КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2008 № 32/187-46/103
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача 1 - ОСОБА_9,
від позивача 2 - ОСОБА_9,
від відповідача - Курбатов М. П.,
від третьої особи 1 - Бруєнко М. І.,
третя особа 2 - не з'явилась,
третьої особи 3 - ОСОБА_4,
від третьої особи 4 - ОСОБА_4,
третьої особи 5 - ОСОБА_6,
третя особа 6 - не з'явилась,
третьої особи 7 - ОСОБА_7,
третьої особи 8 - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2007
у справі № 32/187-46/103 (Євсіков О.О.)
за позовом Фізичної особи - підприемеця ОСОБА_1
Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_2
до Приватного підприємства "Техноторгсервіс"
третя особа відповідача Погребська сільська рада
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
ОСОБА_8
про відшкодування моральної шкоди та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2007р. у справі № 32/187-46/103 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі звернулись з апеляційною скаргою на нього, в якій просили спірне рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог скаржники зазначили, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи; позивачі в повній мірі обґрунтували позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, визначили, з яких міркувань вони виходили, визначили розмір шкоди та докази якими це підтверджується, а тому суд безпідставно відмовив в їх задоволенні; суд не врахував, що необхідною умовою для виникнення права власності на земельну ділянку є сам факт переходу права власності на будівлю, оскільки відповідно до положень ст. 377 ЦК України виникнення речового права на земельну ділянку у покупця будівлі не залежить від наявності права власності чи користування вказаною земельною ділянкою у продавця; володіння придбаним майновим комплексом неможливе без володіння спірною земельною ділянкою, а тому лише рішення суду про визнання права власності на неї є інструментом захисту права власності позивачів на майновий комплекс.
Відповідач та треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом встановлено, що за умовами договорів купівлі-продажу від 15.11.2005р., укладених окремо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПП “Техноторгсервіс”, позивачі стали власниками майнового комплексу розташованого за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Фрунзе, б. б/н, з розміром часток кожного, відповідно, 53/100 і 47/100.
26.04.2006р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулися з позовом до ПП “Техноторгсервіс” про стягнення 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди на користь кожного з позивачів. Позов мотивований тим, що відповідач не забезпечив законності використання земельної ділянки, на якій розташовані придбані за договорами купівлі-продажу від 15.11.2005р. об'єкти нерухомого майна, та земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаних об'єктів, чим завдав моральної шкоди позивачам.
25.05.2006р. позивачі уточнили позовні вимоги і просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 10 000 грн. 00 коп. моральної шкоди та визнати за ними право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 2 га, що включає земельну ділянку, на якій розташовані придбані за договорами купівлі-продажу від 15.11.2005р. об'єкти нерухомого майна та земельну ділянку, необхідну для обслуговування вказаних об'єктів, визначивши частку кожного з позивачів у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 1 га. Позивачі зазначили, що відповідно до ст. 181 ЦК України майновий комплекс, придбаний позивачами, є нерухомим майном, а тому така обставина унеможливлює його використання без фактичного володіння земельною ділянкою, на якій така будівля розташована; відповідно до ст. 49 ЗУ “Про власність” позивачі правомірно володіють спірною земельною ділянкою.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги в частині визнання права власності на земельну ділянку; в частині вимог щодо задоволення моральної шкоди відмовити. При цьому відповідач зазначив, що до укладання договорів купівлі-продажу від 15.11.2005р. спірна земельна ділянка не належала відповідачу ні на праві власності, ні на праві користування, а тому відповідач не мав можливості розпоряджатися майном, яке йому не належить; за таких підстав позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, в зв'язку з відсутністю вини відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2006р. позов в частині визнання права власності на земельні ділянки задоволений, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2007р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2006р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
26.02.2007р. господарський суд міста Києва своєю ухвалою залучив до участі у справі у якості третіх осіб Погребську сільську раду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
В поясненнях у справі треті особи зазначили, що спірна земельна ділянка відповідно до ст. 30 ЗК України є власністю членів КСП “Нова Україна”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2007р. у справі № 32/187-46/103 в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, за умовами договорів купівлі-продажу від 15.11.2005р., укладених окремо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПП “Техноторгсервіс”, позивачі стали власниками майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Фрунзе, б. б/н, з розміром часток кожного, відповідно, 53/100 і 47/100.
Предметом позову у даній справі є визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний майновий комплекс.
Позовна заява мотивована тим, що згідно із ст. 377 ЦК України до осіб, які придбали будівлю автоматично переходить право власності на спірну земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості.
Однак з такими доводами позивачів не можна погодитись.
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Разом із тим положення зазначеної статті слід застосовувати поруч із спеціальними нормами земельного законодавства, які регулюють спірні земельні відносини, зокрема ст. 120 ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Вказана норма закріплює самостійні правові режими земельної власності і власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти нерухомості, а тому перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля.
В такому випадку перехід права власності на землю вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі.
Відповідно до підпункта г) пункта 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 Земельного кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 р. право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного, відповідно, відчужувачем або набувачем.
Отже доводи позивача щодо автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку в зв'язку з переходом у власність об'єкту нерухомості, який розміщений на ній, не ґрунтуються на нормах законодавства.
Крім того, слід зазначити, що позовні вимоги щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку, заявлені до відповідача, є безпідставними, оскільки останній ніколи не був власником вказаної земельної ділянки.
Так апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого Броварською районною радою народних депутатів 09.09.1994р., вказана спірна ділянка передана у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству “Нова Україна”.
Відповідач набув право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Фрунзе, б. б/н 19.11.2002р., відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного з ліквідаційною комісією по банкрутству КСП “Нова Україна”.
Відповідно до абз. 2 п. 8 вказаної угоди покупець має право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, або право власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод згідно статті 120 ЗК України.
Проте докази того, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку за цивільно-правовою угодою, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки Броварського районного відділу земельних ресурсів № 362 від 03.04.2007р. земельна ділянка, площею 2,0 га, господарського двору в межах с. Погреби по вул. Фрунзе, 15-г по державній звітності згідно форми 6-зем відноситься до земель колективної власності КСП “Нова Україна”.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку.
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачі не довели наявності в діях відповідача факту неправомірних дій, а також факту заподіяння їм шкоди.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2007р. у справі № 32/187-46/103 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Розваляєва Т.С.
07.02.08 (відправлено)