СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 січня 2008 року |
Справа № 2-29/10206-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Дугаренко О.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор АР Крим: не з`явився;
позивача: Аметов С.Д. дов. № 04Д від 08.01.2008 року;
відповідача: (ТОВ "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс") -Мартьянов О.В. дов. б/н від 01.08.2007 року;
відповідача: (ОСОБА_1) - не з`явився;
відповідача: (ОСОБА_2) - не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 29 листопада 2007 року у справі № 2-29/10206-2007
за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м.Сімферополь, 95015)
в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м.Сімферополь, 95015)
до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м.Сімферополь, 95022)
до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, м.Сімферополь, 95015)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс" (вул. Нестерова, 30, м.Сімферополь, 95029)
про визнання недійсним протоколу загальних зборів, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим до відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” про визнання недійсним протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” від 02.04.2007 року, статуту ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс”; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” від 12.04.2007 року за № 18821020000011979, яку було здійснено державним реєстратором виконкому Сімферопольської міської ради, а також з вимогою про припинення ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” як юридичної особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії ОСОБА_1 з відчуження шляхом внесення до статутного фонду ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” об'єкта незавершеного будівництва - блоку № 5 (інженерно-лабораторний корпус), який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Нестерова, 30, суперечать вимогам законодавства про приватизацію, а саме статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, пункту 2 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”. Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не мав права без погодження з Фондом майна АР Крим відчужувати об'єкт незавершеного будівництва - блок № 5 (інженерно-лабораторний корпус) шляхом внесення його до статутного фонду ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс”. У зв`язку з цим, прокурор вважає вчинений відповідачами правочин таким, що не відповідає вимогам цивільного законодавства.
Рішенням господарського суду АР Крим 29.11.2007 року у справі № 2-29/10206-2007 у задоволенні позову заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи відмовлено.
При прийняті рішення суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний прокурором правочин було вчинено 28.05.1998 року шляхом укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва -блоку № 5 при тому, що Закон України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” набрав чинності лише 18.10.2000 року та, в силу статті 58 Конституції України, до спірних правовідносин не може бути застосований. Таким чином, господарським судом АР Крим було встановлено відсутність порушень, на які посилається прокурор в обгрунтування позову.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Фонд майна АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як винесеного при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм матеріального права, позов заступника прокурора АР Крим задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - ТОВ "Міжнародний розважальний комплекс "Гаюс" у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Прокурор, а також відповідачі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалою від 16.01.2008 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників зазначених осіб.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 23 до 24 січня 2008 року. У судове засіданні 24 січня 2008 року прокурор та представники сторін не з`явились.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
За підсумками аукціону, результати якого затверджені наказом Фонду майна АР Крим № 830 від 26.05.1998 року, між Фондом майна АР Крим в особі головного фахівця відділу малої приватизації та незавершеного будівництва Солодовника С.Л. (Продавець) та фізичною особою - ОСОБА_1 (Покупець) 28.05.1998 року було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - блоку № 5 (інженерно-лабораторний корпус), який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Нестерова на земельній ділянці площею 0,26 га (а.с.8-13).
Із змісту протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” від 02.04.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 прийняли рішення про створення ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс”. В якості внеску до статутного фонду ОСОБА_1 зобов'язався передати об'єкт незавершеного будівництва - блок № 5 (інженерно-лабораторний корпус), який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Нестерова, 30. Факт передачі вказаного об`єкту підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 02.04.2007 року (а.с.22).
З матеріалів справи вбачається, що Державну реєстрацію ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” було проведено 12.04.2007 року, номер запису 18821020000011979 та даний факт підтверджується свідоцтвом серії А00 № 632283 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.23).
Судовою колегією встановлено, що 10.05.2007 року Фондом майна АР Крим було проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - блоку № 5 (інженерно-лабораторний корпус), а саме виконання робіт по завершенню будівництва. Актом від 10.02.2007 року зафіксовано те, що роботи по завершенню будівництва не проводились, роботи по консервації об'єкта не виконані, конструктивні елементи руйнуються.
Прокурор вважає, що ОСОБА_1, відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, пункту 2 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, не мав права без погодження з Фондом майна АР Крим відчужувати об'єкт незавершеного будівництва - блоку № 5 (інженерно-лабораторний корпус) шляхом внесення його до статутного фонду ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс”.
Саме з цих обставин прокурор вважає, що протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” від 02.04.2007 року та статут ТОВ «Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” мають бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такі, що не відповідають закону. Прокурор також вважає, що вказані порушення, допущенні при створенні ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” являються підставою для припинення юридичної особи та скасування його державної реєстрації.
Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У даному випадку моментом вчинення правочину є дата 28.05.1998 року - укладення між ОСОБА_1 та Фондом майна АР Крим договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва -блоку № 5.
Надаючи правову оцінку доводам прокурора АР Крим про порушення ОСОБА_1 під час вчинення правочину вимог Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, судом першої інстанції вірно встановлено, що Закон України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” набрав законної сили лише 18.10.2000 року.
Також суд першої інстанції вірно встановив, що, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Частиною 2 статті 58 Конституції України також встановлено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Тому, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин (укладення договору купівлі-продажі об'єкта незавершеного будівництва - блоку № 5) Закон України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” не існував, судова колегія вважає, що у відповідача - ОСОБА_1 не могли виникати обов'язки передбачені нормами вказаного закону, а саме, вимоги статті 19, якою встановлено обов'язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання; пункту 2 статті 27 Закону, якою передбачено вимоги до договору купівлі-продажу, термін дії прийнятих зобов'язань, а також порядок здійснення контролю за виконанням умов договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.
Дослідивши зміст апеляційної скарги Фонду майна АР Крим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що апеляційна скарга містить посилання на фактичні обставини справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку. Господарським судом АР Крим було належним чином мотивовано неможливість застосування до даних правовідносин положень Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”. Однак, заявник апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень вказаного вище закону, ніяким чином не спростовує висновок суду про те, що вказаний закон було прийнято пізніше моменту виникнення правовідносин сторін з приватизації спірного об`єкту. Позивач ніяким чином не надає оцінку нормам Конституції України та Цивільного кодексу України, які регулюють дію нормативного акту в часі. Також посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, заявник апеляційної скарги не надає доказів, які б свідчили про невірність висновків суду та неправильність вирішення спору.
Судовою колегією встановлено, що редакція статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” (станом на день укладення договору купівлі продажу від 28.05.1998 року) не передбачала обов'язку покупця державного майна узгоджувати подальше відчуження такого майна третім особам. Такого обов'язку також не передбачає сам договір купівлі-продажу.
Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 28.05.1998 року встановлено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.
Із змісту вказаного договору купівлі-продажу також вбачається, що договір посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу. На підставі викладеного, ОСОБА_1, відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва - блок № 5 (інженерно-лабораторний корпус), який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Нестерова на земельній ділянці площею 0,26 га.
Дослідивши питання відповідності договору купівлі-продажу вимогам статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Встановивши правомірність набуття ОСОБА_1 у власність спірного об`єкту незавершеного будівництва та відповідність договору купівлі-продажу нормам закону, господарський суд АР Крим також належним чином надав оцінку моменту створення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс”.
Так, стаття 51 Закону України „Про господарські товариства” встановлює, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Із змісту протоколу загальних зборів учасників та статуту ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” вбачається, що його засновники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дотримались вимог закону. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали вимоги статей 13, 52 Закону України „Про господарські товариства” щодо формування статутного капіталу. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що статут ТОВ „Міжнародний розважальний комплекс „Гаюс” було нотаріально посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, що також свідчить про його відповідність положенням закону.
Відповідно до пункту 2 статті 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом:
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Судовою колегією встановлено, що у даному випадку підстави для припинення юридичної особи, передбачені наведеною нормою, відсутні.
Господарським судом АР Крим також вірно зазначено, що можливе невиконання покупцем об'єкту незавершеного будівництва договірних зобов'язань по завершенню такого будівництва може бути підставою для розірвання договірних відносин та застосування відповідних наслідків, але ніяк не визнання правочину про створення юридичної особи недійсним та припинення юридичної особи. Невиконання договірних зобов'язань, не пов'язаних із створенням юридичної особи, не може бути підставою для її припинення.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення господарського суду АР Крим є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року у справі № 2-29/10206-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.В. Дугаренко
О.Л. Котлярова