16.06.2011

справа № 2-884/11

Категорія 26

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Є.,

при секретарі  - Пронкіній К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в сумі 2000 євро, що станом на дату звернення до суду за офіційним курсом НБ України складає 20 246,574 грн., 10% щомісячних за користування коштами у сумі 18 954,12 грн., а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 грудня 2009 між сторонами укладений договір позики, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти у сумі еквівалентної 2000 євро, строком на три місяця під 10% щомісячних, з умовою що перший платіж вона здійснить –013.01.2010 року. Враховуючи той факт, що станом на 14 вересня 2010 відповідач борг не повернув, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивача  у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання, яке відбувалось 16.06.2011 року, не з’явилися, про дату та час повідомлені належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Визнаючи матеріали про права та взаємовідносини сторін достатніми, відповідно до положень ст. ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи ст.157 цього Кодексу,  суд розглядає справу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини),  засновані на юридичній рівності, вільному  волевиявленні,  майновій   самостійності  їх учасників.

В силу ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. ч. статті 532 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі виконання провадиться за грошовим зобов’язанням –за  місцем проживання кредитора - позивача у справі.

Судом встановлено, що 03 грудня 2009 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 за договором позики в борг суму еквівалентну 2000 євро під 10% щомісячних. ОСОБА_2 власноручно підтвердила факт позичення грошових коштів у розписки та зобов'язалася повернути суму боргу в строк до 03 березня 2010 року, з умовою здійснення першого платежу –03.01.2010 року. Однак в умовлений договором строк відповідач зобов’язання не виконала.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

     Згідно вимог ст.1049 ЦК України, які також узгоджуються з  загальними вимогами закону при виконанні зобов’язання, закріпленими у ст.530 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти у такій самій сумі  що були передані йому позикодавцем) у  строк та  в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з наведених положень законодавства, істотними умовами договору позики є сума позики та зобов’язання повернути таку ж суму грошей.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  

Обов’язок повернути суму позики безпосередньо передбачений ст.1049 Цивільного кодексу України.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Спірною договором позики  сторони встановили обов’язок сплати  позичальником  10% щомісячних за користування грошовими коштами, наданими позикодавцем.

Згідно зі статтями 10,60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Спірна сума складається з суми позики 2000,00 євро, що еквівалентна сумі  20 246.574 грн. за 9 місяців 11 днів ( з 03.01.2010 року по 14.09.2010 року), з 10 % щомісячних –18954,12 грн. ( за користування  коштами з 03.01.2010 року по 14.09.2010 року), разом  суму - 39 200,70 грн.

Судом з наданого розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що зобов’язання  позичальником до теперішнього часу не виконані та відповідають ціні позову, належних та достовірних доказів в спростування позовних вимог позивача відповідачем  не надано, а тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 20 246.574 грн., проценти за користування цими коштами у розмірі –18 954,12 грн. а разом суму –39 200,70 грн.

Доводи  представника відповідача, викладене в судовому засіданні від 17.05.2011 року,  щодо існування зобов’язання іншої  особи повертати  позичені  кошти ОСОБА_1  оцінюються судом критично, оскільки не узгоджуються  з матеріалами справи та документально не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до  ст. ст. 84 та 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача також підлягають стягненню 392,00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 1046-1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-10, 11, 57-60, 82, 84, 88, 169, 179, 209, 212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики в сумі 20 246,57 грн., проценти за договором позики в сумі 18 954,12 грн., а також судовий  збір, в сумі 392,00 грн., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, в сумі  120,00 грн., а всього стягнути суму –39 712,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги через Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                                                      Кравченко В.Є.