Справа № 2-3973/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

                                   (заочне)            

25 травня 2011 року   Бабушкінський  районний суд  м. Дніпропетровська  

у складі, головуючого, судді -                                          Єлісєєвої Т.Ю.

               при секретарі       -                                           Худицькій Т.О.

          розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Україна», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого посилається на те, що 28 серпня 2010 року о 16 год. 20 хвл. на перехресті вул. Калиніна та Дніпровській в м. Павлограді співробітник відповідача ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить відповідачу, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить позивачеві на праві власності.

В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2010 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Згідно з висновком № 476 експертного автотоварознавчого дослідження від 12.10.2010 року, матеріальна шкода, заподіяна автомобілю позивача, пошкодженого в результаті ДТП складає 34 840 грн. Вартість проведення вказаного дослідження становить 250 грн.

При зверненні позивача до Страхової компанії «АХА Страхування», йому була виплачена сума в розмірі 24 195 грн. 93 коп., але вказана сума не покриває матеріальну шкоду, заподіяну йому співробітником відповідача ОСОБА_2 при ДТП. Така різниця становить 10 644 грн. 07 коп.

Позивач звертався до відповідача із заявою про здійснення виплати зазначеної різниці, але жодної відповіді не отримав. Матеріальна шкода в розмірі 10 644 грн. 07 коп. відповідачем позивачу не відшкодована. Тому позивач просить суд стягнути суму 10 644 грн. 07 коп. з відповідача, 250 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження. Крім того, позивач вважає, що в наслідок ДТП йому була нанесена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 5000 грн. та просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні  представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 169,224,225,226 ЦПК України - заочно.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодо вується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використовування, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як встановлено в судовому засіданні 28 серпня 2010 року о 16 год. 20 хвл. на перехресті вул. Калиніна та Дніпровській в м. Павлограді співробітник відповідача ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить відповідачу, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить позивачеві на праві власності, в результаті чого автомобіль позивача був пошкоджений.

Вина відповідача ОСОБА_2 в скоєнні вказаного ДТП підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2010 року, (а.с.11).

Згідно з висновком № 476 експертного автотоварознавчого дослідження від 12.10.2010 року, матеріальна шкода, заподіяна автомобілю позивача, пошкодженого в результаті ДТП складає 34 840 грн. (а.с.12-24). Вартість проведення вказаного дослідження становить 250 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №115 (а.с.25).

Згідно банківських платіжних документів, позивач 25.11.2010 року отримав від СК «АХА Страхування»21 290 грн. 86 коп. Згодом 08.12.2010 року позивач отримав 3 117 грн. 98 коп. Разом позивач отримав страхового відшкодування на суму 24 408 грн. 84 коп. За вилученням банківської комісії позивач фактично отримав страхового відшкодування в розмірі 24 164 грн. 75 коп.

Оскільки матеріальна шкода, нанесена позивачеві в наслідок ДТП, становить 34 840 грн., позивач при цьому отримав страхового відшкодування в розмірі 24 164 грн. 75 коп., то різниця між сумою шкоди та страхової виплати становить 10 675 грн. 25 коп. Тому сума 10 644 грн. 07 коп. матеріальної шкоди, 250 грн. за проведення експертного дослідження, що просить стягнути позивач з відповідача, підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.   

Що стосується відшкодування відповідачем, як власником транспортного засобу, позивачу спричиненої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., суд вважає, що слід дану вимогу задовольнити частково. В наслідок ДТП позивачу була завдана певна моральна шкода, оскільки він був змушений додавати зусиль для організації свого життя, витрачати власні кошти та час на проведення експертного дослідження та надіслання відповідачеві поштової кореспонденції з проханням вирішити питання в досудовому порядку та звертатися до суду за захистом своїх прав. Тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1 000 грн. моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судового збору в розмірі 117 грн. 44 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3,10, 11, 60, 214, 215,  224, 225, 226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Курсор-Україна”, третя особа –ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Курсор-Україна” на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 894 грн. 07 коп., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., понесені судові витрати в розмірі 237 грн. 44 коп., а всього –12 131 грн. 51 коп.

Рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подачі заяви до Бабушкінського районного суду про його  перегляд, протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.            

