Справа №2-845/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання правочину недійсним

27 квітня 2007 року Фастівський міськрайонний суд в складі головуючого судді: Березовенко Р.В., при секретарі Омельчук С.А., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою посилаючись на те, що 26 жовтня 1996 року вона подарувала відповідачці(своїй дочці) квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві особистої власності. Договір дарування квартири був посвідчений і зареєстрований за номером 2-3439 державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Остапенко К.О. В цій квартирі позивачка проживає і по даний час, оскільки іншого житла не має. Позивачці стало відомо, що відповідачка має наміри продати спірну квартиру, що створює загрозу безповоротної її втрати. Укладення договору було помилково зі сторони позивачки. Вона думала, що залишиться власником цього житла і буде продовжувати розпоряджатися ним як власним майном. Але на даний час, позивачці стало зрозуміло, що в будь-який момент, якщо на це буде воля відповідачки, може залишитись без житла. Тому вона просить суд визнати даний правочин недійсним, і відновити її право власності на спірну квартиру.

Відповідачка позовну заяву визнає, погоджується на визнання договору дарування недійсним, просить розглядати справу без її участі, що підтверджується письмовою заявою.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.1, 4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає його вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 жовтня 1996 року між позивачкою та відповідачкою було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, яка належала позивачці на праві особистої власності. Відповідачка являється дочкою позивачки. Договір дарування квартири був посвідчений і зареєстрований за номером 2-3439 державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Остапенко К.О. На даний час склалися такі життєві обставини, що змушують позивачку вимагати від дочки повернення квартири. Так, позивачці стало відомо, що відповідачка має наміри продати спірну квартиру, що створює загрозу безповоротної її втрати. Щоб отримати від держави цю квартиру, позивачка багато років пропрацювала на заводі, тут вона разом із чоловіком прожила все життя, в цій квартирі народилась і виросла і сама відповідачка. Таким чином, ця квартира має для позивачки велику немайнову цінність, як пам'ять. Позивачка являється постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 4), і в зв'язку з цим перебуває у хворобливому стані. Довірившись вмовлянням третіх осіб та внаслідок власного недбальства вона уклала вказаний договір дарування квартири в якій проживала і була прописана. В цій квартирі позивачка проживає і по даний час, оскільки іншого житла не має. Позивачка думала, що після того, як подарує квартиру своїй дочці, вона залишиться власником цього житла і буде продовжувати

2

розпоряджатися ним як власним майном. Таким чином, позивачка неправильно сприймала фактичні обставини укладення договору дарування і це вплинуло на її волевиявлення, і на даний час, реально сприймаючи обставини, що дійсно мають місце, вона би нізащо не уклала подібний договір. Така помилка позивачки має істотне значення для неї, оскільки вона тепер усвідомлює, що не має власного житла, і в будь-який момент, якщо на це буде воля відповідачки, може залишитись без даху над головою. Позивачка як і раніше сплачує комунальні послуги за квартиру та підтримує її в належному стані .Тому потрібно визнати даний правочин недійсним, оскільки його вчинено під впливом помилки, чого не заперечує і сама відповідачка і визнати за позивачкою право власності на спірну квартиру.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 174, 212, 215 ЦПК України ст.ст. 216, 229, 267, 316,319,321,328 ЦК України та п.11 Постанови Пленуму ВС України "У справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р.(зі змінами від 25.12.1992 р), суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори Остапенко К.О., зареєстрованим в реєстрі за №2-3439.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Звільнити сторони від сплати державного мита як потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України