Справа № 2-720/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання права власності на спадщину

2 квітня 2007 року Фастівський міськрайонний суд в складі головуючого судді: Березовенко Р.В., при секретарі Омельчук С.А., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадщину посилаючись на те, що після смерті його рідної тітки, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями другої черги спадкування за законом являлись відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як рідні сестри спадкодавиці, які не вчиняли жодної з дій, які свідчили би про прийняття цієї спадщини, тому вважаються таким, що від спадщини відмовились. Позивач являється спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом. З 1987 року позивач був постійно прописаний у спадковому будинку. Разом з тіткою вони вели спільне господарство, він надавав їй необхідну допомогу, доглядав та піклувався про неї. Після смерті тітки, яку позивач поховав за власний рахунок, він продовжував проживати в спадковому будинку, доглядав за будинком, садом, саджав город, займався домашнім господарством. Отже, на сьогоднішній день відповідачі відмовилися приймати спадщину, не неї не претендують, і враховуючи те, що позивач проживав з тіткою понад 16 років однією сім'єю, володів і продовжує володіти будинком відкрито, проживає і прописаний в даному будинку, що підтверджується довідкою Червономотовилівської сільської ради за 2007 рік, він має право на спадщину після смерті тітки ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом. Просить суд визнати за ним право власності на спадщину після смерті тітки.

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - позовну заяву визнають, від своєї частини спадщини відмовляються на користь позивача, і не заперечують проти прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, що підтверджується їх заявами та просять розглядати справу без їхньої участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.1, 4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла рідна тітка позивача ОСОБА_4. Після смерті тітки відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємців першої черги спадкування після смерті тітки не було. Спадкоємцями другої черги спадкування за законом являються відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як рідні сестри спадкодавиці. Спадкоємці другої черги - мати ОСОБА_3 та тітка позивача ОСОБА_2 , не вчиняли жодної з дій, які свідчили би про прийняття цієї спадщини і відповідно до ст. 553 (ЦК України в ред. 1963 p.) вважаються таким, що від спадщини відмовились. Позивач, як племінник, доглядав за тіткою піклувався про неї і постійно проживав та був постійно прописаний у спадковому будинку з 1987 року. Вони з

2

тіткою вели спільне господарство, він надавав їй необхідну допомогу. Коли тітка померла, позивач поховав її за власні кошти і фактично вступив в управління та володіння спадковим будинком, оскільки продовжував проживати в цьому будинку, доглядав за садом, саджав город, у нього знаходяться всі документи померлої. Отже, до сьогоднішнього дня ні мати ОСОБА_3, ні тітка ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняли, на неї не претендують і не бажають її приймати. Таким чином, оскільки позивач не являвся на час відкриття спадщини після смерті тітки ОСОБА_4 спадкоємцем (ЦК України в ред. 1963 р), а спадкоємці другої черги про відкриття спадщини знали, проте її не прийняли і не бажають приймати, то відповідно до ст. 1265 ЦК України (в ред. 2003 p.) позивач має право на спадщину після смерті тітки ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги спадкування за законом. Також, після смерті тітки, оскільки позивач являється її рідним племінником і проживав з нею понад 16 років однією сім'єю, то має повне право на спадщину після її смерті. А тому, тривалий час він навіть, і не здогадувався, що володіти спадковим будинком відповідно до ЦК України (в ред. 1963 р.) у нього немає підстав. Позивач володів і продовжує володіти будинком відкрито, без таємниць, постійно в ньому проживає і прописаний. Про цей факт володіння спадковим будинком відомо і відповідачам - його матері та тітці, і Червономотовилівській сільській раді, і вони не заперечують проти володіння і користування ним будинком, і ніколи не пред'являли до нього позовів про повернення майна. Той факт, що позивач відкрито і безперервно володіє спадковим будинком із дня смерті тітки ОСОБА_4 і по даний час підтверджується довідкою Червономотовилівської сільської ради № 12 від 05.02.07 року. Отже, відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003 p.) положення цього Кодексу застосовуються до цивільних прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності, а відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності новим Цивільним кодексом, то відповідно до ст. 1264 ЦК позивач має право на спадковий будинок після смерті тітки, з якою вони проживали однією сім'єю 16 років до часу відкриття спадщини. Тому згідно зі ст. 328 ЦК України (в ред. 2003 р.) за позивачем повинно бути визнане право власності на спадковий будинок.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 174, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 328, 1225, 1264, 1268, п.п.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003р.),-

ВИРІШИВ: Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1, як спадщину після смерті тітки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.