ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.07.11 . об 11 год. 55 хв.Справа №2а-1715/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді: Лотової Ю.В.,
при секретарі: Барташі В.О.,
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1, довіреність від 10.05.2011 року;
відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 1894/9/10-039;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом – приватного підприємства «Сервет» (юридична адреса - вул. Острякова, буд. 114, кв. 2, м. Севастополь, фактична адреса – вул.. Гоголя, буд. 20в, кв. 4, м. Севастополь);
до відповідача – Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, буд. 37, м. Севастополь, 99011);
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи:
25.05.2011 року приватне підприємство «Сервет» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000710232/0 від 21.12.2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.05.2011 року цей адміністративний позов залишено без руху до усунення позивачем недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.06.2011 року позивачу поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1715/11/2770.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.06.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Зазначила, що ДПІ в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000710232/0 від 21.12.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 332 617,00 грн. Позивачем були виконані вимоги пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування не було. Вказує, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодилась, просила у задоволенні позову відмовити. Обґрунтувала свої заперечення тим, що під час проведення документальних перевірок інформація про постачальників позивача не одержана, встановлення факту надходження ПДВ до Державного бюджету України не можливо. Оскільки, не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість, то у позивача права на одержання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог п. 1.8. ст. 1, пп. 7.7.10 та 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не виникло. (арк.с.163-166)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Сервет» зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість. (арк.с.23-25)
20.12.2010 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з приватним підприємством «Таврія», приватним підприємством «ОЛТРЕЙД-А», приватним підприємством «Ферро-Ю» та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Енерговосток» за квітень 2010 року, про що складений акт перевірки від 20.12.2010 року № 179/23-2/33166154/9423/10 (далі по тексту акт перевірки). (арк.с.12-18)
Відповідно до акту перевірки працівниками відповідача були встановлені порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2010 року у розмірі 332 617,00 грн.
За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 року № 0000710232/0 про зменшення приватному підприємству «Сервет» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 332 617,00грн. (арк.с.11)
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України № 168) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.1. та 7.7.2 п. 7.7. ст.7 Закону України № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
27.11.2008 року між приватним підприємством «Таврія» (Поставщик), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та ПП «Сервет» (Покупець) укладено договір № 2711/3-В (арк.с.47-51), відповідно до умов якого Поставщик зобов'язаний передати, а Покупець прийняти та оплатити товар - металобрухт чорних металів. Податковий кредит по ПП «Таврія» склав 390000,01 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 390000,00 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з ПП «Таврія» відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 31222,00 грн.
18.09.2009 року між приватним підприємством «Олдтрейд-А» (Поставщик), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та ПП «Сервет» (Покупець) укладено договір № 18/09 (арк.с.59-60, 222-223), відповідно до умов якого Поставщик зобов'язаний передати у власність Покупцю лом та брухт чорних та цвітних вторинних металів, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити сплату на умовах цього договору. Податковий кредит по ПП «Олдтрейд-А» склав 873333,33 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 873333,33 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з ПП «Олдтрейд-А» відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 69917,00 грн.
01.12.2008 року між приватним підприємством «Ферро-Ю» (Поставщик), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та ПП «Сервет» (Покупець) укладено договір № 01/12, відповідно до умов якого Поставщик зобов'язаний передати у власність Покупцю лом та брухт чорних та цвітних вторинних металів, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити сплату на умовах цього договору. Податковий кредит по ПП «Ферро-Ю» склав 866124,42 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 866124,42 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з ПП «Ферро-Ю» відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 69339,00 грн. Крім того, ПП «Ферро-Ю» було одним з постачальників ПП «Сервет» у березні 2010 року. Податковий кредит по ПП «Ферро-Ю» склав 367558,33 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 367558,33 грн. Частка відшкодування по операціях з ПП «Ферро-Ю» відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 129304,00 грн.
01.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енерговосток» (Продавець), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та ПП «Сервет» (Покупець) укладено договір № 003-01/10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний продати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Податковий кредит по ТОВ «Енерговосток» склав 165453,70 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 156164,86 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з ТОВ «Енерговосток» відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 54938,00 грн.
Зазначені вище обставини представником відповідача під час судового розгляду не заперечувались та зафіксовані в акті перевірки.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Представником позивача надані усі первинні документи щодо здійснення вищезазначених господарських операцій.
Представником відповідача ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні не заперечувалось, що позивач дійсно отримував товар у ПП «Таврія», ПП «Олдтрейд-А», ПП «Ферро-Ю» та ТОВ «Енерговосток», а також правомірність визначення товариством податкового кредиту з цих операцій.
Зазначені вище господарські операції з придбання товару підприємством ПП «Таврія», ПП «Олдтрейд-А», ПП «Ферро-Ю» та ТОВ «Енерговосток» підтверджені податковими накладними та первинними документами у повному обсязі, податковий кредит товариством за цими операціями був сформований правомірно, позивачем регулярно подаються податкові декларації з податку на додану вартість та сплачується цій податок в повному обсязі. Зазначені обставини встановлені судом, підтверджені матеріалами справи, зокрема актом перевірки, та не заперечувались представниками відповідача. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що бюджетне відшкодування по вказаним операціям позивачем визначено та заявлено правомірно на підставі документів, передбачених діючим законодавством.
Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на пп. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168, як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування. Відповідно до приписів вказаної норми, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Але ні ця норма, ні будь-яка інша норма закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин, не обумовлювала права платника податків на одержання бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість його контрагентами та постачальниками контрагентів такого платника податків. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування покупцю, який відніс до податкового кредиту суму цього податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Фактів порушення контрагентами позивача свої податкових зобов’язань судом не встановлено, неможливість відповідача встановити кінцевих виробників та посилання на відсутність факту надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України не є підставою для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення позовні вимоги товариства підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0000710232/0 від 21.12.2010 року скасуванню.
Постанова викладена у повному обсязі 05.07.2011 року.
Керуючись ст.ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0000710232/0 від 21.12.2010 року щодо зменшення приватному підприємству «Сервет» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 332617,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сервет» (вул. Острякова, буд. 114, кв. 2, м. Севастополь, 99011) судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя
Суддя