17.06.2011

                                                                                                                    Справа № 2-174/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня  2011 року

Кам’янобрідський  районний суд м. Луганська у складі:

головуючого: судді                                 Бойко Н.В.

при секретарі:                                          Бондаренко А.І.

за участю представника позивачки:      ОСОБА_1

представників відповідача                     Осовської Ю.С., Пузіна Р.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Кам’янобрідського районного суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного Акціонерного Товариства  Комерційного Банку «Приватбанк»про визнання кредитного договору № 237047CRED від 04 липня 2008 року, договору застави майна б/н від 04 липня 2008 року та договору застави товару в обороті б/н від 04 липня 2008 року недійсними,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська з позовом до Публічного АкціонерногоТовариства  Комерційного Банку «Приватбанк»про визнання договорів недійсними. В обґрунтування якого зазначила, що 04.07.2008 року між нею та Публічним Акціонерним Товариством Комерційного Банку «Приватбанк»(надалі –ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір № 237047 CRED, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк»зобов»язався надати їй кредит у сумі 10000,00 USD шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок № НОМЕР_1. 04.07.2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено договір №237047 card про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «Мікрокредит». В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором  між нею, як «Заставодавцем»та «Приватбанком»як «Заставодержателем»04.07.2008 року були укладені договір застави майна на загальну суму 67425,00 грн. та договір застави товару в обороті  на загальну суму 7500 грн. 04.07.2008 року між ОСОБА_5, як «Поручителем» та «Приватбанком», як «Кредитором»було укладено договір поруки. Кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів–фізичних осіб. На час укладення кредитного договору нею була достовірно надана інформація Банку  про фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів, була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за дванадцять місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до п.4.1 кредитного договору вона зобов»язалась сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п.1.4 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов»язується щомісяця в термін до 5 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим договором становить 918 доларів США 53 цента.  Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов»язки суб»єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису ст.4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Надання Банком їй грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення  нею дій відносно виконання своїх обов»язків в іноземній валюті ( в тому числі оплата відсотків за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Одночасно, ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного реагування і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ. Відповідно до ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Статтею 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв»язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із п.п. в),г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні  суб»єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Грошові зобов»язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб»єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Положення щодо обов»язкового вираження зобов»язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтєю 524 ЦК України. Крім того, на день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 4,85 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 8,15 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, у зв»язку із чим значно погіршився її фінансовий стан. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов»язків на її шкоду. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб»єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на неї за кредитним договором та споживача кредитних послуг.  Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний був повідомити її у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У договорі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на її шкоду, а саме встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Згідно п.2 ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим моральним засадам суспільства. Просила суд визнати недійсним кредитний договір №237047 CRED від 04 липня 2008 року, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», визнати недійсними договір застави майна б/н від 04 липня 2008 року та договір застави товару в обороті б/н від 04 липня 2008 року, укладені між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», стягнути з відповідача на її користь судові витрати –ІТЗ 37,50 грн., судовий збір 8,50 грн.

 У судовому засіданні представник позивачки підтримав її позовні вимоги та пояснив, що 04.07.2008 року між позивачкою та Публічним акціонерним Товариством Комерційного Банку «Приватбанк»(надалі –ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний договір № 237047 CRED від 04.07.2008 року, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк»зобов»язався надати їй кредит у сумі 10000,00 USD шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок № НОМЕР_1. 04.07.2008 року між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено договір №237047 card про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти «Мікрокредит». В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором  між нею, як «Заставодавцем»та «Приватбанком»як «Заставодержателем»04.07.2008 року були укладені договір застави майна на загальну суму 67425,00 грн. та договір застави товару в обороті  на загальну суму 7500 грн. 04.07.2008 року між ОСОБА_5, як «Поручителем» та «Приватбанком», як «Кредитором»було укладено договір поруки. Кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів–фізичних осіб. На час укладення кредитного договору Позичальником Банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів, була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за дванадцять місяців, що передували місяцю отримання кредиту. Відповідно до п.4.1 кредитного договору Позичальник зобов»язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі            18 % річних, що нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. У п.1.4 кредитного договору зазначено, що Позичальник зобов»язується щомісяця в термін до 5 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим договором становить 918 доларів США 53 цента. Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення  позивачкою дій відносно виконання своїх обов»язків в іноземній валюті  за своєю правовою природою є валютною операцією. Одночасно, ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного реагування і валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ. Відповідно до ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Статтею 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв»язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із п.п. в).г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні  суб»єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Крім того, на день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 4,85 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 8,15 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, у зв»язку із чим значно погіршився фінансовий стан позивачки. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов»язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб»єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним договором.  Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов»язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, чого зроблено не було. У договорі стандартної форми , запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду позичальника, а саме встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Згідно п.2 ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим моральним засадам суспільства. Просив суд визнати недійсним кредитний договір №237047 CRED від 04 липня 2008 року, укладений між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк», визнати недійсними договір застави майна б/н від 04 липня 2008 року та договір застави товару в обороті б/н від 04 липня 2008 року, укладені між позивачкою та ПАТ КБ «Приватбанк», стягнути з відповідача на  користь позивачки судові витрати – ІТЗ 37,50 грн., судовий збір 8,50 грн.

