_____________________________________________________________________________
Справа№1512/2-1546/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді: Сватаненко В.І.,
за участю секретаря: Забегловської Ю.Г., Коваля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 –«Про визнання права власності на частину домоволодіння після реконструкції житлового будинку»;
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Київська районна адміністрації Одеської міської ради, Одеська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю – «Про усунення перешкод у користуванні власністю», -
ВСТАНОВИВ:
14.12.2005 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Одеської міської ради, по якому просить суд визнати за ним право власностi на частину реконструйованого домоволодiння, а саме на прибудови «В 1»-площею 33,5 кв.м., «В 3» - площею 6,8 кв.м.(1 поверх) та площею 6,8 кв.м. (2 поверх), «в4»-площею 14,3 кв.м., на нaвic «В 5», на сарай «3», лiтню кухню «Г», нaвic «Е», розташованi в АДРЕСА_1.
У подальшому 22.10.2010 року до суду звернулась з позовом третя особа, ОСОБА_3, з самостійними вимогами до відповідача, ОСОБА_1, по якому просить суду зобов*язати ОСОБА_1 не перешкоджати в проведені капітального ремонту дерев*яного сараю під літ. «Д»за адресою АДРЕСА_2, який належить їй на праві власності, зобов*язати відповідача знести літню кухню під літ. «Г», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зобов*язати відповідача демонтувати підпорки, які вмонтовані в будинок АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх позов задовольнити, позов третьої особи з самостійними вимогами не визнавав, просив суд відмовити в повному обсязі.
Третя особа та її представник в ході судового розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримувала, просила в позові відмовити, на задоволені свого позову наполягала.
Представник третьої особи, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, позовні вимоги не підтримувала, вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення осіб, які приймають участь у справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивачів та зустрічний позов такими, що не підлягають задоволенню, на підставі наступних встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.
При зверненні до суду позивач посилається на такі докази: 30.12.2003 року за договором дарування він прийняв вiд ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що дiяв вiд iмeнi ОСОБА_4, у власнiсть, 363/1000 частин домоволодiння № 30, з вiдповiдними частинами надвірних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельнiй дiлянцi, площею 851 кв.м.. Вказаний договiр дарування був засвiдчений приватним нотapiycoм Одеського мicькoгo нотарiального округу та зареєстрований в peєcтpi за № 7165. /а.с.8/
Нерухоме майно, яке перейшло у дар позивачу в цілому склалось з частини домоволодіння під літ. «А», «Б», «В»- житлові камя*яні будинки загальна житлова площа яких становить 208, 7 кв.м. та надвірних споруд «З», «И», «К», «Л», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Ц», «Х»- сарай, «М», вбиральня, «Ф»- сарай –веранда, №1-6 огородження, І-V- мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 851 кв.м, відповідно до технічного паспорту від 25.02.2000 року /а.с.9-12/
В результатi проведення самочинних ремонтно - будiвельних робiт по peкoнcтpyкцiї, переобладнанню i розширенню будови загальна площа була збільшена: прибудованi прибудови «в 3»- коридор 2-1 - площею 6,8 кв.м. (1 поверх), коридор 2-12 - площею 6,8 кв.м. (2 поверх), «в 4»- житлова 2-14 - площею 14,3 кв.м. (2 поверх), нaвic - «в5», збiльшена прибудова - кухня «в-l»- 2-15 - площею 33,5 кв.м.; побудований сарай «3», лiтню кухню «Г», нaвic «Е»; зроблено внутрiшнє переобладнання: коридор 2-6 - площею 9,0 кв.м. З житлової кiмнати (1 поверх); на 2-у поверсi збiльшена житлова кімната 2-13 до 14,9 кв.м., комора 2-16 - площею 2,0 кв.м. з житлової кiмнати, коридор 2-17 - площею 1,9 кв.м. з житлової кiмнати, санвузол 2-19 - площею 5,6 кв.м. з житлової кiмнати, /а.с.13-17/
3гiдно технiчного висновку про можливiсть збереження самовiльно збудованих прибудов «вl», «в3», «в4», «в5»; сарая літ. «3»; літньої кухні літ. «Г»; нaвicy літ. «Е»по вул. 3олотий берег, 30 в м. Одесi, та можливiсть його подальшої нормальної експлуатації, виконаного експертом КП «ОМБТІ та РОН»Жiлко Д.Г., самовiльнi прибудови під літ. «вl», «в3», «в4», «в5»вiдносяться до будов 3-ої гpупи капiтальностi i можуть експлуатуватися як житловий i пiд примiщеня. нaдвipнi споруди літ. «3»- сарай; «Г»- лiтня кухня, «Е»- нaвic вiдносяться до будов 3-ої i 5-ої гpупи капiтальностi i можуть експлуатуватися як пiдсобнi. Експерт прийшов до висновку, що в iснуючому виглядi i враховуючи склад несучих конструкцій можлива подальша експлуатацiя самовiльних прибудов л. «вl», «в3», «в4», «в5», надвiрних споруд л. «3»- сарай, «Г»- лiтня кухня, «Е»- нaвic, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1./а.с.19-24/
На підставі даних доказів позов ОСОБА_1 заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.12.2005 року було задоволено та визнано право власності на частину реконструйованого домоволодіння./а.с. 33-34/
17.09.2010 року до суду звернулась ОСОБА_3 з заявою про перегляд заочного рішення суду від 22.12.2005 року посилаючись на те, що дане рішення порушує її права, як третьої особи, /а.с.38-39/.
