Справа № 22-ц-680/2007                                              Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М.

Категорія - 16                                                                 Суддя-доповідач: Крамаренко В.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                  Батюка А.В.

суддів                             Крамаренко В.І.,  Сибільової Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

та  осіб,    які   приймають  участь   у   справі  -  позивачки   ОСОБА_1   та представника відповідача Кендющенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ВАТ «Сумиобленерго» про визнання дій відповідача неправомірними та повернення необгрунтовано сплачених коштів в сумі 410 грн. 39 коп., -

встановила:

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

Вказане рішення ОСОБА_1оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповноту з'ясування обставин справи,  просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Судом встановлено,  що згідно копій акту №033623 від 16 грудня 2000 року про порушення «Правил користування електричною енергією для населення»,  працівниками Липоводолинського РВЕ ВАТ «Сумиобленерго» в присутності позивачки ОСОБА_1було виявлено позаоблікове підключення однофазової розетки внаслідок чого їй були нараховані до сплати збитки в сумі 298 гривень 08 коп. і вказана сума була сплачена позивачкою 17 жовтня 2001 року.

Згідно копії чека №1 від 17 жовтня 2001 року позивачкою сплачено відповідачу 76 гривень 31 копійка за підключення до постачання електроенергії.

Згідно копії квитанції №1901032 позивачкою сплачено відповідачу в січні 2003 року 36 гривень за порушення правил користування електроенергією згідно акту №57607 від 05 січня 2003 року.

Виходячи із копій письмових відповідей наданих позивачці з Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації від 9 липня 2003 року та з ВАТ «Сумиобленерго» від 28 травня 2003 року вбачається,  що позивачка дійсно зверталася в той час з відповідними зверненнями до сказаних обласних відомств по питанню правомірності розрахунків Липоводилинським РВЕ ВАТ «Сумиобленерго» за використану нею електроенергію і її було надано відповідні роз'яснення.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення,  а рішення суду - без зміни з таких підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм

2

матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини,  повно,  всебічно встановив обставини,  що мають значення для справи у відповідності зі  ст.  212 ч. 1 ЦПК України,  дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

В апеляційній скарзі не наведенні обставини та докази,  які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Відповідно до  ст.  257 ЦК України,  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 та ч.5  ст.  267 ЦК України,  сплив позовної давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі,  є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності,  порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції вірно встановив,  що з часу останнього звернення позивачки до відповідних органів з питання правильності проведення розрахунків за використану електроенергію,  а саме з травня та липня 2003 року,  минуло більше трьох років тим самим встановлено,  що позивна давність в даній справ минула.

Подаючи позивну заяву та апеляційну скаргу позивачка в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України не вказала,  як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції причин поважності пропуску строку позовної давності в даній справі.

Представник відповідача в свою чергу зробив відповідну заяву про застосування до вирішення даного спору позовної давності.

За таких обставин,  коли суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права,  підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.   ст. 3ОЗ,  307,  308,  313,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити,  а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 03 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.