У судовому засіданні представник відповідача позов  не визнав, надав заперечення на нього та пояснив, що 04.07.2008 року Приватбанк та ОСОБА_4 (далі-Позичальник) уклали договір №237047CRED відповідно до якого Позивач  04.07.2008 року отримав кредит у розмірі 10000 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.06.2009 року. При укладенні договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договорів, котрі були обумовлені згодою сторін, які узгоджені сторонами та прийняті ними. На момент укладення зазначеного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно умов даного договору. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд Кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного і банківського законодавства та правил. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст.3,627 УК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов»язки учасників. За ст. 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто вільно. Позивачка звернулась до банку з проханням про видачу кредиту у іноземній валюті, з свого боку Банком потреби ОСОБА_4 було задоволено та надано кредитні кошти у іноземній валюті.  Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Нормативно-правовими актами НБУ встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Правлінням НБУ від 28.08.2001 року № 368, передбачена вимога прикриття капіталом валютного кредитного ризику. Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті. При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, НБУ Постановою від 01.12.2008 року № 406 «Про затвердження змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків» посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими Позичальникам в іноземній валюті. З вище викладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог п.4 ст.5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та п. г ч.4 ст. 5 Декрету, який передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як засобу застави зазначає, що на сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Під валютними операціями згідно зі ст.1 Декрету розуміються операції пов»язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу  як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов»язань, предметом яких є валютні цінності. Декрет відокремлює операції, пов»язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу та операції з передаванням заборгованостей та інших зобов»язань, предметом яких є валютні цінності. Здійснювані банком операції з надання кредитів  в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до п.в ч.5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Отримуючи кредит в повному об»ємі позивачка не пред»являла  до Відповідача вимог щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма і зміст відповідають положенням ст.203 ЦК України. Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та  вимог закону. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. Цивільне законодавство базується на принципі обов»язкового  виконання сторонами зобов»язань за правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 ЦК України, зміна, або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. На розірвання спірного договору банком не надано згоди, це є право сторони, а не його обв»язок. Статтею 652 ЦК України передбачено можливість зміни чи припинення договору за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору. Позивачкою не вказано жодної причини або підстави для розірвання кредитного договору. Зміна курсу долара США не є підставою для зміни договору. Позивачка під час низької вартості доларів США користувалася кредитними коштами у іноземній валюті. Більш того, в період укладання договору позивачка погоджувалася із всіма умовами укладеного із Приватбанком валютного договору, про що свідчать факти повернення нею кредитних коштів разом із нарахованими відсотками в повному обсязі та в строки, встановлені договором та графіком погашення кредиту, відсотків та винагороди, що підтверджується розрахунком заборгованості. Коли вартість долара США внаслідок обставин в країні збільшилась, позивачка різними способами намагається уникнути його виконання, хоча їй було відомо, що вона особисто несе валютні ризики під час виконання зобов»язань за кредитним договором. Погашення Клієнтом банку кредитного зобов»язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операцій індивідуальної ліцензії НБУ з огляду на те, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України засобу платежу. Оскільки в данному випадку відбувається погашення саме грошового зобов»язання, предметом якого є валютні цінності, як наводилось вище, відрізняються Декретом від операцій, пов»язаних з використанням іноземної валюти як засобу платежу, тому відсутність у ч.4 ст.5 Декрету вимог щодо ліцензування НБУ операцій з  погашенням зобов»язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії НБУ для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 та п.4 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «Приватбанк»за номером 22-3 від 21.09.2009 року, де у додатку 1.2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій предметом валютного кредитування є саме іноземна валюта. Просив відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв»язку з необґрунтованістю, оскільки кредитний договір відповідає вимогам законодавства України.

Третя особа ОСОБА_5 до суду не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, заяву про можливість розгляду справи у його відсутності до суду не надав.

У відповідності до ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у відсутності третьої особи, що не з’явилась до судового засідання, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

          Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

              Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1)          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються,

2)          чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження,

3)          які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин,

4)          яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин,

5)          чи слід позов задовольнити або в позові відмовити,

6)          як розподілити між сторонами судові витрати,

7)          чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення,

8)          чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як встановлено у судовому засіданні між сторонами склалися правовідносини за кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що згідно копії кредитного договору  № 237047-CRED від 04.07.2008 року «Приватбанк»(надалі –Банк) зобов»язався надати ОСОБА_4 строковий кредит у сумі 10000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок №НОМЕР_1, а ОСОБА_4 зобов»язалась повернути отриманий кредит та сплатити відсотки у встановлені зазначеним договором строки. Строк повернення кредиту, відсотків та винагороди згідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 26.06.2009 року. (а.с.17-21)

Згідно копії договору №237047CARD про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки «Мікрокредит»Банк відкрив ОСОБА_4 карткові рахунки, видав платіжну картку, строк дії якої 3 роки.  (а.с.15-16)

