Справа №2-701/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання права власності на спадщину

13 квітня 2007 року Фастівський міськрайонний суд в складі головуючого судді: Березовенко Р.В., при секретарі Омельчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадщину посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_5. Спадкоємців першої черги після її смерті немає. Оскільки батька сторін по справі не було в живих на час відкриття спадщини, то відповідно до ст. 1266 ЦК України позивач та відповідачі мають право спадкування після смерті тітки за правом представлення. 21 червня 2002 року тітка ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла позивачу сертифікат на земельну частку (пай) та майновий сертифікат, а відповідачу ОСОБА_2 - належний їй жилий будинок та все інше майно. Таким чином, позивач та відповідач ОСОБА_2 являються спадкоємцями за заповітом після смерті тітки ОСОБА_5. Позивач мешкав з тіткою за одною адресою, прийняв спадщину, проте у видачі свідоцтва на право власності на спадщину за заповітом йому відмовлено і рекомендовано звернутись до суду, оскільки тітка ОСОБА_5. заповідала позивачу належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай), а на даний час взамін сертифікату на її ім'я оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці за законом за правом представлення, із спадкодавицею на час відкриття спадщини не проживали і не подавали заяв про прийняття спадщини, а тому вважаються такими, що спадщину не прийняли. Просить суд визнати за ним право власності на спадщину за заповітом після смерті тітки, оскільки тітка заповідала позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) і державний акт видано на цю ж земельну ділянку, то він має право на спадкування за заповітом цієї земельної ділянки згідно державного акту і за ним повинно бути визнано право власності на цю земельну ділянку та на майновий пай члена КСП.

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - позовну заяву визнають, від своєї частини спадщини відмовляються на користь позивача, і не заперечують проти прийняття ним спадщини після смерті тітки ОСОБА_5., що підтверджується їхніми заявами та просять розглядати справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача ОСОБА_5. Спадкоємців першої черги після її смерті немає. Оскільки батька сторін по справі не було в живих на час відкриття спадщини, то відповідно до ст. 1266 ЦК України позивач та відповідачі мають право спадкування після смерті тітки за правом представлення. Крім цього, 21 червня 2002 року тітка ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла позивачу сертифікат на земельну частку (пай) та майновий сертифікат, а відповідачу ОСОБА_2 - належний їй жилий будинок та все інше майно. Таким чином, позивач та відповідач ОСОБА_2 являються спадкоємцями за заповітом після смерті тітки ОСОБА_5. Мешкаючи разом із спадкодавицею за однією адресою на час відкриття спадщини, відповідно зі ст. 1268 ЦК позивач прийняв спадщину (що підтверджується довідкою з місця проживання), проте у видачі свідоцтва на право власності на спадщину за заповітом йому відмовлено і рекомендовано

2

звернутись до суду, оскільки тітка ОСОБА_5. заповідала позивачу належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай), а на даний час взамін сертифікату на її ім'я оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку. Оскільки тітка заповідала позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) і державний акт видано на цю ж земельну ділянку, то він має право на спадкування за заповітом цієї земельної ділянки згідно державного акту і за ним повинно бути визнано право власності на цю земельну ділянку та на майновий пай члена КСП. Той факт, що згідно технічної документації щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) на тітку ОСОБА_5. оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,2839 га підтверджується довідкою Фастівського районного відділу земельних ресурсів № 548 від 01.03.2007 року. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як спадкоємці за законом за правом представлення, із спадкодавицею на час відкриття спадщини не проживали і не подавали заяв про прийняття спадщини, а тому відповідно до ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що спадщину не прийняли. Суд вважає, що за позивачем повинно бути визнано право власності на спадщину за заповітом.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 328, 1233, 1234, 1268 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ: Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку

розміром 2,2839 га у межах згідно з планом, розташовану: масив-земельні частки (паї), діл. 16 Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 135847 від 11.01.2005 p., як спадщину за заповітом після смерті тітки ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майновий пай у

загальному пайовому фонді КСП "Нива", СТОВ "Нива" с.Пилипівка Фастівського району Київської області, розміром 223 грн. 68 коп., що належав спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) НОМЕР_1, виданого 29 травня 2002 року, як спадщину за заповітом після смерті тітки ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Звільнити сторони від сплати державного мита.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.