УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-22197\11 Головуючий в першій
Категорія № 26 (1) інстанції – Пустовіт О.Г.
Доповідач – Соколан Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Соколан Н.О.
суддів – Михайлів Л.В, Зубакової В. П.
при секретарі – Бондарі Ю. А.
за участю: представника відповідача – Черевика Олександра Миколайовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на теперішній час Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», представника позивача ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. у зв’язку з ушкодженням здоров’я, завданого внаслідок професійного захворювання під час роботи на підприємстві відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2011 позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_5. моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., без утримання податків з фізичних осіб. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення є незаконним та необґрунтованим; не встановлено факту спричинення моральної шкоди; суд першої інстанції неправомірно послався на ст. 1167 ЦК України, 153, 237-1 КЗпП; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання такої шкоди; судом взяті до уваги докази, які не є належними та допустимими; не була застосована позовна давність 3 місяці
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції не врахував обсяг моральних страждань позивача та ту обставину, що позивач кілька разів знаходився на стаціонарному лікування з приводу професійного захворювання.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 20.01.1985 року працював підземним машиністом бурової установки на підприємстві відповідача. Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці позивач отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 24.05.2006 року йому було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, які переоглядом від 06.06.2007 року залишені без зміни.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання №5 від 02.03.2006 року встановлено, що винним у виникненні хронічного професійного захворювання позивача є адміністрація підприємства відповідача – ВАТ «Кривбасзалізрудком», які порушили ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Тому доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача та відсутність доказів вини відповідачів є безпідставними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 02.03.2006 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», представника позивача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: