31.03.2011

Справа № 2-785/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

               головуючого –судді Бойко О.М.

               при секретарі Прохорові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, треті особи Дніпропетровський районний відділ земельних ресурсів, Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, Дніпропетровський районний відділ земельних ресурсів, Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно.

в с т а н о в и в :

Позивач у вересні 2008 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 02.01.2007 р. між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що в березні 2007 р. йому стало відомо, що 04.05.2006 р. постійно діючий третейський суд "Південно-східний міжрегіональний" в спорі між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ухвалив рішення, яким визнав дійсним договір міни земельної ділянки, пай № 607, площею 3,13 га, у тому числі ріллі 3,13 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та відповідно до якого за Відповідачем-1 визнано право власності на вказану земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення та виконавчого листа №6-6\2006, виданого 02.11.2006 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, Відповідач-1 отримала на своє ім’я Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

10.04.2007 р. Позивач звернулася до компетентного суду із заявою про скасування вищезазначеного рішення третейського суду з підстав його незаконності.

За результатами розгляду даної заяви Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу від 21.03.2008 р., відповідно до якої рішення третейського суду щодо визнання права власності на земельну ділянку за Відповідачем-1 було скасовано.

Таким чином ОСОБА_1 була позбавлена права власності на земельну ділянку, однак ігноруючи цей факт, усвідомлюючи відсутність будь-яких майнових прав на зазначену земельну ділянку, Відповідач-1, всупереч закону здійснила 02.01.2007 р. відчуження земельної ділянки Відповідачу-2. Про цей факт Позивачеві стало відомо в квітні 2008 року при зверненні до районного відділу земельних ресурсів.

Позивач зазначає, що детально вивчивши документи, на підставі яких Відповідач-2 отримав право власності на земельну ділянку, вона побачила, що спірна земельна ділянка отримана новим власником за тією ж схемою, що і у випадку з Відповідачем-1 через рішення третейського суду про визнання права власності на землю.

З метою скасування права власності у Відповідача-2 Позивач негайно звернулася до компетентного суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Однак ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2008 р. їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що остання не була стороною під час розгляду справи третейським судом.

Свою вимогу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до ст.215 ЦК України договір є недійсним, бо його зміст суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства України (п.1 ст.203 ЦК України).

Позивач зазначає, що  згідно ст.658 ЦК України "право продажу товару належить власникові товару".

Власником зазначеної вище земельної ділянки, Позивач вважає себе з огляду на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 р. Таким чином, на думку Позивача, Відповідач-1, діючи як продавець, по договору купівлі-продажу від 02.01.2007 р. не мав права продажу майна, оскільки не був його власником.

Крім цього, при укладенні договору купівлі-продажу відповідачами було порушено діючий на момент укладення правочину п.15 (б) Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого  не допускається "купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб".

За зустрічним позовом ОСОБА_3 заявляє вимоги:

- про визнання ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) добросовісним набувачем земельної ділянки площею 3,13 га за кадастровим № 1221455800-01-072-0066;

- та визнання за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 3,13 га за кадастровим № 1221455800-01-072-0066.

Зустрічний позов обґрунтовується тим, що в розумінні ст. 330 ЦК України ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки вказане майно, хоч і відчужене особою, яка не мала на це права, однак, відповідно до ст.388 цього Кодексу воно не може бути витребуване в нього.

ОСОБА_3 вказує на той факт, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 значні грошові кошти за відчуження земельної ділянки про що оформила розписку і це, на його думку, свідчить про те, що спірна земельна ділянка не вибувала з володіння ОСОБА_1 поза її волею.

Позивач в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 первісний позов не визнали, посилаючись на те, що права Позивача, яка хоч і вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до Відповідача-2, оскільки останній є добросовісним набувачем. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. За таких обставин Відповідачі просять у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що позивачці ОСОБА_1 згідно розпорядження голови Дніпропетровської районної адміністрації №281-р від 17.05.2002 року було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,13 га (пай №607), яка розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 18.06.2002 року на її ім?я видано державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку серії 2-ДП №043061).

Рішенням постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний»від 04.05.2006 року за ОСОБА_4 визнано право власності на дану земельну ділянку та зобов?язано Дніпропетровський районний відділ земельних ресурсів видати останній державний акт на право приватної власності на землю.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.03.2008 року вищезазначене рішення третейського суду скасоване у зв?язку із виходом третейського суду за межі третейської угоди.

02.01.2007 року між відповідачами було складено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі земельної ділянки за кадастровим номером 1221455800-01-072-0066 (пай №607). Згідно умов даного договору ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 придбав земельні ділянки.

Рішенням  постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний»від 10.01.2007 року визнано дійсним вищезазначений договір купівлі-продажу земельних ділянок, визнано за ОСОБА_3 право власності на дані земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,13 га кадастровий номер 1221455800-01-072-0066 (пай №607), яка розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,  зобов?язано Дніпропетровський районний відділ земельних ресурсів та Дніпропетровську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру»видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю і здійснити його державну реєстрацію.

07.05.2007 року на підставі рішення третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний»від 10.01.2007 року на ім?я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЕ №150321 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,13 га кадастровий номер 1221455800-01-072-0066 (пай №607), яка розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таких вимог при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачами дотримано не було.

Так, згідно із п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України,  чинним на час укладення договору, до 01.01.2008 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На цьому також наголосив Пленум Верховного Суду України в п.18 Постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, спірний договір купівлі-продажу було укладено відповідачкою ОСОБА_4, яка на момент його укладення фактично не була власником земельної ділянки, а тому, згідно положень ст.658 ЦК України не мала права її продажу.

Угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ст.210 Земельного кодексу України, ч.3 ст.215 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги позивачки суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на відсутність достатніх доказів про відповідність належної позивачці земельної ділянки (паю №607) земельній ділянці за кадастровим номером 1221455800-01-072-0066 суд вважає безпідставними. Порівняльний аналіз планів зовнішніх меж земельних ділянок згідно державних актів серії 2-ДП №043061 від 18.06.2002 року та серії ЯЕ №150321 від 07.05.2007 року, а також відповідної технічної документації свідчить про тотожність даних земельних ділянок.

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №3352-р від 15.11.2007 року визнано таким, що втратив чинність державний акт серії 2-ДП №043061 та надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення його дублікату. Дане розпорядження не пов?язане із позбавленням позивачки права власності на земельну ділянку, а тому не має юридичного значення для справи.

Недійсний правочин за приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов?язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15-16, 203, 215, 216, 658 ЦК України, ст.210, п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 02.01.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, недійсним в частині відчудження земельної ділянки за кадастровим номером № 1221455800-01-072-0066 (пай № 607) площею 3.13 га, що розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 150321, виданий 07.05.2007 року на ім`я ОСОБА_3 та зереєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010712001421.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером № 1221455800-01-072-0066 (пай № 607) площею 3.13 га, що розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя                                                                                О.М. Бойко