Справа №2-736/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про визнання права власності на спадщину

12 квітня 2007 року Фастівський міськрайонний суд в складі головуючого судді: Березовенко Р.В., при секретарі Омельчук С.А., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради про визнання права власності на самочинно побудований будинок, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно побудований будинок посилаючись на те, що після смерті її матері ОСОБА_2, якій на праві власності належав жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, позивачка та її брати одержали свідоцтво про право власності за законом на вказаний будинок. 06.09.1997 року вони уклали договір уточнення ідеальних часток та конкретного користування жилого будинку, відповідно до якого позивачці в користування перейшло 7/25 частин даного будинку з приміщеннями, ОСОБА_3 - 8/25 частин і ОСОБА_4 - 2/5 його частини. Позивачці передано у приватну власність 0,4496 га земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно рішення Дмитрівської сільської ради № 10 від 27 грудня 1999 року. Позивачці було видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку 16.07.2001 року. Рішенням виконкому Дмитрівської сільської ради від 28 липня 2000 року позивачці було дозволено будівництво житлового будинку на належній їй на праві власності земельній ділянці та зобов"язано виготовити технічну документацію на забудову житлового будинку. Однак, вона не виготовила технічний паспорт та побудувала на вказаній земельній ділянці жилий будинок, який відповідно до ст. 376 ЦПК України є самочинно збудованим. Просить суд визнати за нею право власності на самочинно побудований будинок.

Відповідач - Дмитрівська сільська рада - позовну заяву визнає, не заперечує проти визнання права власності на самочинно побудований будинок за позивачкою, просить розглядати справу без їхньої участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.1, 4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги обгрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що матері позивачки ОСОБА_2 на праві власності належав жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Після смерті матері позивачка та її брати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одержали свідоцтво про право власності за законом на вказаний будинок. 06 вересня 1997 року вони уклали договір уточнення ідеальних часток та конкретного користування жилого будинку, відповідно до якого позивачці в користування перейшло 7/25 частин даного будинку з приміщеннями по плану 3-1-пл. 17,4 кв.м, гараж „Б", туалет; ОСОБА_3 - 8/25 частин і ОСОБА_4 - 2/5 його частини. На підставі рішення Дмитрівської сільської ради № 10 від 27 грудня 1999 року позивачці передано у приватну власність 0,4496 га земельної ділянки АДРЕСА_1 із яких: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для

2

ведення підсобного господарства - 0,1996 га. 16 липня 2001 року позивачці було видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Рішенням виконкому Дмитрівської сільської ради від 28 липня 2000 року позивачці було дозволено будівництво житлового будинку на належній їй на праві власності земельній ділянці та зобов"язано виготовити будівельний паспорт на забудову житлового будинку. Однак, не виготовивши будівельний паспорт, в період 2000 по 2006 роки, вона побудувала на вказаній земельній ділянці жилий будинок, який відповідно до ст. 376 ЦПК України є самочинно збудованим. Наведене підтверджується: свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.07.1996 року; договір уточнення ідеальних часток та конкретного користування жилого будинку від 06.09.1997 року; Державний акт на право приватної власності на землю від 16.07.2001 року; висновок Фастівського районного госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро від 12.03.2007 року № 19 та схема розміщення будівель; заява ОСОБА_3 від 22.08.2006 року; технічний паспорт на будинок від 23.03.2007 року. Згідно із ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 174, 212, 215 ЦПК України, ч.5 ст. 376 ЦПК України, -

ВИРІШИВ: Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудований будинок, що знаходиться АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.