Справа № 22-ц-722                                     Головуючий 1-й інстанції - Лобко А.В.

Категорія                                                      Суддя-доповідач - Батюк А.В.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2007року                                                                                                    м.  Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської

області

у складі:                                    головуючого:                       Батюка А.В.

суддів:                                                                                   Крамаренка В.І.,

Сибільової Л. О.

при секретарі:                                                                      Назарової О.М.

та осіб,  які беруть участь у справі - представника відповідачаОСОБА_2  - ОСОБА_3,  позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду

цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.  Суми від 20 квітня 2007року

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про відшкодування шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і після його уточнення просила стягнути зОСОБА_2  на свою користь довічно і на користь малолітньої онуки ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,  до досягнення нею вісімнадцяти років,  а якщо буде навчатись до 23 років,  щомісячно,  починаючи з 4.02.2002р.,  по 200грн. на кожного.

В обґрунтування позову зазначалось,  що 4.02.2002р. сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок,  якої загинула ОСОБА_7-її донька,  і мати ОСОБА_4. ДТП сталося із-за винних дій водія автомобіля " КАМАЗ" ОСОБА_5 належного СЗАТ ім.  Щорса та водія автомобіля "ГАЗ" ОСОБА_6.,  належного приватному підприємцюОСОБА_2. На цей час СЗАТ ім.  Щорса ліквідовано.

Рішенням суду стягнуто зОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 187грн.50коп.,  щомісячно,  починаючи з 27.07..2006р.до досягнення малолітньою онукоюОСОБА_4. восьмирічного віку,  до 28.03.2008р.

Стягнуто зОСОБА_2  на користьОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  187грн.50коп., щомісячно,  починаючи з 27.07.2006р.до досягнення нею шістнадцятирічного віку,  тобто до 28.03.2016р..

Стягнуто зОСОБА_2  на користь держави 51грн. судового збору та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Допущене негайне виконання рішення суду в межах суми,  стягнено за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представникаОСОБА_2  - ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове.

При цьому в скарзі зазначалось,  що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні підстави стягнення шкоди на користь ОСОБА_1,  не вірно визначений розмір стягнення,  не врахована ступінь вини водія автомобіля ГАЗ ОСОБА_6. в заподіянні шкоди,  не вірно застосовано вимоги  ст.  1208 ЦК України.

Вислухавши представника відповідачаОСОБА_2  - ОСОБА_3,  який підтримав вимоги апеляційної скарги,  позивачку ОСОБА_1,  яка просила залишити рішення суду без зміни,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду частковій зміні з слідуючих підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що 4 лютого 2002 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок,  якої зіткнулися автомобіль КАМАЗ-55102 під керуванням водія ОСОБА_5. та автомобіль ГАЗ-32213 під керуванням водіяОСОБА_6

В результаті зіткнення транспортних засобів загинула пасажир автомобіля ГАЗОСОБА_7

Власником автомобіля "КАМАЗ" було СЗАТ ім.  Щорса,  власником автомобіля "ГАЗ" був ОСОБА_2.  ,  а водії з ними знаходились у трудових взаємовідносинах.

Вироком суду від 21 січня 2005 року водії ОСОБА_5. та ОСОБА_6. були визнані винними у скоєнні злочину передбаченого ч. 2  ст.  286 КК України.

Цим вироком був визначений ступінь вини ОСОБА_5 у скоєнні злочину в розмірі 75%,  а ступінь вини ОСОБА_6. - 25% (а.с.  10-11).

ОСОБА_7. є донькою ОСОБА_1 та матір'ю малолітньоїОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. ОСОБА_1 на цей час проживає однією сім'єю з малолітньоюОСОБА_4. і є її опікуном відповідно до рішення виконкому Сумської міської ради від 9.09.2003р. №581(а.с.  14).

Місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування шкоди ОСОБА_1 таОСОБА_4.. Є всі підстави для відшкодування шкоди ОСОБА_1.,  т.я. вона є непрацездатною,  не працює і здійснює догляд за дитиною померлої,  яка не досягла восьмирічного віку у відповідності до п. 4 ч.3  ст.  456 ЦК України (1963).

Колегія суддів вважає,  що в цьому випадку у місцевого суду були всі підстави для визначення розміру матеріальної шкоди виходячи з мінімальної заробітної плати,  т.я. на час смерті потерпіла не працювала,  отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в розмірі 40грн.(а.с.  12),  на цей час підвищилась вартість життя та збільшився розмір мінімальної заробітної плати виходячи зі  ст.  1208 ЦК України. При таких обставинах ,  колегія суддів вважає,  що з приводу зазначеного вище суд дійшов до обґрунтованого висновку і цей висновок суду не спростовуються доводами апеляційної скарги.

В той же час рішення суду необхідно змінити в частині покладення відповідальності в повному обсязі на відповідача.

Як було встановлено,  вироком суду від 21.01.2005р. ступінь вини водія ОСОБА_6. в скоєнні злочину становить 25%,  а іншого водія 75% (а.с. 8-18).

ОСОБА_2.  є володільцем джерела підвищеної небезпеки,  яким керувавОСОБА_6

В зв'язку з цим,  колегія суддів вважає,  що в цьому випадку володільці джерел підвищеної небезпеки повинні нести дольову відповідальність в залежності від ступеня вини водіїв,  які керували транспортними засобами внаслідок,  яких настали тяжкі наслідки - смертьОСОБА_7 згідно  ст.   ст.  450; 451; 441ЦК України (1963).

З цього слідує,  що зОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 та на користьОСОБА_4. необхідно стягувати на кожну по 46грн. 63коп., щомісячно,  а не по 187грн. 50коп.,  як зазначив суд,  що буде становити 25% від зазначеної суми,  а тому рішення суду необхідно в цій частині змінити,  згідно п. 4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України,  т.я. суд допустив неправильне застосування норм матеріального права.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без зміни.

Керуючись  ст.   ст.  303,  304,  307,  п. 4 ч. 1  ст.  309; 313; 314; 316; ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Зарічного райсуду м.  Суми від 20 квітня 2007 року в даній справі,  в частині розміру стягнень на користь ОСОБА_1 та малолітньоїОСОБА_4..

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46грн. 63коп. в рахунок відшкодування шкоди,  заподіяної смертю потерпілоїОСОБА_7. Стягнення проводити,  щомісячно,  починаючи з 27.07.2006р. до досягнення малолітньою онукоюОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.,  восьмирічного віку,  тобто до 28.03.2008р..

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., 46грн.63коп.в рахунок відшкодування шкоди,  заподіяної смертю потерпілоїОСОБА_7. Стягнення проводити щомісячно,  починаючи з 27.07.2006р. до досягнення ОСОБА_4шістнадцятирічного віку,  тобто до 28.03.2016 року.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.