Ухвалою суду від 06.11.2010 року вище зазначена заява була задоволена та заочне рішення суду від 22.12.2005 року скасовано.
ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог надала до суду наступні докази:
Відповідно до свідоцтва про право власності від 19.07.1993 року ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить на правах приватної спільної, сумісної власності квартира № 5, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальна площа якої становить 46,7 кв.м., право власності 01.02.1994 року зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», /а.с. 44/.
Як вбачається з технічного паспорту від 12.05.1993 року на ім.*я ОСОБА_3 жилі і підсобні приміщення квартири розміщені на одному поверсі, одноповерхового будинку і являють собою окрему квартиру, що складається з жилих кімнат: «1-а»-23,7 кв.м., «2-а»- 9,3 кв.м., загальна площа квартири 33,0 кв.м., кухня площею 3,4 кв.м., туалет 3,0 кв.м., коридор 2,8 кв.м., 4,7 кв.м., сарай під літ «Д»–21,6 кв.м., сарай –10,0 кв.м., сарай –5,7 кв.м., літня кухня –18,6 кв.м., загальна площа квартири –46, 7 кв.м., будинок введений в експлуатацію в 1958 році, /.а.с. 45-46/
Згідно довідки станом на 13.05.1994 року, виданої ДЖК «ОМБТІ»ідеальна частка квартири АДРЕСА_2 складає 3\20 частини від домоволодіння, /а.с.47/
Відповідно до довідки КП «ОМБТІ та РОН»станом на 02.12.2010 року частка у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 становить 363\1000 з 13.01.2004 року, ОСОБА_2 належить 1\10 частини домоволодіння з 13.08.19992 року, /а.с. 117/.
Як вказує ОСОБА_3 у свій позовні заяві з метою поліпшення стану дерев*яного сараю під літ «Д», стан якого погіршився внаслідок деформації опорної стіни при реконструкції ОСОБА_1 своєї частини будинку та зведення літньої кухні «Г», який розташоввани й безпосередньо над сараєм, мала намір здійснити капітальний ремонт вказаного сараю,у зв*язку з чим ОСОБА_3 замовила виготовлення проекту по відновлювального ремонту сараю за адресою АДРЕСА_2, /а.с.136-158/ та звернулась до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, на що отримала відповідь про те що при здійсненні капітальної реконструкції сараю погодження проекту не потрібне, /а.с. 72/. Після того як вона почала здійснювати ремонтні роботи, ОСОБА_1 почав перешкоджати в проведенні таких робіт.
У ході судового розгляду виникла необхідність у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена ухвалою суду 17.11.2010 року для повного та всебічного з*ясування обставин по справі.
Відповідно до експертного висновку №152/2010 від 21.03.2011 року, складеного судовим експертом ОСОБА_8 літня кухня літ. «Г», що належить ОСОБА_1 розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідає з протипожежним вимогам і вимогам ДБН, проте не відповідає ДБН п. 3.25 * та ДБН 360-92 ** «Планування і забудова міських і сільських поселень », де відстань кухні літ. «Г», а саме, від лівої бокової і торцевої частини будівлі до межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, становить менше 1 м.. Технічний стан літньої кухні літ. «Г»класифікується як задовільне де фізичний знос прийнятий рівним 20%. Сарай літ. «Д», що належить ОСОБА_3, відсутній отже, визначити його технічний стан не надається можливим. Дослідження поруч розташованих будівель з літньою кухнею літ. «Г», належав ОСОБА_1, розташованої по АДРЕСА_1, було виявлено, що ніяких істотних деформацій і пошкоджень на конструктівних елементах немає, отже літня кухня не впливає на поруч розташовані будівлі. Згідно проведеного огляду опорної стіни, до якої прилягав сарай літ «Д», і біля якої розташована літня кухня літ. «Г», експертом виявлені наступні деформації: - Виявлено місцями випадання частин каменів з кладки; - виявлені зазори між швами кладки; - частина стіни обштукатурена і пофарбована, де є вертикальні тріщини. Відповісти на питання з чим пов'язані виникли вищевказані деформації, експерту не надається можливим, тому що експерт не знає який був початковий стан опорної стіни, а саме, до монтування сараю літ. «Д», що належить ОСОБА_3 і до будівництва літньої кухні літ. «Г», що належить ОСОБА_1, /а.с. 192-114/.
