цього Кодексу.

Як видно з договору від 02.08.2010 р. №1337 а.с.64-66 ПАТ уклало договір підряду з ТОВ «Промремонт»на технічне обслуговування, ремонт обладнання та устаткування об’єктів ПАТ. Виходячи з самостійності прав як суб’єкта господарювання, ПАТ прийшло до висновку, що функції ремонту механічної частини устаткування згідно переліку, слід передати спеціалізованій організації яка має відповідні дозволи та ліцензії. Вказане призвело до зміни в організації виробництва і праці, та наказом №2053 від 27.11.2009 р. і розпорядженням №453-к від 04.12.2009 р. з 08.02.2010 р. ПАТ були введені зміни істотних умов праці працівникам а.с.40-48, 52-55, в тому числі і слюсарю черговому РЗФ №1 ОСОБА_1, шляхом зміни режиму роботи на одноденний /однозмінний/  робочий тиждень з робочим днем в середу кожного тижня місяця і тривалістю зміни 2 годин. Тобто зміна режиму роботи, встановлення неповного робочого часу і є зміною істотних умов праці, що передбачено ст.32 ч.3 КЗпП України.

Згоду на зміну вказаних умов, зміну до Правил внутрішнього трудового розпорядку дали профспілкові комітети ПАТ які згідно п.1.2 Колективного договору на 2010-2011 р. створили спільний представницький орган первинних профспілкових організацій, що підтверджується зазначеним договором, Спільною постановою №27/5 від 12.10.2009 р. а.с.59-63, тому посилання позивача на відсутність погодження змін з профспілковим органом є безпідставним

Відповідачем був дотриманий порядок звільнення, як вказувалося згідно листа ознайомлення а.с.57 ОСОБА_1 09.12.2009 р. завчасно був ознайомлений з розпорядженням №453-к від 04.12.2009 р. якими він попереджався про зміни істотних умов праці, та був згоден. Суд приходить до висновку що ст.32 КЗпП України передбачає лише завчасне за 2 місяці повідомлення працівника про майбутні зміни умов праці. Таке повідомлення відбулося, крім того ст.32 КЗпП не передбачає і ознайомлення, чи отримання працівником копій наказів про внесення змін до наказу від 27.11.2009 р. №2053 про зміну дати зміни істотних умов праці. Як встановлено судом наказами №169 від 04.02.2010 р., №473 від 24.03.2010 р., та №1170 від 25.06.2010 р. а.с.49-51 –ПАТ після ознайомлення 07.12.2009 р. ОСОБА_1 з розпорядженням про майбутні зміни переносило дату зміни істотних умов праці з 08.02.2010 р. на 31.03.2010 р., на 01.07.2010 р., та на 01.08.2010 р. Вказане перенесення поліпшувало, а не погіршувало права позивача, який мав можливість працювати в попередніх умовах праці, та мати більший час з грудня 2009 р. по липень 2010 р. для прийняття рішення стосовно майбутніх змін.

Таким чином дії ПАТ по припиненню трудового договору та звільненню ОСОБА_8 за ст.36 п.6 КЗпП України є законними, позовні вимоги та доводи позивача є незаконними та необґрунтованими, підстави для поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, та моральної шкоди згідно ст.ст.235, 237-1 КЗпП України відсутні.

Оскільки ОСОБА_1 відповідно до Декрету КМ України „Про державне мито” звільнений від сплати судового збору, в позові відмовлено, згідно ст.81, 88 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави, та стягнути з позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.

На підставі ст.ст.32, 36 п.6 КЗпП України, керуючись ст.10,27,31,60,61, 81,88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди –відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський  районний суд м.Кривого Рогу.

Особи які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                                               СУДДЯ: