ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.01.2008 р.                                                                                                     № 9/106  

12:24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Смік»      

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва                 

про   скасування рішення Державної податкової інспекції у Святошинському  

районі м. Києва  від 08.06.2007 р. № 0002382340/0

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Представники:

Від позивача: Касаткіна О.Ю. –представник за довіреністю від 01.08.2007 р. №55;

Від відповідача: Хомуса М.І. –представник за довіреністю від 09.11.2007 р. №121/10-021;

Від відповідача: Кляшторний С.С. –представник за довіреністю від 09.01.2008 р.№ 2/9/10-021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва звернувся позивач про скасування рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 08.06.2007 р. № 0002382340/0.

Позовні вимоги позивача обумовлені проведеною у травні 2007 р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва перевіркою щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності у магазині «Дитячий універмаг «Смік», що є господарською одиницею Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Смік», за результатами якої прийнято рішення від 08.06.2007 р. № 0002382340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в сумі 139 239 грн. 00 коп., за  порушення пп. 2.6. п. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 та застосовані штрафні (фінансові) санкції, відповідно до абз. 2 п.1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.  

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки перевірка з боку відповідача проведена неправомірно, з порушенням процедури проведення планових перевірок органами, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), а також невірно визначені підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій. В підтвердження своїх позовних вимог позивач  посилається на норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. (п.3 ст.17), Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. (п.п.4.4.1. п.4 ст.4 ), Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів)» від 21.07.2005 р. № 619, а також Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2007 р. № 253 «Про затвердження порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.  

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, надав заперечення, які мотивує тим, що позивачем порушено пп. 2.6. п. 2 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, за порушення якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно абз. 2 ст. 1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95  

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.06.2007 р. № 0002382340/0 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Смік».

Зазначене рішення прийнято на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності № 265703102340 від 31.05.2007 р.

Відповідно до зазначеного акту перевірка була проведена у магазині «Дитячий універмаг «Смік», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Паритет-Смік»та знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Перемоги 3.

Перевірка зазначеної господарської одиниці проводилась згідно Плану перевірок сектору оперативного контролю на травень 2007 р., затвердженого начальником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Позивач з результатами перевірки не погоджується, а перевірку, проведену відповідачем, вважає неправомірною.

Частиною 4 розділу 15 Перехідних положень Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.96р.) передбачено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Рішенням Конституційного суду України № 4-зп від 03.10.1997 визначено,  Конституція України набула чинності в день її прийняття Верховною Радою України - 28 червня 1996 року.

Указом Президента України, який видано у відповідності до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»(№ 817/98 від 23.07.1998р.) врегульовано питання, у відповідності до якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Крім того, зазначеним указом визначено критерії та умови за наявності і у відповідності до яких проводяться перевірки суб’єктів господарювання. У відповідності до положень статті 5 цього указу Президента України, дія указу поширюється на органи державної податкової служби - стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»№ 2322-IV від 12.01.2005р. статтею 11-1 доповнено положення норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(№ 509-XII від 04.12.1990р.), якою врегульовано як повноваження так і порядок проведення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання –платників податків з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином враховуючи вищезазначене, а також те, що питання підстав, порядку та повноважень щодо проведення перевірок урегульовано законом, суд вважає необхідним в питаннях підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок органами держаної податкової служби керуватися саме нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з внесеними змінами та доповненнями від 2005 року та до часу проведення відповідної перевірки.

Як випливає зі змісту матеріалів справи перевірка проводилась стосовно контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері  готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 15 Закону України  «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№ 265/95-ВР від 06.07.1995р.; далі –Закон про РРО) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема статтею 11-1.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 11-1, яка була внесена останньою (згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»№ 2505-IV від 25.03.2005р.).

У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

У відповідності до положень статті 11-2 Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

До матеріалів справи залучені відповідні копії направлень на перевірку, копію плану перевірок  сектору оперативного контролю на травень 2007 року, затверджений начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва А.А. Петренко.

Суд оцінюючи матеріали справи, беручи до уваги положення статей 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.2 статті 11, а також частини сьомої  статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»вважає, що всі перевірки органів державної податкової служби в межах повноважень, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є в силу закону позаплановими, якщо інше не зазначено у відповідному наказі та направлені на перевірку.  

Не надіслання платнику податків за 10 днів повідомлення про проведення планової перевірки є формальним порушенням вимог частини першої статті 11-1. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій перевіряючих інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного наказу та направлень, в рамках та на підставі положень законів України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У відповідності до положень статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Факт допущення позивачем до перевірки посадових осіб відповідача може свідчити про визнання позивачем достатності підстав для проведення зазначеної перевірки, а твердження останнього про неправомірність проведеної перевірки є безпідставними.

В судовому засіданні позивач не заперечував, що встановлений факт порушення (відсутність відповідного облікового запису в розділу 2 «обліку руху готівки та сум розрахунків») мав місце.  Разом з тим, позивач зазначав про необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій саме на підставі п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»06.07.1995 р., а не на підставі абз. 2 п.1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. №436/95.

Щодо зазначеного твердження суд дійшов наступного висновку.

Згідно акту перевірки на момент перевірки в магазині здійснювалась роздрібна торгівля іграшками, дитячим одягом та взуттям за готівковий та безготівковий розрахунок. Перевіркою встановлено не оприбуткування готівки в сумі 27847 грн. 80 коп., а саме торгівельна виручка за 03.03.2007 р. в сумі 27847 грн. 80 коп. не оприбуткована (не записана) в книгу обліку розрахункових операцій №2657004805 р-1 від 05.12.2006 р., що визнано відповідачем як порушення пп. 2.6. п.3 «Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні»затверджене Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2007 р. та згідно рішення від 08.06.2007 р. № 0002382340/0 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі абз. 2 п.1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. №436/95.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.33 Закону України «Про Національний банк України»до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Згідно пп. 2.6 п. 2 «Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні»,  затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2007 р. уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 зазначеного Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до пп. 4.3 п.4 даного Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

«Порядком  реєстрації та ведення книг обліку розрахункових  операцій і розрахункових книжок»затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12. 2000 р. №614 використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Аналіз наведених вище положень нормативних актів та доводів, наданих сторонами дає змогу вести мову про те, що позивачем порушено вимоги  пп. 2.6. п.2  «Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2007 р.

Крім цього слід звернути увагу, що відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначений Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Правові ж засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується «Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні»затвердженим Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2007 р.

Відповідно до ст. 106 Конституції України  Президент України в межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Оскільки позивачем порушено норми «Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2007 р. суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції є наслідком порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, з огляду на це і на підставі абз. 2 п.1 зазначеного Указу Президента України, суд вважає, що відповідні санкції застосовані правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на  відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним спірного рішення від 08.06.2007 р. № 0002382340/0 з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача  не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк