СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
30 січня 2008 року |
Справа № 2-30/11556-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 06.11.2007 у справі № 2-30/11556-2007А
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Сімферополь,95023)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006081701/0 від 11.04.2007, № 0006081701/1 від 11.04.2007, № 0006081701/2 від 22.06.2007, № 0006081701/3 від 27.08.2007
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 06.11.2007 у справі № 2-30/11556-2007А позов задоволено.
Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, м. Сімферополь № 0006081701/0 від 11.04.2007, № 0006081701/1 від 11.04.2007, № 0006081701/2 від 22.06.07, № 0006081701/3 від 27.08.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по основному платежу в розмірі 4666,65 грн. та по штрафним санкціям в сумі 2333,33 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3,40 грн.
В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що факт визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Таку думку суд обґрунтував нормами статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що наявність факту визнання недійсними установчих документів контрагента, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, що, відповідно, свідчить про неправомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим вважає, що суд першої інстанції порушив норми п. п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, головним доводом відповідача є той факт, що відповідно до постанови господарського суду Луганської області від 23.05.2006 у справі № 8/293пн-ад припинена юридична особа ПП „Мегапостач”, анульоване свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Мегапостач” -з моменту внесення до реєстру платників ПДВ -з 30.04.2004. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що первинні документи ПП „Мегапостач” не можуть бути покладені в якості підстави для надання податкового кредиту суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, а тому всі прийняті податкові повідомлення рішення, та, відповідно, нараховані штрафні санкції є повністю обґрунтованими та законними.
Позивач до початку судового засідання надіслав суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає постанову господарського суду Автономної Республіки Крим законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 суддів Гонтаря В.І. та Борисову Ю.В. замінено на суддів Горошко Н.П. та Черткову І.В.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2007 ДШ в м. Сімферополі, м. Сімферополь була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України СПД ОСОБА_1, м. Сімферополь при здійсненні взаємовідносин з ПП „Мегапостач” за період з 01.07.2003 по 30.06.2006.
На підставі проведеної перевірки був складений акт № 1491/17-1/2331011970 від 14.03.2007 (а. с. 7-11).
В даному акті, зафіксовано, що СПД ОСОБА_1, м. Сімферополь порушено п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 4666,65 грн., тобто позивачем включалися в склад податкового кредиту суми по податковим накладним, які видані ПП „Мегапостач”.
На підставі встановлених порушень ДПІ в м. Сімферополі, м. Сімферополь було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006081701/0 від 11.04.2007 про визначення СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 6999,98 грн., в тому числі 4666,65 грн. за основним платежем та 2333,33 грн. за штрафними санкціями, які застосовані до позивача на підставі п. п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Винесене податкове повідомлення-рішення № 0006081701/0 від 11.04.2007, яке було оскаржено СПД ОСОБА_1., м. Сімферополь, в адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією в АРК було прийняте рішення за вих. від 19.04.2007, яким залишено скаргу СПД ОСОБА_1 без задоволення, та скеровано нове податкове повідомлення-рішення № 0006081701/2 від 22.06.2007 (а. с. 51) про визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 6999,98 грн., в тому числі 4666,65 грн. за основним платежем та 2333,33 грн. за штрафними санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення № 0006081701/2 від 22.06.2007 було також оскаржено позивачем в адміністративному порідку, однак залишено без змін рішенням ДПА України та скеровано нове податкове повідомлення-рішення № 0006081701/3 від 27.08.2007 (а. с. 33) про визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 6999,98 грн., в тому числі 4666,65 грн. за основним платежем та 2333,33 грн. за штрафними санкціями.
Таки обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом встановлено, що позивачем перевіряючим були представлені податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Посилання відповідача на постанову господарського суду Луганської області від 23.05.2006 у справі № 8/293 пн-ад, якою було припинено юридичну особу ПП „Мегапостач” та анульоване свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Мегапостач” -з моменту внесення до реєстру платників ПДВ -з 30.04.2004 судовою колегією вважаються неспроможними, оскільки таке рішення суду відбулося лише 23.05.2006 і відповідний запис був внесений до Єдиного державного реєстру після здійснення правовідносинь позивача з ПП „Мегапостач”.
Так, апеляційна інстанція погоджується з тою думкою місцевого суду, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не може тягнути недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на відсутність вини з боку позивача.
Так, саме таке питання врегульовано статтею 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, згідно з якою: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
З цієї норми вбачається, що у даному випадку необхідно виходити з наявності відомостей у Державному реєстрі на певний час, а не з дати прийняття судом рішення про припинення юридичної особи -контрагента.
При цьому, доказі того, що позивач знав або міг знати про те, що такі відомості є недостовірними у Державному реєстрі - відсутні.
Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати), при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Також обставини справи свідчать про те, що на підставі податкових повідомлень-рішень до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2333,33 грн. на підставі п. п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Оскільки штрафна санкція контролюючим органом була нарахована на суму заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка визначена в акті перевірки, на сумі 4666,65 грн. і донарахування податку на додану вартість визнано судом неправомірним, то, таким чином, і застосування до позивача штрафних санкцій за таке порушення також є неправомірним.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2007 у справі № 2-30/11556-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
І.В. Черткова