СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
22 січня 2008 року |
Справа № 2-15/1958-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 06.02.96;
представників:
відповідача: Степанов Денис Григорович, довіреність №01/11-935 від 29.11.07;
3-ої особи: Архачьов Федір Володимирович (повноваження перевірені), паспорт ЕС 073363 від 06.02.96, Керівник;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 13 вересня 2007 року у справі № 2-15/1958-2007
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська, 41, Гурзуф, місто Ялта, 98645)
3-тя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" (вул. Куйбишева, 60/24, Сімферополь, 95000)
про стягнення 73647,52 грн.
за зустрічним позовом Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"
до
1. суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим"
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства України „Міжнародний дитячий центр „Артек” про стягнення 73647,52 грн. заборгованості, в тому числі 49865,65 грн. основного боргу, 4498,15 грн. пені, 15824,64 грн. інфляційних витрат та 3459,08 грн. річних.
Ухвалою господарського суду від 12.02.2007 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Радар-Крим”.
03.04.2007 року до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява від Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 2 від 30.07.2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2007 року зустрічна позовна заява була прийнята у провадження разом з основним позовом, до участі у справі в якості відповідача за зустрічною позовною заявою в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим".
У судовому засіданні 14.05.2007 року представником відповідача за первісним позовом наданий уточнений відзив на позовну заяву, згідно з яким він просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року у справі № 2-15/1958-2007 (суддя Іщенко І.А.) первісний позов задоволено частково.
З Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 49865,65 грн. заборгованості, 15824,64 грн. інфляційних витрат, 3459,08 грн. річних, 2083,93 грн. пені, 712,33 грн. державного мита та 114,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство України "Міжнародний дитячий центр "Артек" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 04.12.2007 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Щепанської О.А. та хворобою судді Голика В.С. у складі колегії було замінено суддів Щепанську О.А. та Голика В.С. на суддів Горошко Н.П. та Гонтаря В.І.
Слухання справи, призначене на 04.12.2007 року, було відкладено у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 25.12.2007 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 25.12.2007 року представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач та представник третьої особи за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.01.2008 року.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 22.01.2008 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Горошко Н.П. на суддю Черткову І.В.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2004 року між Державним підприємством України „Міжнародний дитячий центр „Артек” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Радар-Крим” (Підрядник) був укладений договір №221 на виконання підрядних робіт з поточного ремонту загальнотабірних об'єктів відповідача за первісним позовом (том І, аркуші справи 12-15).
14.06.2004 року був укладений аналогічний договір №308 на виконання підрядних робіт з поточного ремонту загальнотабірних об'єктів Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" між тими ж сторонами (том І, аркуші справи 18-21) .ї
Згідно з пунктом 1.1 Договору №221 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами дійсного договору на власний ризик, за власні кошти із власних матеріалів роботи з поточного ремонту наступних об'єктів: їдальні „Теремок”, д/т „Прибережний” - гостьових корпусів „Мак”, „Кувшинка”, д/т „Лесной” -„Сосна”, „Тополь”, д/т „Кіпарисний” - музичний клас, д/т „Горний” - корпус „Алмазний”.
Згідно з пунктом 1.1 Договору №308 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами дійсного договору на власний ризик, за власні кошти із власних матеріалів роботи по поточному ремонту д/т „Прибережний” - спортивного майданчику корпусу „Польовий”.
Пунктом 2 вказаних Договорів визначений обов'язок Замовника прийняти та оплатити вказані роботи на умовах, передбачених вказаними Договорами. Термін дії договорів встановлений з моменту підписання Договорів та до повного виконання зобов'язань сторонами.
Вартість робіт згідно з пунктом 2.1 Договору №221 та Протоколом погодження договірної ціни до вказаного Договору (том І, аркуш справи 16) складає 176240,00 грн.
Вартість робіт згідно з пунктом 2.1 Договору №308 та Протоколом погодження договірної ціни до вказаного Договору (том І, аркуш справи 22) складає 105000,00 грн.
Договірна ціна на виконання робіт є динамічною та визначається на підставі проектно-кошторисної документації (пункти 2.2 Договорів).
Відповідно до пунктів 4.1 Договорів Замовник протягом 15 днів після підписання договору перераховує Підряднику аванс на виконання робіт у розмірі 30% від загальної вартості робіт.
Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після підписання Акту приймальної комісії з обліком перерахованого авансу на підставі Акту №КБ-2в та довідки КБ-3 протягом 20 банківських днів (пункти 4.5 Договорів).
Пунктами 5.3 Договорів сторонами погоджений обов'язок Замовника протягом 10 календарних днів після отримання акта виконаних робіт повернути його підписаним Підряднику або направити мотивовану відмову.
Так, на виконання вимог вказаних Договорів Підрядником був виконаний обсяг ремонтно-будівельних робіт на суму у розмірі 230754,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи Актами виконаних робіт форми КБ-2в, підписаними сторонами (том І, аркуші справи 25-57).
Замовник - Державне підприємство України „Міжнародний дитячий центр „Артек” -здійснив часткову оплату за виконанні роботи у розмірі 150375,16 грн. Крім того, сторонами був проведений залік зустрічних однорідних вимог на суму 2224,40 грн., що підтверджується Актом заліку зустрічних однорідних вимог від 27.09.2005 року (том І, аркуш справи 162), та на суму 26915,19 грн., що підтверджується Актом заліку зустрічних однорідних вимог від 27.09.2005 року (том І, аркуш справи 161). Замовником також було перераховано матеріалів Підряднику на загальну суму 1373,35 грн.
Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом було сплачено за виконані Підрядником роботи суму у розмірі 180888,35 грн. 01.09.2005 року сторонами був складений та підписаний акт звірення розрахунків,
відповідно до якого заборгованість Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" за виконані ремонтно-будівельні роботи за договорами №221 та №308 склала 49865,65 грн.
Таким чином, за відповідачем за первісним позовом склалася заборгованість за Договорами №221 від 05.05.2004 року, №308 від 14.06.2004 року щодо оплати виконаних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 49865,65 грн.
Матеріалами справи також підтверджено, що 30.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги за №2, відповідно до пункту 1.1 якого товариство з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" передає, а суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" та становиться кредитором Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" за договорами №221 від 05.05.2004 року та №308 від 16.06.2004 року, у обсягах та на умовах, встановлених зазначеними договорами.
01.08.2006 року була укладена Додаткова угода до договору відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року, відповідно до пункту 1.2 якої позивач за первісним позовом отримує право вимагати від боржника -Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" належного виконання свої зобов'язань за договорами №221 від 05.05.2004 року та №308 від 16.06.2004 року у частині виплати основного боргу у розмірі 49865,65 грн., а також виплати пені, неустойки, збитків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" 17.10.2006 року на виконання вимог пункту 3.2 договору відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року направило на адресу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" повідомлення про відступлення права вимоги (том І, аркуш справи 62), яке було отримано відповідачем за первісним позовом 18.10.2006 року (том І, аркуш справи 63).
28.10.2006 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на адресу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" було надіслано претензію про погашення заборгованості в сумі 49865,65 грн. у добровільному порядку (том І, аркуш справи 72), яку було отримано відповідачем за первісним позовом 30.10.2006 року (том І, аркуш справи 73).
Однак відповідачем -Державним підприємством України „Міжнародний дитячий центр „Артек” не було виконано зобов'язання, обумовлене договорами №221 від 05.05.2004 року, №308 від 16.06.2004 року щодо оплати виконаних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 49865,65 грн., що і стало приводом для звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, що діє на підставі договору відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року, з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно з часиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як підтверджено матеріалами справи акти виконаних робіт формою КБ-2в були підписані Замовником -Державним підприємством України „Міжнародний дитячий центр „Артек” -без будь-яких заперечень.
Навпаки, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договорами №221 від 05.05.2004 року та №308 від 16.06.2004 року.
Відповідач не надав відповідних доказів погашення заборгованості відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином судова колегія дійшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" заборгованості за договорами №221 від 05.05.2004 року та №308 від 16.06.2004 року в розмірі 49865,65 грн.
Що стосується вимог про стягнення з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" інфляційних витрат в розмірі 15824,64 грн. та 3% річних у розмірі 3459,08 грн., то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" інфляційних витрат за період з 28.06.2004 року по 01.12.2006 року у розмірі 15824,64 грн., а також стягнення 3% річних за цей же період у розмірі 3459,08 грн. підтверджуються матеріалами справи, тому вважаються судовою колегією такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України „.Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пунктів 7.4 Договорів №221 від 05.05.2004 року та №308 від 16.06.2004 року у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно пунктів 4.1-4.6 Договорів Замовник сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру вимог позивача про стягнення з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" суми пені за період з 01.12.2005 року по 01.12.2006 року у розмірі 4498,15 грн., оскільки позивачем не були враховані вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, сума пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем за період з 28.06.2004 року по 28.03.2005 року становить 2083,93 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Радар-Крим" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що за договором відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 нібито перейшли всі права та обов'язки Кредитора.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, згідно з договором відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримує право вимагати від Боржника -Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" належного виконання всіх зобов'язань за Договорами №221 від 05.05.2004 року, №308 від 16.06.2004 року в частині виплати основного боргу у розмірі 49865,65 грн., а також виплати пені, неустойки, збитків (пункт 1.2 Договору відступлення права вимоги в редакції відповідно до Додаткової угоди від 01.08.2006 року).
Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
З матеріалів справи вбачається, що Договір про відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року був укладений із додержанням необхідної письмової форми правочину.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, частина перша статті 516 Цивільного кодексу України закріплюєте, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, договорами № 221 від 05.05.2004 року, № 308 від 16.06.2004 року не було передбачено обов'язкової згоди боржника на можливу заміну кредитора у зобов'язанні.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом був належним чином поінформований про заміну кредитора у відповідності з частиною 2 статті 516 Цивільного кодексу України.
Посилання позивача за зустрічним позовом на той факт, що укладенням договору відступлення права вимоги №2 від 30.07.2006 року було порушено вимоги Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, оскільки договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, який згідно з законом віднесений до фінансових послуг і те, що особа, що має намір здійснювати фінансові послуги має набути статус фінустанови, також не можуть бути прийняті судом як доказ недійсності вказаної угоди.
Позивач вважає, що у зв'язку з порушенням сторонами при укладанні договору №2 про відступлення права вимоги від 30.07.2006 року вимог закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” а також норм глави 73 Цивільного кодексу „Факторинг”, вказаний договір підлягає визнанню недійсним.
Так, згідно з частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто, договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) визначається як такий, що передбачає оплату клієнтом послуги, яку йому надає фактор.
Встановлення Цивільним кодексом положень щодо факторингу не виключає укладення договорів про відступлення грошової вимоги відповідно до загальних правил статей 512-518 Цивільного кодексу України. До відносин щодо відступлення грошової вимоги без мети отримання прибутку статті 1077-1086 Цивільного кодексу України застосовуватись не можуть.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав та загальні умови визнання недійсним правочину. Так. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Позивачем за зустрічною позовною заявою не доведено факту порушення відповідачами вимог, необхідних для визнання правочину недійсним в той час, як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог за зустрічною позовною заявою, та вважає її такою що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року у справі № 2-15/1958-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова