Справа 2-331/11  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15.06.2011  року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

                    головуючого –судді Журавель В.А.

                    при секретарі –Бєлєнчук С.О.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання частково недійсним пункту договору та зобов»язання зарахувати грошові кошти      

в с т а н о в и в :

          Позивач звернуся до суду, посилаючись на те, що 21 листопада 2007 року між  ним та відповідачем було укладено кредитний договір № СL 702/432/2007, відповідно до умов якого банку надав позивачу кредит, при цьому позивач зобов’язався належним чином використати, повернути банку суму отриманого кредиту, сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов»язання, які визначені договором. Пунктом 2.3.7. кредитного договору позичальник зобов»язаний забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом усього часу строку дії договору. У зв’язку із тим, що визначені Банком страхові компанії не відповідають вимогам позивача, у 2010 році він уклав договір страхування з ВАТ НАСК «Оранта», умови якого не гірші умов договору страхування, термін дії якого закінчився.  У січні 2010 року банк, посилаючись на п.1.4.1.5.1. договору, підвищив позивачу фіксовану проценту ставку на 4% річних, що порушує права та інтереси позивача. Про зміну відсоткової ставки банк завчасно у письмовому вигляді не повідомив позичальника, а у відповідності до листа НБУ від 05 січня 2009 року будь-які зміни відсоткової ставки без такого повідомлення є недійсними.  Крім того, підвищення процентної ставки в односторонньому порядку суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. У зв’язку із чим позивач просив визнати дії відповідача в частині підвищення фіксованої відсоткової ставки на 4% по кредитному договору № СL 702/432/2007, укладеного 21 листопада 2007 року з ПАТ «ОТП Банк»незаконними та зобов»язати банк провести зарахування надлишково сплачених коштів в рахунок погашення кредиту.

12 жовтня 2010 року представник позивача уточнила позовні вимоги, крім вищезазначених вимог додатково просила визнати пункт 2.3.7.1 кредитного договору в частині «визначеною банком страховою компанією»таким, що не відповідає чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримала  заявлені позовні вимоги, надала судові аналогічні пояснення. Додатково представник позивача пояснила, що після укладання кредитного договору позивач уклав договір страхування транспортного засобу із страховою компанією, яка була запропонована банком, а саме ТОВ «Альфа-гарант»на період 2008 року, у 2009 році цей договір було пролонговано, але у 2010 році позивач уклав договір з іншою страховою компанію, а саме ВАТ НАСК «Оранта», оскільки умови страхування в цій компанії більш задовольнили вимоги позивача. Позивач надав копію цього договору страхування банку, але договір не був прийнятий відповідачем, оскільки НАСК «Оранта»не відноситься до тих страхових компаній, з якими співпрацює ПАТ «ОТП Банк», Вважає, що вимоги договору щодо укладання договору з певною страховою компанію суттєво порушують права та інтереси позивача, тому просила пункт договору щодо визначення банком страхової компанії визнати таким, що не відповідає чинному законодавству, визнати дії банку щодо підвищення фіксованої ставки на 4% протиправними та зобов»язати банк провести зарахування надлишково сплачених коштів в рахунок погашення кредиту.

          Представник відповідача Дубровська К.В. проти задоволення позову заперечувала та пояснила судові, що між банком та позивачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачу було надано кредит в розмірі 131 500 доларів США для придбання транспортного засобу. Пунктом 1.4.1 договору сторони погодили зміну плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту без укладання будь-яких додаткових договорів до нього. Тобто в даному випадку корегування відсоткової ставки відбулося не в односторонньому порядку, а за згодою сторін. З умовами кредитного договору позивач був ознайомлений ще до його підписання, погодився з ними, після чого уклав договір з банком. Про необхідність страхування транспортного засобу позивач також був ознайомлений ще до підписання кредитного договору, також до його відома був доведений список страхових компаній, які рекомендовано банком для укладання договору страхування. На порушення вимог п. 2.3.7.1. у вищезазначений строк позивач не надав банку договір страхування транспортного засобу, у зв’язку із чим йому було нараховано до сплати ще 4% річних, що передбачено пунктом  1.4.1.5.1. кредитного договору, копія такого договору не надана позивачем до цього часу. Тому визнавати частково недійсним пункт договору та визнавати незаконними дії банку щодо підвищення відсоткової ставки та зараховувати сплачені за цим підвищенням кошти в рахунок погашення кредиту підстав нема, оскільки позивач був ознайомлений з умовами договору, цей договір було погоджено сторонами та підписано ними.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

          Як встановлено у судовому засіданні 21 листопада 2007 року між  ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого на теперішній час є ПАТ «ОТП Банк»,  та ОСОБА_1 кредитний договір № СL 702/432/2007, відповідно якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 131 500 доларів США для купівлі автомобілю Мерседес строком до 21 листопада 2014 року. Сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом було використовуватися фіксована процентна ставка / а. с. 3-6/.

          Пунктом 2.3.7.1. договору передбачено,  щорічно, не пізніше двадцяти календарних днів до закінчення чергового річного періоду дії договорів страхування, позичальник зобов’язаний надавати банку оригінали платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів на наступний період дії договорів страхування чи оригінали страхових договорів, укладених ним умовах, що задовольняють  банк та з визначеною банком страховою компанією, якщо інше письмово не погоджено в банком.

          На виконання умов вказаного пункту договору позивачем 21 листопада 2007 року було укладеного договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, зі страховою компанією «Альфа-гарант», яка була визначена Банком / а. с. 73-77/.

          14 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та СК «Альфа-гарант»було укладено додаткову угоду № 1 до договору страхування від 21 листопада 2007 року, відповідно  до умов якої  строк дії договору пролонговано з 22 листопада 2008 року по 21 листопада 2009 року / а. с. 77/.  Копію договору страхування та додаткової угоди  було надано позивачем банку.

          29 грудня 2009 року ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу з ВАТ НАСК «Оранта» / а. с. 53-55/.

          30 грудня 2010 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою, в якій зазначив, що запропонований працівником банку перелік страхових компаній є обмеженим, кожна з цього переліку страхова компанія не відповідає його вимогам. Крім того, працівник банку пояснив, що банк зобов»яже позивача розірвати договір страхування, укладений з іншою страховою компанією та переукласти  договір з компанією, що пройшла акредитацію в банку / а. с. 68/.

          25 січня 2010 року позивачу було направлено відповідь, згідно якої відповідач  зазначив, що укладання договору страхування в ВАТ НАСК «Оранта»є порушенням вимог п.2.3.7.1. кредитного договору, тому банк буде вимушений застосувати заходи, передбачені п.1.4.1.5 договору, тобто підвищити проценту ставку на 4 %. Також банк запропонував позивачу або обрати страхову компанію зі списку компаній, погоджених банком до співпраці, тим самим виконавши умови договору, або обрати іншу страхову компанію, але при цьому сплачувати кредит з підвищеною страховою процентною ставкою / а. с. 69/.

          Відповідно до п. 1.4.1.5.1 у випадку порушення позичальником своїх зобов»язань, встановлених будь-яким з п. п. 2.3.6., 2.3.7, 2.3.7.1 кредитного договору, фіксована процента ставка чи фіксований відсоток підвищується на 4% річних в порядку, передбаченому цим договором.

          Пунктом 1.4.1.5.2 кредитного договору передбачено, що підвищення процентної ставки, передбачене п.1.4.1.5.1 договору буде здійснене в силу настання цього пункту договору та не потребує укладання будь-якого додаткового договору чи графіку погашення у новій редакції та сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми кредиту.

          У зв»язку із тим, що строк дії договору страхування зі СК «Альфа-гарант»закінчився і позивач не надав банку оригінали платіжних документів про сплату страхового платежу на наступний період страхування та оригінал договору старування зі страховою компанією, яка визначена банком, з 05 січня 2010 року на підставі п.1.4.1.5 кредитного договору було підвищено проценту ставку за користування кредитом на 4%, про що письмово було повідомлено позивача  / а. с. 63/.

          Відповідно до ст. 627 ЦК України від сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Як встановлено в судовому засіданні позивач перед укладанням кредитного договору ознайомився з інформаційним листом щодо умов кредитування по програмі «автомобіль в кредит», підписав анкету-заяву, ознайомився з умовами кредитного договору, в тому числі  з пунктом, який передбачає укладання договору страхування з запропонованою банком страховою компанією, та з наслідками порушення цього пункту договору. Тобто позивач, користуючись правом свободи договору, погодив з відповідачем його умови та зміст цього договору, та підписав його. У зв»язку із чим суд вважає, що  вимоги щодо визнання частково недійсним п. 2.3.7.1 договору в частині  визначення банком страхової  компанії, задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Уклавши договір страхування з ВАТ НАСК «Оранта», позивач порушив п.2.3.6, 2.3.7, 2.3.7.1 кредитного договору, оскільки припинив умови договору страхування зі страховою компанією «Альфа-гарант», не уклав новий договір зі страховою компанією, яка рекомендована банком, до 21 листопада 2009 року не сплатив страховий платіж, який би свідчив про сплату страхових премій на наступний період страхування, а також не надав оригінал договору страхування, укладеного на умовах, що задовольняють банк, та з визначеною  банком страховою компанією. При цьому суд приймає до уваги, що банк не обмежував вибір позивача однією страховою компанією, а надав йому право вибору декількох страхових компаній з метою вибору найвигідніших умов страхування.

Тому суд приходить до висновку, що банк правомірно підвищив фіксовану проценту ставку, яка підлягає сплаті позивачем, на 4 % річних. При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що банк не мав вправа в односторонньому порядку підвищувати проценту ставку, чим порушив вимоги ст. 1056-1 ЦК України. Судом встановлено, що банк підвищив проценту ставку не в односторонньому порядку, а у відповідності до вимог кредитного договору, які передбачають саме у разі порушення п. 2.3.7.1 підвищення кредитної ставки без укладання будь-якого додаткового договору. Про підвищення процентної ставки банк належним чином повідомив позивача. Тому суд вважає, що відсутні підстави визнання дій відповідача щодо підвищення фіксованої відсоткової ставки на 4 % річних неправомірними та зобов»язання провести зарахування сплачених коштів в рахунок погашення кредиту, у зв’язку із чим вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 626-628, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, суд          

В И Р І Ш И В :

          У задоволеної позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним пункту 2.3.7.1 кредитного договору № СL 702/432/2007, укладеного 21 листопада 2007 року з ПАТ «ОТП Банк»- відмовити.

          У задоволеної позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ПАТ «ОТП Банк»в частині підвищення фіксованої відсоткової ставки на 4% річних їх та зобов»язання провести зарахування грошових коштів в рахунок погашення кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя                                                                             В.А.Журавель