  Суддя                                    (підпис)                         Єлісєєва Т.Ю.                                                                           

З оригіналом згідно

Суддя

Бабушкінського районного

Суду м. Дніпропетровська                                                                       Т.Ю. Єлісєєва

.

Справа № 2 –2004/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 травня 2011 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді                               –                    Бібіка М.М.,

при секретарі                                         –                    Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне житлове ремонтно –експлуатаційне виробниче підприємство Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська; сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; ОСОБА_5; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, примусового зняття з реєстрації та внесення відповідних відомостей до паспорту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4, вказавши третьою особою: СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, примусового зняття з реєстрації та внесення відповідних відомостей до паспорту. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1989 року по 2002 року. Від цього шлюбу вона має двох дітей, на утримання яких за рішенням суду було стягнуто аліменти. Вона проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім неї у квартирі ще зареєстрований відповідач та ОСОБА_5, ОСОБА_6 У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 із 2008 року у зазначеній квартирі не проживає, та не сплачує витрат на комунальні послуги, вона просить визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а також зняти його з реєстраційного обліку та внести відповідні відомості до його паспорту (а.с. а.с. 23 –24).

У судовому засіданні, 03 листопада 2010 року, ухвалою суду були залучені до участі в справі треті особи: КЖРЕВП Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська та ОСОБА_5 (а.с. а.с. 71 –82).

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, відповідач разом з представником позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволені позову.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовної заяви.  

Представники третіх осіб СГІРФО Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та КЖРЕВП Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська в судове засідання не з’явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників (а.с. а.с. 95, 107).   

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, а також третю особу та свідків, й вивчивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 січня 1989 року по 12 листопада 2002 року (зворотна сторона а.с. а.с. 4, 5, а.с. 6).

Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають двох дітей, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, 08 квітня1989 року народження, на утримання яких із ОСОБА_4 було стягнуто аліменти та заборгованість за прострочення їх сплати (а.с. а.с. 6, 8, 9, 10, 12, 15 –16, 17).

Будинок № 6 по вул. Молодіжній у м. Дніпропетровську знаходиться на балансі КЖРЕВП в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 103).

ОСОБА_3 є головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 в якій вона зареєстрована та мешкає, де також зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й ОСОБА_6 (а.с. а.с. 12, 36 –а).

15 та 16 квітня 2010 року працівниками КЖЕП № 7 та сусідами були складені акти де вказано, що ОСОБА_4 не мешкає у квартирі АДРЕСА_2 з квітня 2009 року.

Однак, у довідці № 729 від 06 вересня 2010 року, виданої ОСОБА_4 працівниками КЖЕП № 7, вказано що він мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодіжна, 6/10 (а.с. 55).

Також, у відповідності до гарантійного талону й фотокарток ОСОБА_4 протягом 2008 –2009 років виконував певні ремонті роботи у квартирі АДРЕСА_3 та перебував у цій квартирі, в якій також знаходяться його особисті речі (а.с. а.с. 56, 57, 58).

Крім того, 10 травня 2010 року ОСОБА_3 зверталася із заявою до правоохоронних органів про те, що ОСОБА_4, за місцем мешкання вчинив сварку (а.с. 60).  

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Житловим Кодексом України.

В силу ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи зміст приведених норм та встановлені у судовому засіданні обставини справи, не знайшов свого підтвердження факт того, що ОСОБА_4 втратив інтерес до квартири АДРЕСА_1 та протягом шести місяців був відсутній у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_4 проводив у квартирі ремонтні роботи та саме внаслідок гострих неприязних відносин із ОСОБА_3, що також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, періодично відвідує цю квартиру, у зв’язку з чим суд, вважає за необхідне ОСОБА_3 відмовити у задоволені позовних вимог.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_3 на той факт, що ОСОБА_4 не сплачує комунальні послуги за користування житлом, як на підтвердження того, що його необхідно визнати втративши право користування жилим приміщенням, оскільки ОСОБА_3 може у судовому порядку стягнути сплачені нею кошти на утримання квартири.

Керуючись ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст. ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 –60, 79 –81, 88, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне житлове ремонтно – експлуатаційне виробниче підприємство Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська; сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; ОСОБА_5; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, примусового зняття з реєстрації та внесення відповідних відомостей до паспорту –відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя                                                            (підпис)                                                     М.М. Бібік