Судом при розгляді справи було встановлено, що при спробі ОСОБА_3 здійснити капітальну реконструкцію сараю під літ. «Д»позивачем, ОСОБА_1 були здійснені дії, якими він перешкоджав ОСОБА_3 в проведені такої реконструкції, що представником позивача ОСОБА_1 в ході судового засідання не спростовувалось. Суд вважає, що в цій частині позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки такими діями ОСОБА_9 порушує право ОСОБА_3 на реконструкцію сараю, тому воно підлягає судовому захисту.
Крім того ОСОБА_3 у своєму позові зазначає що самовільним будівництвом, яке здійснив ОСОБА_1 та встановлення підпорки та монтування її в стіну будинку № 15 порушує її права та дане будівництво значно погіршило стан будівель ОСОБА_3 та більш того призвело до руйнування сараю під літ «Д», в результаті чого створюється дискомфорт та порушуються права ОСОБА_3.
Суд вважає вимоги ОСОБА_3 такими що підлягають частковому задоволенню у зв’яку з тим що позивач ОСОБА_3 не надала належних доказів того, що саме ОСОБА_1 була вмонтовано в стіну підпорка.
Щодо вимог про знесення самочинного будівництва ОСОБА_3 посилається на ст..376 ЦК України, як вбачається ч. 7 цієї статті у разі істотного відхилення від проекту, що порушує суспільні інтереси або порушує права інших осіб, істотно порушує будівельні норми і правила суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов*язати особу, яка здійснила будівництво,провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов*язана відшкодувати витрати, пов*язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, зі змісту даної норми вбачається, що позов з вимогою про знесення може бути подано до особи, яка здійснила самочинне будівництво тільки відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами від до Одеської міської ради про визнання права власності, по якому просить суд визнати за нею право власності на на частину реконструйованого домоволодiння, а саме на прибудови «В 1»-площею 33,5 кв.м., «В 3»- площею 6,8 кв.м.(1 поверх) та площею 6,8 кв.м. (2 поверх), «в4»-площею 14,3 кв.м., на нaвic «В 5», на сарай «3», лiтню кухню «Г», нaвic «Е», розташованi в АДРЕСА_1.
Суд вважає дані вимоги неправомірними у зв*язку з тим, що у теперішній час законодавством передбачено поза судовий порядок вирішення даного питання / Постанова Кабінета Міністрів № 461 від 13.04.2011 року/.
Судом, згідно наданих сторонами доказів, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво літньої кухні під літ. «Г». Посилання ОСОБА_1 на технічний висновок від 02.12.2005 року, щодо збереження зведених житлових будівель домоволодіння про можливiсть збереження самовiльно збудованих прибудов «вl», «в3», «в4», «в5»; сарая літ. «3»; літньої кухні літ. «Г»; нaвicy літ. «Е»по АДРЕСА_1, в яких встановлена придатність реконструйованих частин житлових будинків до здачі в експлуатацію, але даний доказ не є належним та допустимим по справам про самочинне будівництво, оскільки представляє собою висновок архітектора.
Крім того, на його розробку не отримано а ні дозволу, а ні жодного погодження держнаглядовими структурами, тому посилання на нього не може бути прийнято судом як доказ.
Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів, який затверджений Постановою Кабінету України № 461 від 13.04.2011 року, даний порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених об*єктів, прийняття в експлуатацію об*єктів, що належить до І-ІІ категорії складності, та об*єктів, будівництво яких здійснено без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об*єкту до експлуатації, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства.
Позивач, ОСОБА_1, має право скористатися цим порядком врегулювання питання про прийняття в експлуатацію самовільно збудованих споруд, питання з цього приводу не розглядалось та позивачу не було відмовлено у задоволені такої вимоги. Тому у суду немає підстав задовольняти позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.
Згідно ст.. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ, відповідно до якої здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством;Відповідно до змісту ст.. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-ХІУ, відповідно до якої будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів;
Зважаючи на вимоги ст.. 28 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-ХІУ, відповідно до якої власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури;
Згідно п. 5.1. Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273, відповідно до якого виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством;
Відповідно до ст.. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року за № 687-ХІУ, згідно якої під час організації та виконання будівельних робіт зі створення об'єкта архітектури не повинні бути порушенні права та інтереси суміжних землекористувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд;
Згідно ст.. 5 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року за № 2780-ХІІ, де встановлено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;
Відповідно до змісту п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1992 року за № 697-ХІІ, в якому передбачено, що власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Цивільним Кодексу України ст. 376 встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання та кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 319, 376, 391 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Київська районна адміністрації Одеської міської ради, Одеська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю –«Про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.
Зобов*язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 в проведенні капітального ремонту дерев’яного сараю ( літ. «Д»), за адресою АДРЕСА_2.
В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 –«Про визнання права власності на частину домоволодіння після реконструкції житлового будинку»відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя : Сватаненко В. І.