Згідно копії договору застави майна від 04.07.2008 року, ОСОБА_4, далі –«Заставодавець»та Приватбанк. Далі –«Заставодержатель»уклали даний договір застави, предметом якого є надання Заставодавцем в заставу майна  на загальну суму 67425 грн., в забезпечення виконання зобов»язань Заставодавця перед Заставодержателем, що випливають з кредитного договору від 04.07.2008 року. (а.с.8-10)

Згідно копії договору застави майна в обороті від 04.07.2008 року, ОСОБА_4, далі –«Заставодавець»та Приватбанк, Далі –«Заставодержатель»уклали даний договір застави, предметом якого є надання Заставодавцем в заставу майна  на загальну суму 7500 грн, в забезпечення виконання зобов»язань Заставодавця перед Заставодержателем, що випливають з кредитного договору від 04.07.2008 року. (а.с.8-10)

Згідно копії договору поруки від 04.07.2008 року ОСОБА_5, далі –«Поручитель», та Приватбанк, далі «Кредитор»уклали договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_4 своїх обов»язків за кредитним договором від 04.07.2008 року №237047CRED. Згідно п.2 зазначеного договору Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов»язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно п.4 Договору у випадку невиконання Божником обов»язків за кредитним договором, Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. (а.с.14)

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_4 станом на 27.09.2009 року заборгованість за кредитним договором складає7034,74 доларів США (а.с.102-104)

Судом встановлено, що Національним банком України Публічному Акціонерному Товариству Комерційному Банку «Приватбанк», зареєстрованому НБУ 19 березня 1992 року за №92 видана банківська ліцензія №22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.98). Національним банком України Публічному Акціонерному Товариству Комерційному Банку «Приватбанк», зареєстрованому НБУ 19 березня 1992 року за №92 виданий дозвіл №22-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47  Закону України «Про банки і банківську діяльність»(а.с.99).

У додатку до дозволу № 22-3 від 21 вересня 2009 року визначений перелік операцій, які має право здійснювати  ПАТ КБ «Приватбанк»:

1. Операції з валютними цінностями: неторговельні операції з валютними цінностями, операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж,обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків, операції з готівквоою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України, ведення  кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів в іноземній валюті, ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України, відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними, відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках, торгівля іноземною валютою на валютному ринку України (за винятком валютно-обмінних операцій),торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках, операції з банківськими металами на міжнародних ринках, інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках, інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України (а.с.100)

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При укладенні кредитного договору між ОСОБА_4 та Приватбанком було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, які узгоджені сторонами та прийняті ними, а саме умови щодо мети, суми і строку кредиту, порядку його видачі та погашення, видів забезпечення зобов»язань позичальника, відсоткових ставок, порядку плати за кредит, порядку зміни та припинення дії договору, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно умов даного договору.

Що стосується посилань представника позивачки щодо порушень відповідачем ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно надання позивачці письмової інформації щодо вартості кредиту, витрат, пов»язаних з його одержанням, переваг та недоліків пропонованої схеми кредитування, тощо, то вони спростовуються довідкою про умови кредитування Приватбанку та орієнтовну сукупну вартість мікрокредиту, згідно якої ОСОБА_4 підтвердила, що Приватбанк письмово проінформував її про умови кредитування, а також орієнтовну вартість кредиту, а саме про: найменування та місцезнаходження Приватбанку, умови кредитування (можливу суму кредиту, строк кредиту, мету кредиту, форми та види забезпечення кредиту, наявні форми та види кредитування Приватбанку, тип відсоткової ставки, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування), орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: відсоткової ставки за кредитом, вартості всіх додаткових послуг, а також інших фінансових зобов»язань, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, включаючи кількість платежів та їх періодичність, можливості та умови дострокового повернення кредиту. Крім того, клієнт ОСОБА_4 ознайомлена з умовами надання Приватбанком мікрокредиту, про що 04.07.2008 року поставила свій особистий підпис (а.с.101)

Щодо посилань представника позивачки на невідповідність умов кредитного договору  загальним засадам цивільного судочинства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), а також ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо справедливості умов договору через застосування для визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента гривні до долара США, а відтак покладання, на думку представника позивачки, усіх ризиків знецінення національної валюти на позичальника суд зазначає наступне.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти –гривні і, як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позичальнику були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Суд виходить із того, що за відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, це не може бути підставою для визнання договору недійсним, і укладаючи такий договір, сторона з»ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Щодо посилань представника позивачки щодо надання кредиту в іноземній валюті суд виходить з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового  дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями, операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж,обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами, ведення рахунків  клієнтів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках.

Тобто, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором  або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо валютних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст..5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Оскільки Приватбанку видана відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного Банку України, то здійснення ним кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та не  підлягають задоволенню.

          На підставі вище викладеного  та керуючись  ст. ст. 10, 11, 14, 58-60,  212,  214-215,  218 ЦПК України,ст.ст. 11, 15, 16, 192, 203, 215, 1054 ЦК України, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, суд,-   

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного Акціонерного Товариства  Комерційного Банку «Приватбанк»про визнання кредитного договору №237047CRED від 04 липня 2008 року, договору застави майна б/н від 04 липня 2008 року та договору застави товару в обороті б/н від 04 липня 2008 року недійсними -   відмовити у зв»язку з необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя