ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/361

14.08.06

За позовом     Печерської районної у  місті Києві Ради

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

                        Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва

До                    Дочірнього підприємства "Край Проперті"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Молоко"

Про                 визнання договору недійсним

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:          не з'явився

Від третьої особи:  Вісневська О.М. (довіреність №852 від 10.07.2006)

Від відповідача-1:  Цвітненко Д.М. (довіреність №212 від 27.07.2005)

Від відповідача-2:  Захарченко Ю.Ю. (довіреність від 01.12.2003)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Печерської районної у місті Києві Ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004, укладеного між відповідачами по справі.

Ухвалою суду від 10.11.2004 з метою забезпечення позову був накладений арешт на вбудоване нежиле приміщення у жилому будинку №10 по вул. П.Орлика в м. Києві загальною площею 224,9 кв.м. до вирішення спору по суті.

Під час розгляду справи провадження у справі №17/361 зупинялось на підставі ухвали суду від 06.12.2004 до розгляду Вищим господарським судом України справи №36/51. Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, воно було поновлено ухвалою суду від 26.07.2006.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №36/51 від 16.04.2004 було визнано недійсним з момент укладення договір купівлі-продажу №365 від 03.07.2002, укладений між третьою особою та відповідачем-2, за яким ТОВ “Магазин “Молоко” викупило вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. П.Орлика,10 загальною площею 233,2 кв.м. Цим рішенням відповідача-2 було зобов’язано повернути зазначене приміщення до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва в особі Печерської районної в м. Києві Ради. Оскільки відповідач-2 при укладанні договору купівлі-продажу від 02.03.2004 не повідомив відповідача-1 про судовий спір щодо договору №365, тому договір від 02.03.2004 є таким, що був укладений під впливом обману та підлягає визнанню недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Відповідач-1 письмового відзиву на позов не надав, представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд в їх задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач  посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2004 №36/51 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2005, а справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи в задоволенні позовних вимог Печерської районної у місті Києві Ради відмовлено повністю. Посилання позивача на введення відповідачем-2 в оману відповідача-1 є безпідставними та такими, що спростовуються доданими до справи доказами.

Третя особа ніяких письмових пояснень по суті заявлених позовних не надала.  

Представник позивача в судове засідання 14.08.2006 не з'явився, ніяких клопотань від позивача до суду не надходило, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2002 року між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (третя особа по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магазин “Молоко” (відповідач-2 по справі) був укладений договір №365 купівлі-продажу нежилого приміщення, за яким третя особа продала, а відповідач-2 купив нежиле приміщення (підвал №52, перший поверх №54) загальною площею 233,2 кв.м. у жилому будинку, розташованому за адресою: м. київ, вул. П.Орлика,10 , літ.”А”.

Зазначені приміщення належали територіальній громаді Печерського району м. Києва на праві комунальної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НП №010004471, виданим Головним управлінням з питань майна 05.09.2001.

Відповідно до п.1.3 договору №365 право власності на нежиле приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. З матеріалів справи встановлено, що договір №365 від 03.07.2002 був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич Н.П. в день його укладання, а саме 03.07.2002.

Передачу нежилого приміщення відповідачу-2 було оформлено Актом №179 від 03.07.2002.

02 березня 2004 року між ТОВ “Магазин “Молоко” та ДП “Край Проперті” було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 224,90 кв.м., розташованого по вул. Пилипа Орлика,10 та яке складається з приміщення №52 підвалу площею 97,6 кв.м. та приміщення №54 на 1 поверсі площею 127,3 кв.м. (далі по тексту –Договір).

Об’єкт купівлі-продажу згідно з п.1.3. Договору належить продавцю (відповідачу-2) на праві власності та був отриманий ним на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2002 №365, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич Н.П. за реєстровим №757 та зареєстрованим в КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” 02.08.2002 за реєстровим №4990-П.  

Спірний Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. за реєстровим № 234 від 02.03.2004.

При укладанні спірного Договору (п.1.4 Договору) відповідач-2 стверджував, що вказані нежилі приміщення не перебувають під арештом чи забороною, вони не заставлені, у податковій заставі не перебувають, відносно них не укладено будь-яких договорів відчуження з іншими особами, треті особи не мають прав на нежилі приміщення.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору купівлі-продажу від 02.03.2004 недійсним, посилаючись на те, що він був укладений з відповідачем-1 під впливом обману відповідача-2, оскільки згідно з рішенням по справі №36/51 договір купівлі-продажу №365, на підставі якого відповідач-2 набув права власності на спірні приміщення, визнаний недійсним з моменту укладення.

Такі твердження позивача є недоведеними, а позовні вимоги про визнання договору недійсним такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.    

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2004 у справі № 36/51, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2004, визнано недійсним договір № 365 від 03.07.2002 купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магазин “Молоко”, з моменту укладення; визнано право комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва на вбудоване нежиле приміщення площею 233,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 10; зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Магазин „Молоко” повернути вбудоване нежиле приміщення у жилому будинку № 10, вул. П. Орлика, м. Київ площею 233,20 кв. м. до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва в особі Печерської районної в м. Києві ради за Актом приймання-передачі протягом 10 календарних днів з моменту набуття рішенням законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2005 №36/51 рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2004 у справі № 36/51 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2005 у справі № 36/51-40/137 в задоволенні позову про визнання недійсним договору № 365 від 03.07.2002 купівлі-продажу нежилого приміщення, визнання права комунальної власності на приміщення, зобов’язання повернути приміщення до комунальної власності було відмовлено повністю.      

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2005 та Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2005 рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2005 у справі № 36/51-40/137 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.12.2005 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2005 у справі № 36/51-40/137. Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Таким чином, судами встановлено, що договір купівлі-продажу №365 від 03.07.2002, на підставі якого відповідач-2 набув права власності на нежилі приміщення по вул. П. Орлика,10 літ.А в м. Києві загальною площею 233,2 кв.м., відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару належить власникові товару.

Згідно зі ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У відповідності до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 ТОВ “Магазин “Молоко”, як власник, мало належні та достатні правові підстави для розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Посилання позивача на неповідомлення про відчуження приміщення як на підставу визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 недійсним спростовуються наступним.

У відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.   

Матеріалами справи підтверджено, що зміст договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ТОВ “Магазин “Молоко” та ДП “Край Проперті”, між якими укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Зі змісту договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 випливає, що волевиявлення сторін є вільним і відповідає їх внутрішній волі. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не доведено, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, заявлені Печерською районною у місті Києві Радою позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.03.2004 не підлягають задоволенню.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                          О.А.Кролевець