2-а-2236/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011                                                                       м. Жашків

Суддя Жашківського районного суду Черкаської області Томашевський В.М.,  розглянувши  адміністративну справу в порядку скороченого провадження за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі  Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України  в Жашківському районі та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії «Дітям війни»,    

ВСТАНОВИВ:

          До Жашківського районного суду звернулася(вся)  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі  Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України  в Жашківському районі та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії «Дітям війни»,  в якому прохає визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року вона  має право на отримання  соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

                 В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

     Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р.  від 9 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.                         

                 Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області позовні вимоги не визнає і прохає суд в задоволенні позову відмовити  з наступних підстав:

     Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС  України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, і ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк  для звернення до адміністративного суду, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

     Позивачем було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву подано лише у січні 2011 року, а тому  відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     На підставі викладеного управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі прохає відмовити у задоволенні адміністративного позову в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду .

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня  2007 року № 6-рп/2007р. було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п. 12 ст. 71 Закону країни "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ від 18 листопада  2004 року з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону № 2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

                   Ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що "Дітям війни" пенсії або щомісячне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком, а ст. 7 цього Закону  передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

                   Враховуючи, що Законом України Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24 жовтня.2007 р. № 1261

                   Відповідно до пункту 15 Положення, Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.

                   Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

                   На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Закону України № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача.

                    Виходячи з наведеного, твердження позивача, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Пенсійний Фонд України та його відповідний орган були зобов'язані перерахувати та виплатити пенсію позивачу, суперечить чинному законодавству.

                   Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                   Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 28, застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.

                     Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії і забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним фондом України.

                      На даний час питання виплати підвищень до пенсії "Дітям війни" законодавчо врегульовано.

                      З 1січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

                     Згідно із ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає 47 грн., а тому дітям війни з 01січня 2008 року виплачується щомісячно по 47 грн.

                      На підставі вищевикладеного управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі прохає в задоволені позовних вимог позивачів відмовити.

                       Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

                     З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

                     Позивач має статус «Дитини війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням.

                     Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. б Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком.

                    Із заперечень відповідача встановлено, що відповідач не здійснює позивачу  зазначених виплат,  посилаючись на відсутність у нього коштів та на  невизначеність розрахункової ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян,  які мають статус дітей війни.

                   Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

                   Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                  Згідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які  видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

                  У відповідності до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

               Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

                 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

                 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

               Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15 березня.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

                Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

                Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

                Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

              Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

              Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

              Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, і 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

               Відповідно до п.п.2 п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня  2007 року   текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з

одним із законів».

              Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.41 розділу 2 згаданого вище Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

              Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

               Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачам доплати до пенсії за 2008 рік суд вважає їх також частково підлягаючими до задоволення, за період з 2 22 травня  по 31 грудня 2008 року, так як згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № СО-РП/2008 р. положення п.п.2 п.41 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року №107-ІУ визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

                 Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                   Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Жашківському районі Черкаської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

                     Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

                     Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

                      Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

                  Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

                  Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

                 З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

             Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

              Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

              Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

             Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Жашківського району Черкаської області, за місцем проживання позивача.

         З приводу посилання відповідача на пропуск позивачами строку для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову суд приходить до наступного.

                     Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, відповідно до ст. 100 КАС України пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

                       Суд вважає, що позивачем  пропущено строк звернення до суду, оскільки із позовних заяв та їх пояснень випливає, що про порушення своїх прав вони дізналися лише у 2008 році, при цьому відповідачем не доведено того, що позивачі про порушення своїх прав дізналися раніше.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Жашківському районі Черкаської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

            Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Жашківському районі Черкаської області, по не виконанню з 9 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

            Відповідно до ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково  необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. кожному

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6-14,71,159-163,167, 183-2, 186, 94 Кодексу адміністративного судочинства України,

                       ПОСТАНОВИВ:

                          Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі  Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України  в Жашківському районі та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії «Діти війни»-  задовольнити частково.

                      Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом своїх прав.  

           Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області.

            Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, починаючи з 23 листопада  2010 року по дату  винесення судового рішення.

                       В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -  відмовити.

                       Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі по 1 грн. 70 коп.

                        Постанова підлягає до негайного виконання.                         

                       Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  

                    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Жашківський районний суд.                        

Головуючий:                                                            Володимир  Миколайович  Томашевський