ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2006 р. 14:00 Справа № АС-51/69-06
вх. № 4914/6-51
Суддя господарського суду Харківської області Буряк Л.В.
за участю секретаря судового засідання Мартинова В.Г.
представників сторін :
позивача - Шебаніц Н.М., дов. № 06-34/191 від 17.02.2006р.;
відповідач - Шелехань М.В., дов. б/н від 26.12.2005р.;
по справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Харків
до Балаклійського підприємства теплових мереж, м. Балаклія
про стягнення 20917,08 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 20917,08 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 році 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005р. середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 12 осіб, тобто відповідач не виконав норматив 3 робочих місця.
У письмових запереченнях на позовну заяву, що були надані до суду 23.05.2006 р., відповідач з позовними вимогами не погоджується, вказує, що відповідач є комунальним підприємством - суб"єктом підприємницької діяльності, який займається виготовленням та передачею теплової енергії при централізованому постачанні. Представник вказує, що на відповідача до 22.06.2005р. поширювалася дія закону спеціального характеру - Закон України "Про електроенергетику", тому відповідач повинен був створювати робочі місця для інвалідів за нормою 4%, але виходячи не з середньооблікової чисельності працівників, а з чисельності працівників, що зайняті в непромисловому виробництві. Проте насьогодні усі без виключення працівники підприємства зайняті в промисловому виробництві. На думку відповідача, в період до 22.06.2005р. відповідач не повинен був створювати жодного робочого місця для інвалідів, але створив такі місця і в його штаті працювало до 22.06.2005 році 11 працівників інвалідів. За рахунком відповідача, річна середньооблікова чисельність працівників, з якої повинні утворюватися робочі місця для інвалідів становить 188 працівників, тому норма працівників - інвалідів (4% від 188 працівників) становить 8 осіб. Відповідач просить відмовити в позові.
13.06.2006р. до суду від позивача надійшли наступні документи: довідка про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія листа Балаклійського районного центру зайнятості, згідно якого відповідач протягом 2005 року до районного центру зайнятості з проханням про направлення інвалідів для працевлаштування не звертався.
У судовому засіданні оголошувалася перерва 21.06.06р. з 11:45 до 14:00.
Після перерви у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та надав письмове пояснення, в якому вважає, що твердження відповідача стосовно посилань на норму Закону України "Про електроенергетику" є безпідставними, так як підприємством не було надано ліцензії на виготовлення та передачу теплової енергії при централізованому постачанні.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на доводи, зазначені у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991р.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо на них працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідно Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, фактична середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 12 осіб. Виходячи з 369 осіб середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства, відповідач зобов’язаний був створити у 2005 році 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто відповідач не виконав норматив 3 робочих місця.
Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача на одного працівника склала у 2005р. - 6972,36 грн.
Таким чином, сума штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, склала 20917,08 грн.
Суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.
Відповідно до ст. 18 вищенаведеного закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Суд зазначає, що відповідач у 2005р. не сприймав заходів щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надсилав повідомлення до районного центру зайнятості про наявність робочих місць.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконав встановлений законодавством обов’язок, тому вимоги про стягнення штрафних санкцій обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 6 - 11, 49, 51, 60, 69-71, 76, 79, 86, 104, 122, 138, 139, 159 - 163 , 185, 186, 254, 263, п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Балаклійського підприємства теплових мереж (64200, Харківська область, Балаклійський район, м.Балаклія, вул.Алієва, 72, код ЄДРПОУ: 32407198, р/р 260073680 у ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кімн. 16, код ЄДРПОУ: 24134567, р/р 31212230600003 у відділенні Держказначейства у Дзержинському районі, МФО 851011 УДК у Харківській області) 20917,08 грн. штрафу.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Суддя Буряк Л.В.